Організація процесу товароруху на підприємстві
Після вибору каналів товаророзподілу необхідно організувати їх ефективне функціонування, тобто вирішити питання в області фізичного розподілу. Фізичний розподіл включає роботу із замовленнями, обробку вантажів, організацію складського господарства, управління запасами і транспортування.
Організація, яка поставляє потрібні споживачам продукти в необхідній кількості з належним рівнем сервісної підтримки, має додаткові аргументи для завоювання конкурентних переваг. В процесі руху товару приймають участь всі учасники каналу розподілу.
Головна мета процесу руху товару формулюється в області забезпечення необхідного рівня задоволення попиту споживачів при мінімізації витрат на організацію і здійснення даного процесу. Від процесу руху товару споживачі очікують ефективної системи оформлення замовлень, наявності в запасах необхідних продуктів, можливості здійснення термінових поставок, швидкого виконання гарантійних зобов'язань, надійного післяпродажного обслуговування. Багато організацій в даній області вводять певні стандарти – наприклад, гарантована доставка товару протягом 48 годин.
Прикладом питань, які вирішуються у сфері збуту, можуть служити наступні. Де краще зберігати запаси продукції: на заводі, в системі оптової або роздрібної торгівлі або в певних пропорціях у всіх цих місцях? Якого розміру повинні бути ці запаси? Якими видами транспорту і як краще транспортувати продукцію? Як і де організувати допродажне і післяпродажне обслуговування? Всі вказані питання необхідно вирішувати узгоджено, не приймаючи рішення на локальному оптимумі, а прагнучи знайти оптимальне рішення в цілому. Адже, наприклад, найдешевше рішення в області зберігання готової продукції може привести до здорожчання транспортування, до інших небажаних явищ, що приведе до ухвалення неоптимального рішення в цілому. Тут проблеми маркетингу тісним чином переплітаються з проблемами логістики.
Можливо об'єднання зберігання товарів і їх продажу. Організаційно-правовою формою рішення таких комплексних проблем є консигнація.
Консигнація – це умови продажу товарів через консигнаційні склади посередників, коли право власності на товар, що надійшов на склад посередників, залишається за продавцем до моменту продажу його покупцю. Зберігання товару на складі і його передпродажна підготовка здійснюється за рахунок продавця. Постачання товарів на склад проводиться до укладення контракту на продаж з покупцем. Як правило, консигнація передбачає зберігання товару на складі посередника (консигнатора) на протязі 1–1,5 року. Якщо за цей період товар не буде проданий, він повертається власнику за його рахунок. Консигнація застосовується в тих випадках, коли важливо не упустити час продажу, який є оптимальним з погляду ефективності операції, або коли чинник негайної операції постачання товару має важливе значення.
Розглянемо більш детально окремі операції фізичного розподілу.
Робота із замовленнями включає: отримання замовлень, їх оброблення і виконання. Замовлення поступають поштою, по телефону, через комп'ютерні мережі, в результаті особистих візитів представників замовників. Оброблення замовлень полягає в передачі їх на склади, де перевіряється наявність необхідного продукту. Крім того, замовлення направляється у відповідні економічні служби, де перевіряються ціни, умови постачання, кредитоспроможність замовника. Після схвалення замовлення починається його виконання. Якщо замовленого продукту немає на складі, то дається завдання виробникам.
Після того, як замовлення готове до відвантаження, складські і збутові служби складають графік використання відповідних транспортних засобів. Вони вибираються з урахуванням терміновості поставки та інших факторів.
Оброблення вантажів є важливим як з погляду ефективної організації складського господарства, так і з погляду транспортування вантажу з місця виробництва до місця його використання. Операції упакування, завантаження, переміщення і маркування повинні виконуватися так, щоб зменшити витрати і принести найбільшу користь споживачам. На вибір методів оброблення вантажів істотний вплив має вид продукту: є він швидкопсувним чи ні і ін.
