Економічна ефективність використання машинно-тракторних агрегатів

Технологічна операція	Склад агрегату	Техніко-економічні показники
норма виробітку за зміну, га	витрати пального, кг/га	експлуатаційні витрати, грн./га	питомі капіталовкладення, грн./га	приведені витрати, грн./га
Внесення мінеральних добрив	ЮМЗ-80 + СТТ-10	33,6	2,71	8,62	2,13	10,75
Т-150 К + МВУ-100	44,7	2,57	8,78	2,26	11,04
ЮМЗ-6Л + МВУ-100	31,6	1,67	7,37	2,26	9,63
ЮМЗ-6Л + МВУ-5	19,0	2,8	11,3	3,42	14,72
Лущення стерні	Т-150 К + ЛДГ-15	31,0	4,7	14,70	4,71	19,4
ХТЗ-170 + БДВ-6,5	43,3	5,3	15,78	3,83	19,60
ХТЗ-170 + ЛДГ-20	46,0	6,0	16,39	3,65	20,04
ДТ-75М + ЛДГ-10	26,0	4,8	12,85	3,10	15,95
Культивація	Т-150 + С-11У + + 3хКПСП-4,0	40,3	2,8	9,82	2,81	12,63
ХТЗ-170 + С-11У + + 3хКПСП-4,0	41,3	3,3	10,41	2,74	13,15
ДТ-75М + С-11У + + 2хКПСП-4,0	3,0	12,33	3,92	16,25	12,93
Т-150К + С-11У + + 4хКПСП-4,0	41,1	3,3	9,89	2,76	12,56
Оранка на зяб	Т-150К + ППО-5-40	8,0	21,7	57,24	10,87	68,11
ХТЗ-170 + ПНЯ-4-40	5,9	16,6	51,98	14,66	66,64
ХТЗ-170 + ПЛ-5-35	7,6	20,5	52,5	10,32	62,8
Т-150 + ПЛН-5-35	6,1	16,7	50,55	11,61	62,16
Сівба зернових	ХТЗ-170+СЗ-10,8	29,0	5,6	18,01	5,64	23,65
Т-150 + СП-11 + + 3хСЗ-3,6	34,2	5,1	21,91	9,24	31,15
Т-150 + СП-11 + + 2хСЗ-5,4	38,5	2,4	13,29	6,16	19,24
Т-70С + СП-11 + + 2хСЗ-3,6	22,1	3,1	19,55	9,24	28,79
Основний обробіток ґрунту (для озимої пшениці)	Т-150 + «Агро-3»*	16,8	7,9	23,76	6,04	36,29
Т-150 + ПЛН-5-35	6,1	16,7	35,53	4,32	39,58
Т-150 + С-11У + + 2хКПСП-4,0	25,3	4,6	15,08	4,04	19,12

Примітка: ^* – обробіток ґрунту агрегатом Т-150 + «Агро-3» дає змогу замінити оранку та культивацію і є більш економнішим.

Економічною основою сучасного рослинництва є виробництво продукції з мінімальними матеріальними затратами на її одиницю. Це означає, що на одиницю площі посіву повинні бути мінімальні витрати грошових і матеріальних ресурсів. Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва визначається такими показниками: собівартість, реалізаційна ціна та затрати праці на 1 ц продукції тощо.

Основні критерії оцінки економічної ефективності засобів інтенсифікації – це собівартість одиниці продукції і рентабельність виробництва. Різні культури мають неоднаковий рівень рентабельності, оскільки для вирощування врожаю потребують різної кількості трудових і матеріальних витрат на одиницю площі. Найбільш трудомісткі в рослинництві цукрові й кормові буряки, картопля, у яких показни­ки собівартості одиниці продукції, а звідси й рентабельності значно поступаються перед іншими культурами. Найменші витрати на одиницю продукції при вирощуванні кормових трав. Їх собівартість у 2-3 рази нижча порівняно із зерновими кормовими травами і в 4-5 разів – порівняно з кормовими і цукровими буряками та кар­топлею.

Для того щоб знизити собівартість продукції і підвищити рента­бельність трудомістких культур, слід різко підвищити їх врожай­ність підбором високопродуктивних сортів і мінімізацією технологіч­них процесів вирощування. Як правило, чим більша площа посіву, потужніші агрегати, тим нижчі собівартість і рентабельність про­дукції. Треба замінювати трудомісткі операції менш трудомісткими (оранку – поверхневим і навіть нульовим обробітком), раціонально використовувати добрива, тобто оптимізувати систему живлення, зменшити витрати на збирання і перевезення продукції та ін.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається на різних рівнях: народногосподарська ефективність; економічна ефективність галузей і виробництва окремих видів продукції; економічна ефективність господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, а також окремих заходів. Залежно від цього використовуються різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємопов'язані й відповідати критерію ефективності.

Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва (у контексті теми лекції) використовують натуральні і вартісні показники. Натуральні самі по собі ще не вказують на рівень економічної ефективності виробництва, але є вихідними для її вимірювання. Адже врожайність культур повною мірою характеризують ступінь ефекту, одержаного в процесі виробництва, і відображують лише один бік досягнутої ефективності. Для визначення економічної ефективності необхідно знати розмір виробничих витрат, які забезпечили одержання наявної врожайності, бо один і той самий рівень урожайності може бути досягнутий при різних витратах або при рівновеликих витратах досягається різна врожайність та продуктивність худоби. Для одержання порівнянних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

Найважливішим результативним показником сільськогосподарського виробництва є обсяг валової й товарної продукції підприємства, на основі якого можна розрахувати валовий і чистий дохід та прибуток.

В умовах ринкових відносин зростає роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарного обігу, сприяють зміцненню економічних зв'язків та госпрозрахунку.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно насамперед одержаний результат (ефект) порівняти з виробничими витратами або ресурсами, що його створили.

