Договір простого товариства

Поняття та загальна характеристика договору простого това­риства.Одним з різновидів договорів про спільну діяльність є договір простого товариства. Сьогодні це один із найпоширеніших та най-універсальніших договорів, що використовуються в комерційній практиці. Проте мета договору не обов'язково має бути комерцій­ною. Вона може мати й інший, не комерційний, характер.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одер­жання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).

Договір простого товариства має низку обов'язкових ознак:

1) це об'єднання двох або більше осіб;

2) об'єднання не тягне за собою створення юридичної особи;

3) об'єднання пов'язане з особистою участю кожного із суб'єктів договору в їх спільній діяльності;

4) для здійснення спільної діяльності сторони зобов'язуються об'єднати свої вклади (це головна особливість, яка відрізняє договір простого товариства від інших видів договорів про спільну діяльність);

5) метою учасників простого товариства може бути здійснення або підприємницької діяльності, або іншої діяльності, яка не суперечить закону і не спрямована на отримання прибутку.

Договір простого товариства є консенсуальним (вважається ук­ладеним, коли сторони досягли згоди за всіма істотними умовами), може бути двостороннім або багатостороннім.

Істотними є умови договору простого товариства про: предмет, внески учасників у спільну справу, їх права та обов'язки щодо ве­дення спільної діяльності.

Предметом договору простого товариства є спільна діяльність його учасників, спрямована на досягнення встановленої ними мети.

ЦК України не передбачає будь-яких обмежень на види діяль­ності, які можуть бути предметом договору простого товариства. Таким чином, у межах договору сторони можуть здійснювати будь-яку діяльність, не заборонену законом.

Строк дії договору простого товариства, як правило, обумов­лений досягненням його мети. Незалежно від цього сторони можуть вказати у договорі певний строк його дії. У разі, якщо такий строк у договорі відсутній, а також відсутній спосіб його визначення, то договір простого товариства вважається укладеним на невизначе-ний строк.

Правата обов'язки сторін. Серед основних обов'язків сторін за договором простого товариства можна виділити такі:

1. Внесення вкладу. Вкладом може виступати все те, що учасник вносить у спільну діяльність (спільне майно). Це можуть бути гро­шові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учас­ників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає з договору простого товариства або фактичних обставин. Вони

підлягають грошовій оцінці за погодженням між учасниками (ч. 2 ст. 1133 ЦК України).

Коли особа бере участь у простому товаристві лише своєю діяль­ністю (трудова участь), така діяльність виступає і в якості вкладу (в тих межах, в яких вона необхідна для створення матеріальної бази спільної діяльності), і в якості власне участі в спільній діяльності.

2. Ведення спільно з іншими учасниками передбаченої договором діяльності. Об'єднання вкладів учасників ще не гарантує досягнення їх спільної мети. Це лише створення необхідної для цього матеріаль­ної бази. Зміст обов'язку ведення спільної діяльності для досягнен­ня поставленої мети обумовлений не лише характером цієї мети, а й конкретним розподілом обов'язків між сторонами договору.

3. Відшкодування витрат та збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників (ст. 1137 ЦК України). Стосовно спільних витрат та збитків законом встановлюється можливість визначення порядку їх відшкодування за домовленістю учасників простого това­риства. Проте така домовленість не може містити умови про повне звільнення учасника від участі у відшкодуванні витрат та збитків. Такі умови визнаються нікчемними.

У разі відсутності домовленості про порядок відшкодування вит­рат та збитків кожний учасник відшкодовує їх пропорційно вар­тості свого вкладу в спільне майно.

Основними правами сторін за договором простого товариства є: 1. Право на спільне майно (ст. 1134 ЦК України). Спільне майно учасників простого товариства може включати:

- внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві влас­ності, а також вироблену в результаті спільної діяльності про­дукцію та одержані від такої діяльності плоди і доходи;

- внесене учасниками майно, яким вони володіли на інших під­ставах, ніж право власності, і яке використовується в інте­ресах усіх учасників.

Учасники простого товариства вправі вимагати, щоб особа, яка внесла майно в спільну діяльність, використовувала його в інте­ресах усіх учасників для досягнення поставленої мети.

