Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління

Переваги	Недоліки
1. Створення можливостей пристосування стратегії до потреб кожного ринку. 2. Перенесення відповідальності за прибутки на нижчі рівні управління. 3. Поліпшення функціональної координації всередині цільового ринку. 4. Наявність можливостей для підготовки менеджерів стратегічного рівня.	1. Проблематичність підтримки загального іміджу в умовах достатньої стратегічної свободи. 2. Збільшення кількості рівнів управління. 3. Можливість дублювання функцій на стратегічному і місцевому рівнях. 4. Проблематичність формування політики одноманітності 5. Труднощі в координації діяльності по країні та продукту.

У деяких компаніях регіональні керівники мають у своєму підпорядкуванні управлінців по окремих країнах як проміжну ланку між регіональним підрозділом та місцевою дочірньою компанією. Регіональна структура управління використовується компаніями, які виробляють продукцію обмеженої номенклатури та орієнтовані на широкі ринки збуту і конкретного споживача (рис. 5 і табл. 3).

Регіональна структура управління діяльністю компаній в цілому зустрічається рідко, хоча регіональний принцип управління закордонною діяльністю разом з управлінням по продукту досить поширений.

Органічні (адаптивні) ОСУ

Адаптивні ОСУ розробляються та впроваджуються з метою забезпечення можливостей реагувати на зміни зовнішнього середовища та впроваджувати нову науково містку технологію.

Починаючи з 60-х років деякі організації зіткнулися з такою ситуацією, коли зовнішні умови змінювалися дуже швидко, проекти ставали складними, а технологія розвивалася так бурхливо, що недоліки бюрократичних структур почали перевищувати їх позитивні риси. Тому організації почали розробляти та впроваджувати нові, більш гнучкі типи організаційних структур, які засновуються на припущеннях, що радикально відрізняються від бюрократичних. Однак адаптивні структури не можна в усіх ситуаціях вважати більш ефективними, ніж бюрократичні. Бюрократичні та адаптивні структури є крайнощами, а реальні структури реальних організацій знаходяться між ними і мають їхні ознаки в різних співвідношеннях. Крім того, часто зустрічаються такі ситуації, що різним підрозділам в одній організації властиві різні структури. Так, наприклад, керівництво крупної організації використовує у виробничих підрозділах бюрократичні структури, а в науково-дослідних – адаптивні.

МАТРИЧНИЙ ТИП ОСУ – сучасний ефективний тип ОСУ, який створюється шляхом суміщення структур двох типів: лінійної та програмно-цільової.

Відповідно до лінійної структури (по вертикалі) будується управління окремими сферами діяльності: виробництво, збут, постачання. Відповідно до програмно-цільової структури (по горизонталі) організовується управління програмами, проектами, темами.

Матричний тип структури використовується фірмами, продукція яких має відповідно короткий життєвий цикл і часто змінюється, тобто коли необхідно мати добру маневреність у питаннях виробництва та стратегії.

Для забезпечення діяльності в межах матричної структури необхідно провести зміни в організаційній структурі: створити в основній компанії спеціальні цільові підрозділи, які б об’єднували провідних спеціалістів для спільного вироблення основних ідей програми.

При матричній ОСУ керівник програми працює з безпосередньо не підпорядкованими йому спеціалістами, які залежать від лінійних керівників. Він в основному визначає, що і коли повинно бути зроблено з конкретної програми. Лінійні керівники вирішують, хто і як буде виконувати ту чи іншу роботу.

Переваги:

1. Гнучкість і оперативність маневрування ресурсами при виконанні декількох програм у межах однієї фірми.

2. Можливість сконцентрувати зусилля фахівців різного профілю на розробці певних проектів.

3. Формування у співробітників способу мислення, при якому вони на перше місце ставлять інтереси фірми, а не власного підрозділу.

Недоліки:

1. Складність, громіздкість.

2. Проблеми через відсутність принципу єдиноначальності в керуванні.

3. Часті конфлікти через боротьбу за владу між керівниками функціональних відділів і керівниками проектів.

Рис. 6. Матричний тип організаційної структури управління виробництвом

КОНГЛОМЕРАТИВНИЙ ТИП ОСУ. Така структура не є сталою та впорядкованою. У цьому випадку організація набуває форми, яка найкраще вирішує конкретну ситуацію. Керівництво вищої ланки корпорації відповідає за довгострокове планування, вироблення політики, а також за координацію та контроль в межах всієї організації. Керівництво конгломерату дає можливість керівнику кожної фірми, що входить до його складу, вибирати ту структуру управління, яка йому найбільше підходить. Така структура дуже популярна в науково містких галузях, де потрібно швидко переходити на нові види продукції та швидко припиняти виробництво застарілої.

Переваги:

1. Високий рівень децентралізації влади.

2. Можливість швидкої диверсифікації з мінімальним порушенням існуючих у конгломераті зв’язків.

3. Наявність мінімальної залежності між фірмами, що входять до складу конгломерату.

Недоліки:

1. Проблематичність дотримання загального іміджу в умовах достатньої стратегічної свободи.

2. Автономія підрозділів може блокувати досягнення вигод стратегічного значення.