Зберігання у камерах схову організацій, підприємств транспорту

Організації і підприємства транспорту, окрім послуг щодо переве­зення вантажу, пасажирів, багажу і пошти, надають й інші додат­кові послуги, зокрема організовують зберігання речей фізичних осіб.

У зв'язку з цим, на транспортних вокзалах здійснюється тим­часове зберігання ручної поклажі. Залежно від способу і умов збері­гання воно поділяється на зберігання у стаціонарних камерах схову і автоматичних камерах схову самообслуговування (далі - АКСС).

Камера схову — це спеціально обладнане приміщення для ко­роткочасного зберігання ручної поклажі, багажу пасажирів (п. 1.8 Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міні­стерства транспорту України від 28 липня 1998 р. № 297).

Правове регулювання зберігання речей у камерах схову органі­зацій, підприємств транспорту здійснюється ст. 972 ЦК України, а також низкою підзаконних актів, які приймаються Міністерством транспорту України, зокрема Правилами користування автоматич­ними камерами схову самообслуговування, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10 липня 1996 р. № 230, п. 3.2 Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міні­стерства транспорту України 28 липня 1998 р. № 297, пунктами 123-124 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176, тощо. На відносини які виникають за

цим договором поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 р.

Договір зберігання в АКСС має певну специфіку, що пов'язана із подвійною правовою природою цього договору. Він має властивості як договору зберігання, так і договору найму (оренди), тому в ч. 6 ст. 972 ЦК України вказується, що до цього договору застосовують­ся положення про майновий найм (оренду).

Договір зберігання у камерах схову організацій, підприємств транспорту є двостороннім, реальним, відплатним. Також його можна охарактеризувати як публічний, оскільки за ч. 1 ст. 972 ЦК України камери схову загального користування, що перебувають у віданні організацій, підприємств транспорту, зобов'язані приймати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів.

Сторонами цього договору є організація чи підприємство тран­спорту, що виступає як професійний зберігач, і поклажодавець, яким може виступати пасажир або інша фізична особа.

Предметом зберігання може бути ручна поклажа (про поняття ручної поклажі див. детальніше § 3 гл. 9 цього підручника) у будь-якій упаковці, незалежно від її виду (валіза, кошик, рюкзак, бай­дарки в розібраному вигляді, лантухи, вузли тощо). Деякі речі (на­приклад, пальто, лижі, ранець, ковзани) можуть бути прийняті без упаковки. Фрукти, овочі, ягоди, гриби та інші сільськогосподарські продукти приймають на зберігання у будь-якій тарі, яка гарантує їх зберігання при перенесенні (слід мати на увазі, що транспортні організації не несуть відповідальність за природне псування зданих на збереження продуктів, які швидко псуються). Виявлені під час приймання дефекти упаковки ручної поклажі мають бути усунені власником або спеціально застережені в акті, підписаному комір­ником.

Вага окремого місця ручної поклажі на залізничному транспорті не повинна перевищувати 50 кг. Крім того, кожна одиниця покла­жі повинна мати пристрій для перенесення. Речі вагою більш як 50 кг або великогабаритні, які не поміщаються в автоматичні камери схову, а також телевізори, холодильники, пральні машини тощо, приймають до схову в спеціально виділених камерах схову велико­габаритних речей або в багажні камери.

Забороняється здавати і приймати до зберігання тварин і пта­хів, вогнепальну зброю, вибухові, вогненебезпечні, легкозаймисті, їдкі та отруйні речовини, речі, що можуть зіпсувати або забруднити речі інших пасажирів, а також грошові суми, облігації, документи й інші коштовності.

Плата за зберігання стягується залежно від кількості місць ручної поклажі, їх габаритів та вартості оцінки, заявленої поклажо-давцем на момент укладання договору.

Строк, протягом якого камера схову зобов'язана зберігати річ, встановлюється правилами, що видаються відповідно до транспорт­них кодексів (статутів), або за домовленістю сторін. Якщо сторона не забрала річ у встановлені строки, камера схову зобов'язана збері­гати її протягом трьох місяців. Зі спливом цього строку річ може бути продана у порядку, встановленому законом (ч. 4 ст. 972 ЦК України). Так, на залізничному транспорті речі, які здані до камери схову, зберігаються там дві календарні доби, а потім їх передають на зберігання до загального складського приміщення станції. Якщо протягом ЗО діб власник не забере свої речі, то вони підлягають реа­лізації згідно з законодавством України.

На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (крім АКСС) поклажодавцю видається квитанція та (або) номер­ний жетон. У разі втрати квитанції або номерного жетона річ, зда­на до камери схову, видається поклажодавцеві після надання дока­зів належності йому цієї речі.

При користуванні АКСС працівником транспортної організації видається жетон, який опускається поклажодавцем в жетоноприй-мальник камери схову.

У разі втрати квитанції або номерного жетона річ, здана до ка­мери схову, видається поклажодавцю після надання доказів належ­ності йому цієї речі. Вартість втраченого жетона сплачується по­клажодавцем.

Відповідальність сторін. Збитки, завдані поклажодавцеві внас­лідок втрати, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої при пе-реданні її на зберігання (ч. З ст. 972 ЦК України).

2.5. Зберігання речей у гардеробі організації

Діяльність публічних установ пов'язана із необхідністю збері­гання верхнього одягу їх відвідувачів, особливо у холодну пору року. У зв'язку з цим в організаціях створюються гардероби - спеціально обладнані, огороджені місця для зберігання верхнього одягу та ін­ших речей відвідувачів і працівників організації¹.

На зберігання в гардеробі поширюються загальні положення про послуги (гл. 63 ЦК України) і про зберігання (§ 1 гл. 66 ЦК України).

Договір зберігання речей у гардеробі має такі характерні ознаки:

1) він, зазвичай, є безвідплатним, хоча може бути й відплат-ним (ч. 1 ст. 973 ЦК України). Плата за цим договором може бути встановлена лише тоді, коли це спеціально встановлено домовленістю сторін або про це спеціально вказується при пе­редачі речі на зберігання;

2) зберігачем речі є організація (юридична особа), при якій ство­рено гардероб (заклади культури, освіти, охорони здоров'я тощо);

3) поклажодавцем може бути тільки фізична особа;

4) предметом зберігання може бути верхній одяг, головні убори, а в окремих спеціально обумовлених випадках також інші речі фізичних осіб (наприклад, сумки, портфелі, пакети);

5) цей договір оформлюється видачею номерного жетона чи ін­шого легітимаційного знаку;

6) зберігач речі, зданої до гардеробу, зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів щодо забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 973 ЦК України).