У процесі сільськогосподарського виробництва використовуються сільськогосподарські угіддя, засоби виробництва, робоча сила, а функціонування цих ресурсів пов'язане з виробничими витратами. Тому для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому по підприємству доцільно використовувати таку систему показників:

· - вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів на 1 грн. виробничих витрат;

· - обсяг валового, чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного пра­цівника чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів та на 1 грн. витрат виробництва;

· - рівень рентабельності та норма прибутку сільськогоспо­дарського виробництва.

Наведені показники характеризують ефективність використаних виробничих ресурсів, окупність витрат виробництва та його рентабельність.

Визначення економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні особливості галузей.

Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва використовують такі показники:

виробництво валової продукції рослинництва в розрахунку на 1 га посіву; на одного середньорічного працівника; на 1 люд.-год.; на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий дохід і прибуток на 1 га посіву, на 1 люд.-год.; на 1 грн. виробничих витрат; рівень рентабельності виробництва.

Економічну ефективність виробництва продукції одного виду (зерна, молока тощо) визначають за допомогою таких показників як урожайність сільськогосподарських культур, затрати праці на 1 ц продукції, собівартість одиниці продукції, прибуток з розрахунку на 1 га посіву, рівень рентабельності.

Поряд з визначенням економічної ефективності сільсько­господарського виробництва на рівні галузей, підприємств та окремих продуктів визначають економічну ефективність різних заходів. Здійснення агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки й передової практики зумовлюють необхідність визначення їх економічної ефективності та прогнозування можливих наслідків для економіки сільськогосподарських підприємств.

Для визначення економічної ефективності застосування мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин використовують таку систему показників:

приріст урожайності;

окупність мінеральних добрив (обсяг додаткової продукції в натуральному виразі з розрахунку на 1 кг NPK, кг);

підвищення продуктивності праці (збільшення виробництва продукції в розрахунку на 1 люд.-год. або зниження затрат праці на 1 ц продукції);

зниження собівартості продукції в результаті застосування добрив; окупність витрат на добрива (вартість додаткової продукції на 1 грн. додаткових витрат, пов'язаних із застосуванням добрив) ;

додатковий чистий дохід з розрахунку на 1 га посівної площі, на 1 люд.-год., на 1 грн. додаткових витрат; рівень рентабельності застосування добрив (відношення чистого доходу до витрат на застосування добрив, виражене в процентах).

Для визначення економічної ефективності використання засобів хімізації важливо правильно обчислити приріст урожаю, а також вартість додаткової продукції (основної і побічної). При цьому вартість одержаної продукції обчислюють за фактичними цінами з урахуванням її якості (натуральної маси зерна і вмісту клейковини, цукристості коренеплодів цукрових буряків, вмісту крохмалю в картоплі тощо). При розрахунках рівня ефективності в динаміці вартість продукції оцінюють у порівнянних цінах. Продукцію кормових культур, що не набуває товарної форми і викори­стовується підприємством, оцінюють за виходом поживних речовин (ц к. од.) та ціною 1 ц вівса.

Економічна оцінка сільськогосподарських культур і сортів.

Така оцінка в підприємствах необхідна для обґрунтування раціональної структури посівних площ, при проектуванні тa освоєнні сівозмін. Для її здійснення потрібні дані хімічного аналізу про якість вирощуваних культур і сортів. Ці дані можна одержати в регіональних агрохімічних лабораторіях.

Економічну ефективність вирощування нових сортів сіль­ськогосподарських культур визначають порівнянням їх із районованими, які виступають тут як своєрідний стандарт. Новий сорт і стандарт порівнюють за середньою врожайніс­тю культури протягом 3-5 років. При цьому враховують основну і побічну продукцію, визначають їх поживну цін­ність у центнерах кормопротеїнових одиниць. Крім того, визначають затрати праці (в люд.-год.) на 1 га посіву та 1 ц кормопротеїнових одиниць; порівнюють також виробничі затрати на 1 га посіву культури і собівартість 1 ц продукції; ціну реалізації та чистий доход (прибуток) з 1 га посіву, а також рівень рентабельності, виражений у процентах.

Економічну оцінку сівозмін здійснюють порівнянням кількох сівозмін за певною системою показників. Перша їх група враховує витрати на виробництво продукції у порівнюваних сівозмінах: витрати виробництва і праці на 1 га ріллі. Друга - це показники ефекту (результативні) з розрахунку на 1 га: урожайність, вихід кормопротеїнових одиниць, валова продукція рослинництва в порівнянних цінах, товар­на продукція (за цінами реалізації), валовий та чистий дохід і прибуток. Третя група - показники ефективності виробництва: валова продукція, валовий і чистий дохід та прибуток з розрахунку на 1 грн. виробничих витрат, на 1 люд.-год., на 1 га ріллі; собівартість 1 ц кормопротеїнових одиниць; рівень рентабельності виробництва товарної продукції.

Найкращою є та сівозміна, яка забезпечує максимальний вихід продукції землеробства з 1 га ріллі при найменших затратах праці і коштів на одиницю продукції.

По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати три показники: рівень рентабельності, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції. При цьому слід брати до уваги такі дві обставини. По-перше, при визначенні приведеної маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельних галузей зменшити на збитки нерентабельних (збиткових) рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на гектар посіву певної культури (М_к) необхідно визначати з обов'язковим урахуванням її рівня товарності за формулою:

Мк = П_к/ S*К, (2.1)

де П_к - прибуток, одержаний від реалізації певної культури; S - площа посіву культури; К - коефіцієнт товарності.

Значення такого підходу до визначення маси прибутку на гектар посіву культури дуже важливе, оскільки дає змогу правильно оцінити доходність галузі.