Методи управління капіталом
У банківській практиці використовують два методи управління власним капіталом:
- метод внутрішніх джерел поповнення власного капіталу;
- метод зовнішніх джерел поповнення власного капіталу.
За першим методом головним джерелом зростання власного капіталу є нерозподілений прибуток банку.
Переваги першого методу:
- незалежність від кон’юнктури ринку;
- відсутність витрат із залучення капіталу ззовні;
- простота застосування, кошти переводяться з одного рахунка на інший;
- відсутність загрози втрати контролю над банком з боку акціонерів (тобто виключає як зменшення їх частини у власності банку, так і зниження дохідності їх акцій).
Недоліки першого методу:
- повне оподаткування, оскільки на поповнення капіталу спрямовується чистий прибуток після виплати всіх податків;
- виникнення проблеми зменшення дивідендів;
- повільне нарощування капіталу.
З точки зору управління власного капіталу важливим є співвідношення: виплата дивідендів і збільшення власного капіталу за рахунок прибутку.
Коли висока питома вага дивідендів, як наслідок повільне зростання внутрішніх джерел капіталу звідси збільшується ризик банкрутства і стримується збільшення обсягу активів банку, які приносять дохід.
Коли низька питома вага дивідендів, тоді відбувається зменшення ринкової вартості акцій.
Оптимальна політика - максимізація ринкової вартості акцій.
Ключовим фактором, який впливає на управлінське рішення банку щодо того, скільки утримувати нерозподіленого прибутку, а скільки виплачувати дивідендів, є те, наскільки швидке зростання своїх активів (особливо кредитів) може дозволити собі банк, щоб не допустити надмірного зниження відношення власного капіталу до активів. Іншими словами, як швидко повинен зростати прибуток банку, щоб збереглося незмінним відношення власного капіталу до активів, якщо банк продовжує виплачувати дивіденди своїм акціонерам за постійною ставкою?
Наступна формула дозволяє відповісти на поставлені питання:
Темп приросту нерозподіленого прибутку, а отже активів = прибуток на власний капітал Х частка утримання = 
Відповідь на питання наскільки швидке зростання своїх активів може дозволити собі банк, щоб не допусти надмірного зниження коефіцієнта адекватності власного капіталу за умови, що використовуються тільки внутрішні джерела поповнення власного капіталу, тобто нерозподілений прибуток.
Коефіцієнт адекватності власного капіталу визначається наближено як співвідношення власного капіталу до активів.
Якщо ми хочемо зберегти досягнуте співвідношення, наприклад 10%, то в наступному році, при збільшенні активів, наприклад, на 10%, власний капітал повинен зрости на 10%.
Враховуючи, що збільшення власного капіталу буде відбуватися за рахунок нерозподіленого прибутку, то саме його величина повинна зрости на 10% в наступному році. При цьому якщо чистий прибуток після оподаткування зросте на 15%, то максимальна величина виплачених дивідендів приросту може становити 33%.
Зовнішні джерела поповнення власного капіталу:
- емісія простих (звичайних) і привілейованих акцій;
- випуск субординованих зобов’язань і цінних паперів;
- продаж активів;
- оренда деяких видів основних фондів.
На вибір джерела впливають багато факторів. Основним при виборі джерела – вплив на розмір прибутку у розрахунку на акцію.
А також:
- витрати, пов’язані з кожним джерелом;
- вплив на власність і контроль за діяльністю банку та існуючих і потенційних акціонерів;
- ризик, пов’язаний з кожним джерелом;
- сила і слабкість ринків капіталу, на яких може здійснюватися залучення нових коштів;
- регулюючі положення, які відносяться як до обсягу, так і структури капіталу.
Емісія акцій.
Переваги цього джерела:
- можливість швидко отримати значні суми грошових коштів;
- більша кількість акцій збільшує можливість банку щодо залучення позичкових коштів в майбутньому.
Недоліки першого джерела:
- висока вартість;
- труднощі, пов’язані з розміщенням акцій на ринку;
- значне підвищення ризику зниження доходів на одну акцію;
- послаблення контролю над банком з боку акціонерів, якщо вони не зможуть самі викупити всі акції нової емісії.
Випуск субординованих зобов’язань і цінних паперів.
Переваги:
- підвищується прибуток на акцію, якщо вкладення цих коштів приносить більший дохід, ніж процентні виплати за ними;
- процентні виплати за субординованими зобов’язаннями зменшують базу оподаткування.
Недоліки:
- нові боргові зобов’язання підвищують ризик банкрутства і ризик, пов’язаний зі стійкістю прибутку, що може негативно вплинути на майбутній продаж акцій.
Продаж активів. Продаж офісів з подальшою їх орендою у нових власників особливо актуальний в період росту інфляції і коли можлива прискорена амортизація.
Обираються ті зовнішні джерела поповнення власного капіталу, які дають найбільший прибуток на акцію.