Економічна ефективність монополії

Цінова дискримінація: поняття, умови, види.

Цінова дискримінація– це процес встановлення різних цін на ті ж самі товари не обумовлене різницею витрат вир-ва.

Умови (фактори), що забезпечують можливість ЦД:

1.Продавець має бути монополістом або, принаймні, мати можливість контролювати виробництво і ціноутворення.

2.Можливість продавця виділити різні групи покупців, в яких покупці мають різну готовність і можливість платити за продукт. Це виділення здебільшого базується на різній еластичності попиту.

3.Відсутність бажання та можливості споживачів перепродувати дані товари.

В багатьох країнах існує заборона ЦД.

Види ЦД:

a) просторова – територіальна диференціація покупців (цінові пояси та зони; ціни офшорних зон; сільські та міські ціни та тарифи

b) часова – за часом придбання товарів (денні та нічні ціни; сезонні ціни)

c) товарна (вещественная):

мета придбання (тарифи на виробниче або споживче використання енергії)

обсяг придбання (оптові та роздрібні ціни)

якість товарів (надбавки та знижки за якість, сортність)

торговельна марка (ціни на продукцію всесвітньо відомих і невідомих фірм)

d) персональна:

за рівнем доходів покупців (магазини для бідних та багатих)

статус покупця (знижки для постійних клієнтів; для першого покупця; для співробітників)

соціальний статус покупця (ціни для дітей, студентів, пенсіонерів).

Наслідки ЦД:

Політика ЦД базується на тому, що в ході призначення різних цін на той самий товар можна подолати рівномірно спадний характер кривої попиту.

Завдяки ЦД споживачі мають можливість одержати товар за меншими цінами (якась їх категорія), а виробники збільшити загальну виручку, а значить дохід. Завдяки ЦД можна зменшити втрати сус-ва і втрати монополіста.

Економічна ефективність монополії.

Монополия-тип стро­ения рынка, при котором существует один и только один про­давец определенного товара. Будучи единственным поставщи­ком, предприятие-монополист (его также часто называют мо­нополией) сталкивается с совокупным спросом всех потенци­альных покупателей товара в пределах данного (национального или местного) рынка, и в этом смысле оно тождественно отрас­ли. Это предопределяет отличия поведения монополиста от по­ведения предприятия, функционирующего в условиях совер­шенной конкуренции. Кривая спроса на продукцию монополиста, как и кривая ры­ночного спроса на продукцию совершенно конкурентной от­расли, имеет отрицательный наклон. Поэтому всякое увеличе­ние (уменьшение) объема продукции, продаваемой монополис­том, сопряжено со снижением (повышением) ее цены, тогда как совершенно конкурентное предприятие может продать лю­бой объем продукции по существующей (и не зависящей от его поведения) рыночной цене. Если совершенно конку­рентное предприятие, будучи ценополучателем, может макси­мизировать прибыль, лишь варьируя объем производства, то монополист может достигнуть этой цели, варьируя либо объем производства, либо уровень цены. Разумеется, он не может изменять объем выпуска и цену независимо, поскольку их соотношение однозначно определено его функцией спроса и инвариантно выбору независимой переменной. Порівняно з досконалою конкуренцією монополіст, максимізуючи прибуток, намагається виробити менший обсяг продукції і вста­новити вищу ціну на свій товар. Шкоду від монополії складають чисті втрати суспільства від того, що монополіст не досягає ефективного обсягу випуску. Крім того, монополіст перерозподіляє на свою ко­ристь частину доходів споживачів. Отже, в умовах монополії об'єктивно існує тенденція до обме­ження обсягів виробництва і до підвищення цін. Рівночасно, моно­полізація завжди пов'язана з масштабами виробництва, що приво­дить до зниження середніх витрат у цілому і до економії ресурсів.

Наши рекомендации