Принципів логістичного менеджменту
Розгляд принципів логістичного менеджменту у першу чергу потребує уявлення про таке:
зовнішнє середовище підприємства (умови функціонування підприємства, структуру ринку, споживачів, постачальників та конкурентів, технології);
специфічні цілі та завдання підприємства у сфері логістичної діяльності, його ролі у економіці та суспільстві (тобто місії підприємства, яка визначає розуміння того, що воно буде вважати вищими результатами своєї діяльності);
"ключові компетенції", тобто про основу потенціалу підприємства, як його головного ресурсу, який потрібен для здійснення його місії.
Ці три види уявлень зобов'язані відповідати один одному, бути відомими та зрозумілими всім працівникам підприємства за тим, щоб згодом принципи логістичного менеджменту перетворилися у відповідну "логістичну культуру". Оскільки принципи логістичного менеджменту мають характер гіпотез, якими оперують відносно постійно змінюваних об’єктів дослідження, вони повинні постійно перевірятися та підтверджуватися практикою.
Логістичний менеджмент базується на таких основних принципах загального характеру.
1. Принцип системності. Формування потокового процесу, виділення об’єктів, що переміщуються та трансформуються, у якості окремої керованої підсистеми та використання по відношенню до неї системного підходу. Зв'язок витрат на окремі логістичні операції і функції, що пов’язані з поставками та перевезеннями товарів з стратегічним планом підприємства. Досягнення взаємодії логістичного менеджменту з іншими елементами менеджменту підприємства (маркетинг, виробництво, фінанси, планування тощо) як єдиного потокового процесу у логістичному ланцюгу.
2. Принцип комплексності. Формування всіх видів забезпечення (розвитку логістичної інфраструктури) для здійснення потокових процесів у конкретних умовах функціонування підприємства. Координація дій прямих та опосередкованих учасників потокових процесів. Здійснення централізованого контролю виконання завдань, що стоять перед логістичними підрозділами підприємства. Намагання до тісного співробітництва з зовнішніми партнерами по логістичному ланцюгу та встановлення міцних зв’язків між різними підрозділами підприємства у межах їх внутрішньої діяльності. Узгоджене й зважене співвідношення довгострокових і короткотермінових аспектів взаємодії всіх учасників логістичних ланцюгів.
3. Принцип науковості. Об’єктивність знань та наукових положень логістичного менеджменту. Посилення розрахункового начала, обґрунтованість рішень, що приймаються на всіх стадіях управління потоковими процесами – від планування до системного аналізу. Виконання розрахунків всіх параметрів траєкторій руху потокового процесу. Визнання за кваліфікованими управлінськими кадрами статусу пріоритетного ресурсу.
4. Принцип конкретності. Чітке визначення конкретного результату логістичного менеджменту як мети виконання потокового процесу у відповідності з технічними, економічними і іншими вимогами. Здійснення виконання потокового процесу з найбільш оптимальними витратами всіх видів ресурсів.
5. Принцип конструктивності. Диспетчеризація потокового процесу, безперервне від слідкування віх переміщень та трансформації об’єктів потокового процесу та оперативне коригування його параметричних характеристик. Ретельне виявлення деталей всіх операцій, що пов’язані з транспортуванням, складуванням матеріальних ресурсів.
6. Принцип надійності. Забезпечення безвідмовності та безпеки руху об’єктів потокового процесу. Резервування інженерних комунікацій та технічних засобів для просування й трансформації об’єктів потокового процесу.
7. Принцип варіантності. Можливість адекватного реагування підприємства на коливання споживчого попиту. Цілеспрямоване створення резервних логістичних потужностей, завантаження яких здійснюється відповідно до попередньо розроблених резервних планів підприємства.
8. Принцип гнучкості. Убудованість у логістичну систему механізмів, які дають можливість прогнозувати тенденції зміни стану зовнішнього середовища та відпрацьовувати адекватні їм дії.
9. Принцип інтегрованості. Очікувані якості характерні лише системі логістичного менеджменту у цілому, але не властиві ні одному з її елементів окремо. Наявність інтегрованих якостей свідчить, що властивості такої системи хоча й залежать від властивостей її елементів, але не визначаються ними повністю Система логістичного менеджменту не зводиться до простої сукупності певних системних елементів. Розділення її на окремі складові та дослідження кожної з них окремо не дає можливості оцінити властивості системи у цілому. З іншого боку, система логістичного менеджменту є ефективною тоді, коли вона допомагає всім її складовим (постачання, виробництво, збут, споживання) зробити свій внесок у досягнення спільної мети – отримання стійких конкурентних переваг шляхом задоволення потреб споживача з найбільш оптимальними витратами на таку діяльність.
10. Принцип цілісності. Сприяння доведенню управлінських впливів до всіх структурних складових системи логістичного менеджменту, формуванню й розвитку між ними співробітництва у інформаційному середовищі з метою досягнення цілей логістичного менеджменту. Передбачається оцінка системи як єдиного цілого, що складається з взаємодіючих, почасти різноякісних і різнорідних, але єдиних за орієнтацією на кінцеві результати елементів логістичної системи.
11. Принцип превентивності. У логістичному менеджменті допустиме тільки концепція превентивного управління, що спрямовується на попередження виникнення відхилень параметричних показників потокового процесу, диспропорцій та ситуацій дефіциту, на відміну від концепції девіантності (відхилень у нормальному розвитку чого-небудь), яка націлена лише на їх усунення за фактів виникнення.
12. Принцип ефективності. Здатність системи логістичного менеджменту при встановленому рівні розвитку ринкових відносин, виробничих технологій, при конкретних суб’єктах такої системи досягати принципово можливого мінімуму логістичних витрат.