Організація складського господарства включає проектування і використання складських приміщень, в яких зберігаються товари, засобів їхнього переміщення. Метою складського господарства є узгодження виробництва із замовленнями. Складування товарів дозволяє також підтримувати рівень цін і задовольняти сезонний попит.
Складське господарство виконує наступні функції: одержує товари, ідентифікує і реєструє їх, проводить сортування, направляє товари на зберігання і зберігає їх, відшукує потрібні товари і сортує їх для відвантаження, здійснює упакування підібраних груп товарів і направляє їх до вибраного транспортного засобу. При цьому здійснюється оформлення відповідних супровідних і бухгалтерських документів.
Управління запасами полягає в створенні і підтриманні запасів товарів відповідного асортименту і у відповідній кількості, що є необхідними для задоволення попиту споживачів. Крім того, створення запасів здійснюється з метою забезпечення безперервного протягом року виробництва продуктів сезонного попиту, наприклад, газонокосарок. Оскільки частка основних фондів, що є необхідними для управління запасами є значною, то ефективне управління ними складає важливий резерв підвищення всієї діяльності в області фізичного розподілу. Коли на складі зберігається малий запас товарів, це, з одного боку, знижує запаси нереалізованої продукції, але з другого боку, споживач, не отримавши потрібний йому продукт, може купити продукцію конкурента. Коли ж запаси надмірно великі, то задоволення запитів споживачів стає більш дорогим, виникає вірогідність старіння продукції. Звідси виникає складна і важлива задача оптимізації запасів.
Менеджери з управління запасами мають справу з двома надзвичайно важливими проблемами. Вони повинні знати, коли необхідно поповнювати запаси і скільки потрібно замовляти товарів. Точка перезамовлення характеризує рівень запасів, при якому необхідно зробити нове замовлення. Вибір точки перезамовлення визначають три чинники: час запізнювання надходження товарів після того, як вони були замовлені; швидкість продажу товарів і запас безпеки, що дає можливість завжди задовольняти запити споживачів. Оптимальний рівень запасу безпеки залежить від попиту і стандарту наданням послуг споживачам. Великі запаси безпеки гарантують наявність необхідного товару на складі, вони також знижують вартість реалізації замовлень, оскільки останні здійснюються відносно рідко. Малі запаси безпеки, з другого боку, вимагають частих перезамовлень і приводять до високої вартості реалізації замовлення. Разом з тим такий підхід зменшує загальну вартість обслуговування запасів.
Рекомендації щодо вибору економічно виправданої величини замовлення здійснюються на основі вимоги мінімізації сумарних витрат на створення і підтримання запасів. Даний підхід покладено в основу багатьох систем контролю рівня запасів. Проте завжди слід пам'ятати: мінімізація сумарних витрат повинна бути збалансована з рівнем послуг, що надаються споживачам. Тому внаслідок збільшених витрат на обслуговування запасів, що звичайно корелюється із збільшенням рівня обслуговування споживачів, кількість продукції, яка замовляється, часто є більшою, що приводить до більш високих сумарних витрат. В даний час використовуються різні методи, направлені на підвищення ефективності управління запасами, наприклад, система «точно у встановлений час».
Основними моделями планування запасів є:
- модель економного розміру замовлення (ЕРЗ);
- модель з резервним запасом;
- модель ЕРЗ за наявності знижок за кількість запасів.
Кожна з цих моделей дає відповіді на питання : «Скільки замовляти та коли замовляти?»
Використання моделі ЕРЗ є пов’язаним з певними теоретичними припущеннями: попит є постійним і не змінюється протягом року; цикл замовлення відомий і постійний; знижки за кількість не передбачаються; дефіцит виключений, якщо замовлення розміщено своєчасно.
Економний розмір замовлення передбачає такий обсяг замовлення, який забезпечує найменшу суму витрат на виконання самого замовлення та зберігання запасів.
Річні витрати (Вріч) на замовлення визначаються за формулою (12.1)
Вріч. = Пр х Взам / К, (12.1)
де Пр – попит (у натуральних величинах);
Взам – витрати на кожне замовлення;
К – кількість одиниць у замовленні.
