Міжнародно-правовий договір – договір, що укладається між державами і визнається державою як обов’язковий у внутр. житті.

Правосвідомість – сукупність ідей та поглядів, у яких виражається ставлення людини до права.

Види правосвідомості:

1.Індивідуальна(свої погляди на право має кожна окрема людина)

2. Групова(погляди на право мають різні соціальні групи) – розуміння і ставлення до права учнів молодшої і старшої школи відрізняються

3. Масова(ставлення до права всього населення держави)

4. Звичайна (у повсякденному житті)

5. Професійна (юристи-практики, які мають професійний досвід)

6. Наукова(науковці у галузі права, які ведуть наукові дослідження)

Структура правосвідомості

Правосвідомість складається з наступних елементів

1. Правова ідеологія(теорії, концепції, ідеї, поняття, принципи)

2. Правова психологія(почуття, емоції, настрої, мотиви, інтереси)

Форми права та джерела права.

Джерела (форми) права – це воля держави, що закріплена у правових нормах.

Найдавнішою формою права є правовий звичай

Правовий звичай – це звичай, що існував як неписане правило незалежно від волі держави.

Першими нормативними актами стародавніх держав стало зведення звичаєвих норм.

Другим джерелом права є правовий прецедент

Правовий прецедент – це рішення суду або органу держави для врегулювання конкретної життєвої ситуації.

Важливо – прецедент дає можливість врахувати не лише обставини конкретної справи, але і рішення, які приймалися в подібних ситуаціях раніше

Приклад

Правовим прецедентом є те, що ВБ прем’єр-міністром стає лідер партії, що перемогла на виборах. Про це не написано в жодному законі, а традиція кілька століть.

Як правило, правові прецеденти використовуються в англосаксонській правовій сім’ї

А в романо-германській правовий прецедент не визнається джерелом права

Третім джерелом права є нормативно-правовий договір

Останнім часом роль цього джерела права підвищилась у багатьох країнах світу.

Нормативно-правовий договір – письмовий документ, суть якого полягає у тому, що правова норма є наслідком домовленості між різними посадовими особами.

Приклад – Конституційний договір 1995 р. між Президентом України і Верховною Радою.

Четвертим джерелом права є нормативно-правовий акт

У державахромано-германо-германської правової сім’ї осн. джерелом права є нормативно-правовий акт.

Нормативно-правовий акт – письмовий документ, прийнятий уповноваженим органом, який встановлює норми права для визначеного кола осіб.

Вищу юридичну силу в Україні мають правові акти - закони

Президент видає(укази і розпорядження)

Парламент (постанови і закони)

Уряд (постанови і розпорядження)

П’ятим джерелом права є

Міжнародно-правовий договір – договір, що укладається між державами і визнається державою як обов’язковий у внутр. житті.

Сторонами міжн-прав. договору виступають самостійні (суверенні)держави

Значення таких договорів активно зростає адже міжнародні звязки розвиваються

Які є назви міжнародних договорів

1. Конвенція

2. Пакт

3.Угода

4. Декларація

5. Комюніке

Міжнародні договори можуть бути:

1. Міждержавні (укладається на рівні глав держав)

2. Міжурядові (укладається на рівні урядів)

3. Міжвідомчі (між окремими міністерствами)

Стадії укладання міжнародних договорів:

Наши рекомендации