Показники якості природних вод
1. Завислі речовини — це тверді речовини, що складаються із частинок глини, піску, мулу, суспензних органічних та неорганічних речовин, планктону та різних мікроорганізмів. Вміст завислих речовин вимірюється у мг/дм3. Завислі тверді домішки мають умовний діаметр >1·10-4мм.
2. Мутність та прозорість.
Мутність води викликана наявністю тонкодисперсних домішок, обумовлених нерозчинними чи колоїдними неорганічними і органічними речовинами. Мутність визначається візуально, її описують. Найчастіше вимірюють мутність за допомогою нефелометра — нефелометричні методи (НЕФ). Визначають по каоліну, якщо сильні мутні води — по фармозину.
Прозорість, міра прозорості — це висота стовпа води, при якій можна спостерігати білу пластину, що опускається у воду, що має певні розміри — диск Секки або вирізають на певній бумазі шрифт певного розміру — шрифт Снелека.
3. Запах — визначається органоліптично — за допомогою почуттів людини. По характеру запах поділяють на дві групи:
· Природного походження;
· Штучного походження.
Інтенсивність запаху визначається по шестибальній шкалі (0 – запаху немає). Запахи штучного походження називають по речовині, що міститься у воді — наприклад, бензольної.
4. Смак та присмак. Інтенсивність визначається по ГОСТу і оцінюється по шестибальній шкалі. Розрізняють чотири види смаку:
· Солоний;
· Гіркий;
· Солодкий;
· Кислий.
Найбільш поширений солоний смак, обумовлений наявністю NaCI, що розчиняється у воді; Гіркий — MgSO4; кислий — надлишком вільного CO2.
Поріг сприйняття сольоного розчину (відчуття солі):
| Речовина | Розмірність, мг/дм3 |
| NaCI | |
| CaCI2 | |
| FeCI2 | 0.35 |
| MgSO4 | |
| FeSO4 | 1.6 |
| NaHCO3 |
По силі дії на органи смаку йони металів будують наступні ряди:
5. Кольоровість — характеризує інтенсивність забарвлення води. Виражається у градусах платиново-кобальтової шкали. Кольоровість природних вод обумовлена головним чином наявністю гумосових речовин і з’єднань Fe(III).
При цвітінні водойм в залежності від видів організмів, вода може мати різний колір:
· Світло-зелений — розвиток водоростей із групи протокових;
· Зеленувато-бурий — діатомові водорості;
· Темно-бурий — перидінові водорості;
· Ізумрудно-зелений — синьо-зелені водорості.
6. Мінералізація — ссумарний вміст всіх знайдених при хімічному аналізі води мінеральних речовин.
Питома електропровідність природних вод варіює від 30-1500 мкСм/см (Сіменси/см). ( 
Межа прісних вод — 1 г/дм3 встановлюється у зв’язку з тим, що при мінералізації більше цього значення смак води неприємний.
Межа між сольонуватими і солоними волами прийнято на тій основі, що при мінералізації близько 25 г/кг температура замерзання води і температура найбільшої густини морської води співпадають.
Межа 50 г/кг між солоними водами і розсолами обумовлена тим, що солоність більше цього значення не бувають у морях.
7. Електропровідність — числове вираження здатності водного розчину проводити електричний струм.
8. Жорсткість води — обумовлена наявністю у воді йонів Ca2+, Mg2+, Ba2+, Fe3+, Mn2+. Загальний вміст Ca2+і Mg2+ більший, ніж інших йонів, тому враховуються лише їх йони.
Жорсткість буває:
Ø Карбонатна — тимчасова (усувається кип’ятінням);
Ø Не карбонатна — постійна.
Карбонатна — наявність гідрокарбонатів, постійна — наявність сульфатів та хлоридів. Жорсткість виражається у ммоль/дм3. Міжнародні норми якості не нормують жорсткість, а загальний вміст Ca2+і Mg2+.
9. Лужність — сумарна концентрація аніонів слабких кислот і гідроксильних йонів, що містяться у воді. Лужність виражається у ммоль/дм3.
В залежності від наявних аніонів слабких кислот розрізняють лужність:
Ø Бікарбонатна;
Ø Карбонатні;
Ø Гідратна;
Ø Фосфатна;
Ø Силікатна;
Ø Гуматна.
В природних водах майже завжди лужність визначається бікарбонатами, то для таких вод загальну лужність приймають рівною карбонатній жорсткості.