Загальна класифікація ПТМ безперервної дії.

До підйомно-транспортних механізмів безперервної дії відносяться: транспортери, багатоковшові екскаватори і навантажувачі, шнекові конвеєри. Загальним для даних механізмів є те, що під час роботи механізму, його робочий орган рухається без зупинок, не здійснюючи перерв для захвату вантажу і звільнення від нього, не змінюючи напрямку руху і не переключаючи робочий хід на холостий.

В залежності від значень коефіцієнта завантаження виділяють три класи використання конвеєра по продуктивності:

1) – ;

2) – ;

3) – .

Крім показаних вище, існують класи використання конвеєра по вантажопідйомності вантажонесучого елементу при транспортуванні штучних вантажів і класи використання конвеєра по навантаженню (натягу) тягового елементу.

Перераховані вище класи регламентують п’ять режимів роботи конвеєрів:

– ДЛ – дуже легкий;

– Л – легкий;

– С – середній;

– Т – тяжкий;

– ДТ – дуже тяжкий.

На значення показників роботи НРЗ впливають також наступні фактори:

– постійні – конструктивні особливості, вантажопідйомність, тягово-зчіпні якості, робочі швидкості і ін.;

– змінні – фізико-хімічні властивості матеріалів, що копаються і перевантажуються, кваліфікація машиніста, умови навколишнього середовища і умови на місці виконання робіт, вид робіт що виконуються і їх організація, параметри транспортних засобів, що використовуються з навантажувачем і ін.

Раціональне поєднання вказаних вище факторів забезпечить найбільшу ефективність використання НРЗ.

2. Визначення продуктивності підйомно-транспортних механізмів безперервної дії.

Продуктивність транспортуючої машини (установки) визначається кількістю насипного або штучного вантажу, що переміщується нею за одиницю часу.

Теоретична (паспортна) продуктивність транспортуючих машин залежить тільки від їх технічних параметрів і являє собою кількість вантажу, що переміщується ними за одиницю часу при повному заповненні вантажонесучого елементу машини і при збереженні постійної робочої швидкості.

По значенню теоретичною продуктивності розраховують основні конструктивні параметри машин, що забезпечують цю продуктивність (геометричні розміри, робочу швидкість і т.п.)

Технічнупродуктивність визначають з врахуванням ступеня заповнення вантажонесучого елементу машини а також властивостей вантажу, що переробляється.

Роботу конвеєра характеризують наступні показники:

– фактичний (експлуатаційний) час роботи;

– навантаження, що діють на конвеєр і його елементи при забезпеченні заданої вантажопідйомності і тривалість їх дії;

– умови виробництва і навколишнього середовища, в якому працює конвеєр.

Сукупність цих показників визначають класи використання, розрахункові і експлуатаційні режими роботи конвеєрів

Розрахунковий коефіцієнт фактичного використання конвеєра в часі – визначається як відношення часу фактичної роботи конвеєра до заданого планового часу роботи в період, що розглядається. На основі аналізу статистичних даних і існуючої регламентації робочого часу по змінах встановлюється п’ять класів використання конвеєрів по часу роботи за добу і рік від В1 (конвеєр працює не більше 5-ти годин за добу, або 1600 год. за рік) до В5 (24 години за добу, або 6300 …8000 годин в рік).

Класи використання конвеєра по продуктивності характеризуються загальним коефіцієнтом завантаження , що проставляє собою відношення середньої масової (штучної) годинної продуктивності конвеєра до його максимальної масової (штучної) продуктивності.

Максимальною вважається така продуктивність, яку конвеєр може забезпечити при повному використанні завантажувального пристрою. Конвеєр не може подати вантажу більше, ніж на нього може завантажити встановлений перед ним завантажувальний пристрій при своїй найбільшій продуктивності.