Користування спільним майном здійснюється за спільною зго­дою учасників, а у разі недосягнення такої згоди - у порядку, вста­новленому рішенням суду.

Закон не обмежує право учасників простого товариства самостій­но розпоряджатися належними їм частками спільної власності (ст. 361 ЦК України). Ці частки можна повністю або частково продати, подарувати, заповісти або розпорядитися стосовно них іншим чи­ном з дотриманням при цьому правил переважного права купівлі (ст. 362 ЦК України). Відповідно до цих правил, учасник, який бажає продати свою частку, зобов'язаний письмово повідомити про це інших учасників простого товариства, вказавши ціну та умови, на яких він її продає. І лише тоді, коли вони відмовляться від прид­бання або не придбають цю частку у встановлений законом строк (для рухомого майна цей строк становить десять днів від дня отри­мання повідомлення про намір продажу, а для нерухомого - один місяць), продавець має право продати свою частку будь-якій іншій особі.

У свою чергу, дотримання правила переважного права купівлі стосується лише оплатного відчуження частки. Отже, якщо розпо­рядження часткою не пов'язане з її оплатним відчуженням (на­приклад, за договором дарування), то така операція не потребує ні згоди інших учасників простого товариства, ні дотримання правил переважного права купівлі.

2. Право на ведення спільних справ учасників (ст. 1135 ЦК України). Рішення щодо спільних справ учасників договору про­стого товариства приймаються сторонами за спільною згодою, як­що інше не встановлено договором.

Ведення спільних справ учасників може здійснюватися кожним з них (тобто кожний учасник має право діяти від імені всіх учас­ників). Договором може бути передбачено, що ведення спільних справ покладається на окремих учасників або спільно на всіх учас­ників. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного право-чину потрібна згода всіх учасників.

Повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учас­ників у відносинах із третіми особами повинні бути посвідчені дові­реністю, виданою йому іншими учасниками договору, або письмо­вим договором простого товариства.

Повноваження учасника простого товариства на ведення спіль­них справ можуть бути обмежені договором простого товариства або довіреністю. Проте оспорити правочин, що був укладений

учасником з обмеженими правами, можливо лише за умови, якщо буде доведено, що на момент вчинення правочину третя особа знала або могла знати про наявність таких обмежень.

Учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин, щодо якого його право на ведення спільних справ учасників було обме­жене, або вчинив в інтересах всіх учасників правочин від свого іме­ні, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інте­ресах усіх учасників. Учасники, яким унаслідок таких правочинів було завдано збитків, мають право вимагати їх відшкодування.

3. Право учасників на інформацію (ст. 1136 ЦК України). Це право означає, що кожний учасник договору простого товариства має право без будь-яких перешкод ознайомлюватися з усіма доку­ментами щодо ведення спільних справ учасників. Виокремлення цього права у вигляді самостійної статті ЦК України дає підстави стверджувати, що право на інформацію має самостійну цінність. Крім того, його можна розглядати як важливу гарантію здійснення всіх інших прав, що випливають із договору простого товариства. Отже, будь-які обмеження або відмова від права на інформацію, на­віть за згодою самих учасників, є нікчемними.

4. Право на отримання прибутку (ст. 1139 ЦК України). Спіль­ний прибуток учасників простого товариства, як правило, розподі­ляється пропорційно вартості їх вкладів у спільне майно. Дого­вором між ними можуть бути встановлені й інші критерії розподілу прибутків. Проте закон містить застереження про те, що учасник не може бути позбавлений права на частину прибутку. Також договір не може містити умову про відмову учасника від частини прибутку. Такі умови вважаються нікчемними.

Відповідальність учасників договору простого товариства за спільними зобов'язаннями залежить від виду діяльності, якою зай­мається просте товариство. Так, якщо товариство займається ді­яльністю, яка не є підприємницькою, то кожний з учасників відпо­відає за спільними договірними зобов'язаннями всім своїм майном пропорційно вартості його вкладу в спільне майно. Виняток ста­новлять випадки, коли спільні зобов'язання виникають не з дого­вору. В такому випадку відповідальність учасників буде солідарною (ч. 1 ст. 1138 ЦК України).

У разі здійснення простим товариством підприємницької діяль­ності, закон встановлює для його учасників солідарну відповідаль­ність незалежно від того, чи виникла вона з договору, чи з інших підстав (ч. 2 ст. 1138 ЦК України).