Поряд з цим, для сучасного підприємства практично значимою є сукупність компетентно-орієнтованих принципів логістичного менеджменту, вимоги до яких визначаються такими базовими положеннями.
1. Логістичний менеджмент підприємства виходить з встановлених цілей його власного організаційно-економічного, технічного та технологічного розвитку. Важливим у встановленні шляхів їх реалізації є врахування діючих на підприємстві систем маркетингу та логістики, спроможності його вищого керівництва зорієнтувати управління контрольованими факторами та адекватно реагувати на впливи неконтрольованих факторів на діяльність підприємства.
2. Система цілей логістичного менеджменту підприємства зумовлює колооберт всіх процесів його функціонування з отриманням нових імпульсів прогресуючого розвитку власної діяльності і діяльності зовнішніх обслуговуючих і обслуговуваних систем і підсистем, орієнтуючись на споживчий ринок.
3. Логістичний менеджмент у своєму зовнішньому прояві виступає як відповідний інструмент адаптації управління потоковими процесами до змінюваних ринкових умов. Використання принципів логістичного управління відкриває перед підприємством нові можливості, які дозволяють найбільш ефективно реалізувати визначені цілі та завдання. Такі принципи мають розглядатися з позицій встановлення певних універсальних правил, яким повинні слідувати персонал і керівництво підприємства при його функціонуванні у динамічно змінюваному зовнішньому середовищі.
А відтак виникає питання, у чому полягають приховані резерви того чи іншого виду діяльності підприємства, які можуть бути приведені у дію завдяки його ефективного логістичного менеджменту.
Відповідь на таке питання лежить у площині дослідження здатності органів управління підприємства найбільш ефективно сформувати, скомбінувати та розподілити внутрішні і зовнішні потокові процеси, відповідні його елементи та ресурси більш краще (тобто якісніше, оригінальніше та швидше), ніж конкурентами, на основі концепцій логістики.
Перед підприємством завжди має стояти завдання вибору з всього різноманіття існуючих можливостей саме таку, яка при існуючих реаліях (ресурси, витрати, рівень довіри споживача, надійність постачальника тощо) здатна максимально оптимізувати його виробничо-господарську діяльність на конкурентному ринку. Запорукою успішного вирішення такої проблеми у конкретній ринковій ситуації є наявність на підприємстві ключової компетенції – здатності підприємства сформувати і утримати у певних часових перспективах конкурентні переваги при створенні споживчої цінності продуктової пропозиції.
Принцип ключової компетентностівиражає таку важливу властивість підприємства як здатність визначити та реалізувати свої можливості з надання споживачам його продукту (матеріальної продукції чи послуги) певних переваг і вигод, які перевершують можливості конкурентів. За таким принципом будь-яке підприємство (чи група підприємств) розглядається як цілісна логістична система, що еволюціонує (тобто, системно розвивається) на основі взаємодії внутрішніх і зовнішніх ключових компетенцій.
Тобто, повинен встановлюватися баланс між двома еволюційними правилами [17]. З одного боку підприємство у певній мірі може бути автономним і визначатися різними комбінаціями ключових компетенцій логістики (правило ідентичності). З другого боку – висока динамічність логістичних процесів передбачає розвиток процесів адаптації, тобто пристосованості підприємства до зовнішнього середовища (правило адаптивності). У такому випадку форма, структура та існуючі форми логістичного управління на підприємствах мають трансформуватися і адаптуватися до постійно змінюваного зовнішнього середовища.
У розвитку принципу ключової компетентності визначився перехід від традиційних достатньо "жорстких" і вертикально ієрархічно інтегрованих логістичних систем, що базуються на системі забезпечення постійного перерозподілу фінансових, матеріальних і інформаційних ресурсів на підприємстві(ERP-система), до мережного (розподіленого) інтегрованого логістичного середовища (SCM-система). Такий підхід визначає перспективу формування мережних "розширених підприємств" (extended Enterprise). Підприємства формуються та функціонують у єдиному організаційно-технологічному та інформаційному середовищі за рахунок об’єднання ресурсів різних підприємств у певному часовому проміжку. За таким досягається високопродуктивне ув’язування ключових компетенцій за рахунок залучення до реалізації цілей і завдань логістичного управління потоковими процесами кращих елементів таких мереж. Розширені можливості логістичних мереж та їх нові якості дозволяють поєднувати і більш ефективно використовувати обмежені ресурси, які використовуються для досягнення ключових компетенцій.
ВИСНОВКИ
Таким чином, з одного боку логістичний менеджмент – це певний науковий напрямок у теорії управління із всією сукупністю методів, теорій і видів аналізу, які розробляються для вирішення загальних і локальних проблем оптимізації економічної діяльності. Розгляд логістичного менеджменту у цій площині становить пояснення понять і термінів, формування нових та уточнення існуючих теорій, прогнозування розвитку економіки у логістичному аспекті. З іншого боку логістичний менеджмент на певному етапі свого розвитку починає пропонувати певні технології та процедури інноваційного характеру. Вони спрямовуються на практичне втілення його теоретичних положень стосовно безперервного управління формуванням (модернізацією) і функціонуванням виробничо-госпо-дарських систем. Практичний бік логістичного менеджменту – це розробка та впровадження методик, процедур та рекомендацій щодо ефективного управління потоковими процесами на всіх етапах їх життєвого циклу – від "вихідного джерела сировини і матеріалів" до кінцевого результату (споживчого використання кінцевої готової продукції і відповідного комплексу сервісного забезпечення).
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
Розділ 4