Розрахунок технологічної собівартості

Для визначення технологічної собівартості проводиться розрахунок окремих елементів витрат.

Вартість матеріалу виробу визначається за формулою

Cм = Q · Цм – q · Ц₀, (3)

де Q – норма витрати матеріалу (маса заготовки), кг;

Цм – ціна матеріалу (заготовки), грн (береться з періодичних видань для сталі або чавуну);

q – вага реалізованих відходів, кг;

Ц₀ – ціна відходів, грн (береться 10 % від ціни матеріалу).

Основна і додаткова зарплати виробничого робітника з відрахуваннями на соціальне страхування й в інші фонди (за виконувану операцію) визначається за формулою

, (4)

де – годинна тарифна ставка відповідного розряду, грн;

– коефіцієнт, що враховує додаткову зарплату (береться =1,3–1,5);

– коефіцієнт, що враховує нарахування на заробітну плату (береться =1,375);

– штучний час на операцію, хв;

– коефіцієнт, що враховує багатоверстатне обслуговування (береться = 1);

n – кількість одиниць устаткування на даній операції, шт.

Амортизаційні відрахування з устаткування, віднесені на дану операцію, визначаємо за формулою

, (5)

де – вартість одиниці устаткування, грн;

– коефіцієнт, що враховує витрати на транспортування і монтаж устаткування ( =1,1–1,15);

– норма амортизаційних відрахувань (15 %);

– кількість одиниць устаткування на даній операції, шт.;

– річна програма деталей, шт.

Витрати на ремонт устаткування беремо збільшено пропорційно величині амортизаційних відрахувань за формулою

Р = · К, (6)

де К – коефіцієнт, що встановлює залежність величини витрат на ремонт від величини амортизаційних відрахувань (беремо 160 – 200 %).

Витрати на силову електроенергію за даною операцією

, (7)

де – коефіцієнт, що враховує використання встановленої потужності, затрачуваної при холостій роботі устаткування (беремо = 0,25);

– сумарна встановлена потужність електродвигунів одиниці устаткування, кВт;

– машинний час, хв;

– коефіцієнт використання встановленої потужності устаткування в процесі різання (беремо = 0,5 – 0,8 );

– вартість одного кВт·год електроенергії, грн.

Витрати на різальний інструмент ( ), що належить до операції, розраховуються за формулою

, (8)

де – вартість інструмента, грн;

– вартість переточування, грн,

,

де – час переточування, хв;

– годинна ставка заточувальника, грн;

– коефіцієнт, що враховує випадковий збиток:

Інструменти
Різці	1,10 – 1,05
Свердла	1,20 – 1,10
Фрези	1,10 – 1,05

– стійкість інструменту між двома переточуваннями, хв;

– число переточувань до повного зношення (додаванням одиниці враховується час роботи інструменту до першого переточування);

– кількість інструментів.

Витрати на допоміжні матеріали , віднесені на операцію, визначаємо збільшено за формулою

, (9)

де – річні витрати на допоміжні матеріали, беремо такими, що дорівнюють 210 грн у рік на одиницю устаткування;

– кількість одиниць устаткування, шт.

Витрати на зміст виробничої площі , віднесені на операцію, визначаємо за формулою

, (10)

де – площа, безпосередньо займана одиницею устаткування, м²;

– коефіцієнт, що враховує додаткову площу під проходи та проїзди;

	Площа під верстат, м2
4,0	до 3
3,5	3 – 6
3,0	6 – 12
2,5	12 – 20
2,0	20 – 60
1,5	понад 60

– кількість одиниць устаткування;

– річна норма витрат з утримання 1 м² виробничої площі, грн (береться від 20 до 80 грн).

Результати розрахунків елементів витрат технологічної собівартості заносять у таблицю й підсумовують за варіантами.

Таблиця Д.1 – Технологічна собівартість одиниці виробу

Найменування елементів витрат	Базовий варіант	Новий варіант
Всього