Припинення договору простого товариства. Договір простого товариства припиняється у разі (ч. 1 ст. 1141 ЦК України):

1) визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обме­ження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

2) оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

Оскільки відносини простого товариства пов'язані з пропорцій­ною, а у визначених законом випадках також із солідарною відпо­відальністю його учасників за спільними зобов'язаннями, то не­можливість несення хоча б одним з них майнової відповідальності припиняє цей договір;

3) смерті фізичної особи-учасника або ліквідації юридичної особи-учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);

4) відмови учасника від подальшої участі в договорі простого то­вариства або розірвання договору на вимогу одного з учасни­ків, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збере­ження договору щодо інших учасників.

Безстроковий договір простого товариства припиняється при відмові від нього одного з учасників, якщо домовленістю між учасни­ками не передбачене збереження договору щодо інших учасників. У свою чергу, особа, яка бажає відмовитися від подальшої участі в безстроковому договорі, повинна зробити заяву про таку відмову не пізніше як за три місяці до виходу з договору. Умова про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є нікчемною (ч. 1 ст. 1142 ЦК України).

Вихід з простого товариства одного з учасників припиняє дію до­говору відносно нього та інших учасників, які, у свою чергу, мають

право зберегти дію даного договору для себе. Такий достроковий вихід можливий за наявності поважних причин. Сторона, яка від­мовляється від подальшої участі в договорі простого товариства, має відшкодувати іншим учасникам реальні збитки (але не упущену вигоду), що були спричинені такою відмовою. Ці правила встанов­лені для договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, в якому досягнення мети визначено як скасу-вальна умова (ч. 2 ст. 1142 ЦК України);

5) спливу строку договору простого товариства;

6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо до­мовленістю між учасниками не передбачено збереження дого­вору щодо інших учасників;

7) досягнення мети товариства або настання обставин, коли до­сягнення мети товариства стало неможливим.

Наслідки припинення договору простого товариства. У разі припинення даного договору виникає необхідність у чіткому вирі­шенні двох питань:

1) про відповідальність за спільними зобов'язаннями перед третіми особами. Закон встановлює солідарну відповідаль­ність усіх учасників простого товариства, яке припинило свою діяльність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб (ч. З ст. 1141 ЦК України).

Якщо після виходу з простого товариства одного з учасників, договір за рішенням інших учасників зберіг відносно них свою чин­ність, учасник, участь якого в договорі припинилася, відповідає перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період його участі в договорі простого товариства як учасника договору (ст. 1143 ЦК України). Це, звісно, не стосується випадків смерті учасника, визнання його недієздатним або обмежено дієздат­ним, безвісно відсутнім, оголошення померлим, а також випадків ліквідації юридичної особи-учасника договору простого товариства;

2) про поділ спільного майна або повернення майна, що було передане у спільне володіння (ч. 2 ст. 1141 ЦК України). У разі припинення договору простого товариства речі, передані в спільне володіння та (або) користування учасників, повер­таються учасникам, які їх надали, без винагороди (оскільки це майно використовувалось, у тому числі і в інтересах особи,

яка його надавала; крім того, ця особа могла отримувати від­повідну частину прибутку за використання такого майна), якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є в спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встанов­леному ЦК України.

Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індиві­дуальними ознаками, має право у разі припинення договору про­стого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

Список рекомендованої літератури

1. Погуляєв СЮ. Передача технології як вклад в просте това­риство: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. ун-т внутр. справ. - X., 2002. - 19 с.

2. Совместная деятельность. Договор простого товарищества: Правовое регулирование. Бухгалтерский учет. Налогообложение. -М.: ПРИОР, 1997.-75 с.

3. Матанцев И.В., Котляревская Д.И. Особенности внесения вкладов участниками договора простого товарищества: Договора о совместной деятельности // Ученые записки. - Вып. 5. - Тюмень: Изд-во Тюмен. гос. ун-та, 2003. - С. 201-204.

4. Щукина Е.М. Юридическая природа договора простого това­рищества // Вестн. Моск. ун-та им. М.В. Ломоносова. — 2003. — № 2: Право. - С. 49-62.