Визначення витрат на зберігання визначаються за формулою (12.2)
Вріч. = К х Взб / 2, (12.2)
де Взб – річні витрати на зберігання одиниці продукції. Витрати на зберігання запасів можуть бути визначені також як відсоток від середньої вартості запасів.
Оптимальне замовлення досягається за умови, що річні витрати на замовлення дорівнюють річним витратам на зберігання.
Визначення оптимального обсягу замовлення:
К = 2Пр х Взам / Взб (12.3)
Точка відновлення замовлення розраховується за формулою (12.4)
ТВЗ = Пд х Т, (12.4)
де ТВЗ - точка відновлення замовлення;
Пд – середній щоденний попит;
Т – час виконання замовлення в днях.
Середній щоденний попит розраховується як відношення річного попиту до кількості робочих днів на рік. Час виконання нового замовлення розраховується як відношення кількості робочих днів на рік до кількості замовлень на рік.
Загальні річні витрати становлять суму річних витрат на замовлення, річних витрат на зберігання, а також витрат на придбання товарів. Витрати на товар не залежать від прийнятої політики визначення замовлень і оптимальний обсяг замовлення визначається незалежно від щорічної вартості замовленого товару.
У разі, якщо продукція реалізується нерівномірно, для визначення обсягу замовлення використовуються модель з резервним запасом, яка передбачає припущення, що контракт продаж не буде втрачено в зв’язку з нестачею запасів. Загальні річні витрати включать суму річних витрат на замовлення, річних витрат на зберігання та витрат на створення та зберігання страхового запасу.
Модель ЕРЗ за наявності знижок за кількість передбачає визначення розміру замовлення, який забезпечує найменшу величину повних витрат. Економний розмір замовлення за наявності знижок визначається в послідовності, яка наведена на рисунку 12.4.
Транспортуваннязабезпечує переміщення товару з місця виробництва до місця його продажу і використання. Практика виробила ряд рекомендацій щодо використання різних видів транспорту для транспортування різних вантажів.
В таблиці 12.2 наводяться дані, що характеризують порівняльну ефективність різних видів транспорту за шістьома показниками. Оцінки за приведеними в таблиці показниками є основою вибору транспортних засобів. Для того, щоб використовувати вигоди різних транспортних засобів, часто використовують комбінацію з декількох видів транспорту. Контейнеризація полегшує комбіноване використання декількох видів транспорту. На рисунку 12.5 приводиться діаграма, яка характеризує структуру витрат з виконання окремих функцій фізичного розподілу.
 |
Рисунок 12.4 – Визначення економного розміру за наявності знижок [5]
Витрати на реалізацію функцій фізичного розподілу – це робота із замовленнями, обробка вантажів, організація складського господарства, управління запасами і транспортування – складають біля третини всіх маркетингових витрат.
Значно впливаючи на рівень задоволеності споживачів, ці функції для маркетолога мають велике значення.
Таблиця 12.2 – Порівняльна характеристика різних видів транспорту [6]
| Вид транспорту | Вартість на милю | Швидкість поставки | Частота поставок | Стабільність графіка поставок | Гнучкість обробки вантажу | Місце знаходження |
| Водний | ||||||
| Залізничний | ||||||
| Автотранспорт | ||||||
| Трубопровідний | ||||||
| Повітряний |
Позначення:
1 – дуже низька ефективність; 2 – низька ефективність; 3 – середня ефективність;
4 – висока ефективність; 5 – дуже висока ефективність.
Рисунок 12.5 – Структура витрат за функціями фізичного розподілу
Вимоги ефективного фізичного розподілу стосуються всіх елементів комплексу маркетингу. Продукт проектується і упаковується так, щоб максимально полегшити виконання завдань доставки його споживачу. Конкурентні ціни можуть залежати від можливості організації забезпечити надійні поставки товару, особливо при непередбачуваних обставинах. Комунікаційна кампанія повинна бути скоординована з функціями розподілу так, щоб товар був доступний споживачам.