Проблема,яку порушує закон

Львівський національний університет імені івана франка

Філологічний факультет

Кафедра Безпеки життєдіяльності

Індивідуальне завдання №5 на тему:
Безпечність та якість харчових продуктів

Виконала:
Студентка групи ІНА-11(1)
Мараховська В.О
Викладач: Кіт Л.Я






Львів 2013

Завдання:Обґрунтуйте засади державної політики з питань забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, зазначені в законі № 771/97-ВР від 23.12.1997 «Про безпечність та якість харчових продуктів»

Проблема,яку порушує закон

В процесі економічних змін в Україні значно збільшилась кількість господарюючих суб’єктів різноманітних організаційно-правових форм, що здійснюють діяльність у сфері споживчого ринку. Від діяльності цих суб’єктів залежить благополуччя споживача, а також економічна та соціальна стабільність країни.

Перетворення, що відбуваються в економіці нашої держави, потребують серйозного переосмислення всієї системи державного впливу на відносини у сфері споживчого ринку,оскільки значна частина підприємців, маючи за мету отримання максимального прибутку, а часто і через слабку професійну підготовку та недобросовісність, порушують норми закону, випускаючи на ринок неякісні, а часто й небезпечні товари.Регулюючий вплив держави на даному етапі на споживчу політику є не тільки виправданим, а просто необхідним. В таких умовах все більшого значення набувають державний контроль та нагляд, покликані захистити споживача, забезпечити якість та безпеку харчових продуктів для споживачів.

Проаналізувавши належним чином закон,я визначила,що державний контроль і нагляд на споживчому ринку здійснює велика кількість органів виконавчої влади, що призводить до перетинання та дублювання їх функцій.

Характеристика поставленого питання

Непоодинокими є випадки збігу значень термінів “державний нагляд” і “державний контроль” в науковій літературі та законодавстві. Хоча Закон України “Про безпечність та якість харчових продуктів” дає визначення як державного контролю – “діяльність державних органів виконавчої влади, що здійснюється протягом усього процесу виробництва та/або обігу об’єктів санітарних заходів з метою забезпечення дотримання відповідних санітарних заходів і технічних регламентів особами, які здійснюють виробництво та/або обіг таких об’єктів”, так і державного нагляду –

“діяльність органів виконавчої влади, що здійснюється періодично з метою забезпечення дотримання відповідних санітарних заходів і технічних регламентів особами, які здійснюють

виробництво та/або обіг об’єктів санітарних заходів і технічних регламентів” . Яка різниця? Варто зазначити, що у цьому випадку термін “нагляд” відрізняється від терміна “контроль” тільки періодичністю здійснення. Таким чином, я можу стверджувати, що науковці та законотворці не здійснюють чіткого розмежування понять “контроль” та “нагляд”.

Згідно з законом, можемо визначити, що передбачає поняття «державний нагляд» Державний нагляд передбачає систематичну діяльність уповноважених державних органів щодо перевірки дотримання виконання законів та інших нормативних актів відповідними суб’єктами, яка здійснюється в межах встановленої компетенції. Такий нагляд здійснюється, як правило, за ініціативи державного органу. За результатами державного нагляду складається адміністративний акт, що встановлює факт правового становища об’єкта, що перевіряється (акт перевірки, ревізії, висновок тощо). Одночасно, за висновками державного нагляду, можуть застосовуватись адміністративно-примусові заходи (призупинення реалізації, вилучення продукції та ін.)

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про захист прав споживачів” споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечноюдля його життя, здоров’я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну .За законом, харчові продукти, вироблені в Україні, повинні бути безпечними, придатними для споживання, правильно маркованими та відповідати санітарним заходам і технічним регламентам. Для забезпечення безпечності харчових продуктів, вироблених в Україні, забороняється: використання харчових добавок, які не зареєстровані для використання в Україні; використання ароматизаторів і допоміжних матеріалів для переробки, які не зареєстровані для використання в Україні; використання дієтичних добавок, які не зареєстровані для використання в Україні; використання допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обігу, які не дозволені для прямого контакту з харчовими продуктами; використання допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обігу, які за своєю природою та складом можуть передавати забруднювальні речовини харчовим продуктам; використання харчових продуктів як інгредієнтів для виробництва, враховуючи сільськогосподарську продукцію, якщо вони містять небезпечні фактори на рівнях, що перевищують обов´язкові параметри безпечності.

Статтею 20 Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів” закріплено положення про те, що особам, які займаються діяльністю з виробництва або введення в обіг харчових продуктів, забороняється виробляти та/або вводити в обіг небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані харчові продукти

Відповідно до статті 3 цього ж Закону держава забезпечує безпечність та якість харчових продуктів з метою захисту життя і здоров’я населення від шкідливих факторів, які можуть бути присутніми у харчових продуктах. При цьому безпечність визначається як стан харчового продукту, що є результатом діяльності з виробництва та обігу, яка здійснюється з дотриманням вимог, встановлених санітарними заходами та/або технічними регламентами, та забезпечує впевненість у тому, що харчовий продукт не завдає шкоди здоров’ю людини (споживача), якщо він спожитий за призначенням.

Важливо! Роль закону є важлива,оскільки 25 лютого 2011 року набув чинності Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів, розроблений відповідно до вимог закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів”

Щодо покращення діяльності державних органів у вказаній сфері я б рекомендувала ряд заходів, зокрема тих,які прямо передбачені в статті 3,зокрема :

1.реально забезпечити мінімальні специфікацій якості продукції

2.інформувати та підвищувати рівень обізнаності споживачів

3.здійснювати більш детальний державний контроль на державних потужностях

4.донести до відома споживачів важливі параметри безпечності певної продукції

Висновки

1.Забезпечення безпечності та якості продуктів-важлива складова впевненості особи в тому товарі,який вона споживає.

2.Функціїї щодо забезпечення якості головним чином покладаються на державу,зокрема на державні органи,які є підконтрольні та підзвітні Кабінету Міністрів України.

3.Закон не чітко розмежовує поняття «державний контроль» та «державний нагляд»,тим самим викликає непорозуміння у визначенні та розподілі функцій та повноважень.

4.Тільки цілеспрямовані заходи держави здатні підтримувати на належному рівні якість продукції та забезпечувати дотримання всіх вимог при її виготовленні.

5. Кожен громадянин України має право на споживання якісних харчових продуктів,які відповідають встановленим стандартам України, однак ми повинні бути обережними і пильними при споживанні тих чи інших продуктів, бо дані стандарти часто свідомо порушуються виробниками, при таких порушеннях ми повинні відстоювати наше право на якісну й безпечну продукцію, посилаючись на вищеописані закони,які захищають споживача.