Захист від шуму та захист від вібрації.

Для зниження шуму можуть бути використані наступні методи: зменшення шуму в джерелі; зміна спрямованості випромінювання; раціональне планування цехів і підприємств; акустична обробка приміщень, зменшення шуму на шляху його поширення.

Основними напрямками забезпечення вібробезпечних умов праці є: зменшення вібрації в джерелі виникнення шляхом зниження або ліквідації діючих змінних сил; відбудування режиму резонансу шляхом раціонального вибору приведеної маси або жорсткості системи; вібродемпферування - збільшення втрат енергії на тертя при коливаннях поблизу режиму резонансу; динамічне гасіння коливань; віброізоляція.

6.8 Вентиляція та кондиціонування повітря.

Параметри повітряного середовища в робочій зоні повинні відповідати вимогам санітарних норм: ГОСТ 12.1.005-88с ДСН 3.3.6.042-99.

Улаштування у приміщеннях систем вентиляції, кондиціонування повітря та опалення повинно відповідати СНіП 2.04.05-91.

Вентиляція підрозділяється: за призначенням - на робочу та аварійну, за способом повітрообміну - на природну і примусову, за характером дії - на припливну, витяжну та припливно-витяжну, за місцем дії - на загально обмінну та місцеву.

На підприємствах передбачається примусова, припливно-витяжна, загальнообмінна вентиляція. При цьому в приміщеннях зі значними тепло-, вологими виділенням, а також з виділенням шкідливих речовин повинна бути застосована припливно-витяжна вентиляція з перевагою витяжки над припливом. Місця викиду в атмосферу повітря із систем вентиляції виробничих приміщень і надходження в них зовнішнього повітря повинні бути рознесені по горизонталі на відстань не менше 10м, а при неможливості виконання цієї вимоги – рознесені по вертикалі на відстань не менше 6м.

Потрібну кількість повітря для провітрювання приміщень визначають розрахунком за переважною шкідливістю, за кількістю людей, що одночасно знаходяться в приміщенні чи за кратністю повітрообміну. Порядок розрахунку загально обмінної вентиляції наведено в довідниках.

У гарячих цехах на робочих місцях передбачається повітряне душовання: на працівників впливає потік повітря з метою інтенсифікації відводу теплоти від їхнього тіла. Повітряне душування передбачається, наприклад, на робочих місцях біля хлібопекарських печей і агрегатів остаточної розстойки. Температура душуючого повітря тут у холодний період року повинна бути 22 °С при швидкості руху його 1м/сек.

Для уловлювання і видалення шкідливих речовин безпосередньо біля джерел їхнього утворення застосовують місцеву витяжну вентиляцію. Система місцевої витяжної вентиляції, що призначена для видалення шкідливих речовин або вибухо-, пожежно небезпечних сумішей, повинна бути відособленою. Концентрація горючих газів, парів і пилу в повітрі, що видаляється місцевою вентиляцією, не повинна перевищувати 50% нижній концентраційної межі поширення полум’я при температурі виділяємої суміші.

Для видалення, наприклад, відпрацьованого сірчаного газу, що використовується на підприємствах харчових виробництв сульфітатори обладнаються витяжною трубою, що виводиться вище коніка даху будівлі. Нейтралізація сірчаного газу здійснюється шляхом пропущення його через ємкість з хлорною водою або розчином лугу.

Локалізація шкідливостей, що піднімаються нагору, здійснюється за допомогою витяжних зонтів. Витяжний зонт розташовують над джерелом шкідливих виділень (рисунок 1). Всмоктувальний перетин його має форму, геометрично подібну горизонтальній проекції площі шкідливих виділень. Розмір кожної зі сторін всмоктувального перетину визначають за формулою:

А = а + 0,8 h, м,

де а- розмір однієї зі сторін або діаметр дзеркала виділення шкідливостей, м;

h - відстань від поверхні джерела виділень до прийомного отвору зонта, м.

А=1,2+0,8*2,0=2,8 м/с

Витяжні зонти встановлюють, наприклад, над плитами з відкритою жаровою поверхнею, над робочими місцями біля завантажувальних і розвантажувальних отворів хлібопекарських печей.

Для видалення шкідливостей з місць їхнього виділення використовують також відсмоктувачі різної конструкції, укриття, витяжні шафи, камери і кабіни, в яких створюється розрідження за допомогою витяжних вентиляторів.

Для видалення забрудненого або нагрітого повітря з приміщень порівняно невеликого об’єму, а також для витяжки гарячих газів від печей використовують дефлектори.

Діаметр підводячого патрубка може знаходитися в межах 0,2…1,0м.

При розрахунках може виявитися, що один дефлектор не здатний забезпечити необхідний повітрообмін у приміщенні. У такому випадку, задавшись діаметром підходящого патрубка і швидкістю руху повітря в ньому, знаходять продуктивність одного дефлектора. Потрібну кількість дефлекторів визначають шляхом розподілу необхідної для провітрювання приміщення (робочої зони) кількості повітря на продуктивність дефлектора.