Мал. 4.2. Кулер на основі теплових труб

Рідинне охолодження

У промисловості використання води із спеціальними присадками як охолоджувач практикується давно, проте в комп'ютерах така технологія з'явилася порівняно недавно.

Мал. 4.3. Теплообмінник системи водяного охолодження

Елементи Пельтье

Цей варіант охолодження процесора можна віднести до екзотичних, але дійсно результативних. Його особливо полюбили ті користувачі, які за всяку ціну хочуть змусити процесор працювати на максимальних частотах і з максимальною віддачею. Цей варіант можна застосовувати і для охолодження інших комплектуючих (наприклад, графічного процесора або пам'яті).

Для охолодження використовуються спеціальні елементи (мал. 4.4), які засновані на ефекті Пельтье (названий по імені французького фізика Жана Пельтье).

Мал. 4.4. Елементи Пельтье

1.12 Оперативна пам’ять

Оперативна пам'ять, разом з набором системної логіки (чіпсетом) і центральним процесором, складає основу будь-якого персонального комп'ютера, оскільки в ній зберігаються необхідні для вирішення поставленого завдання дані, які можуть бути у будь-який момент прочитані або змінені. Мало того, від типу встановленої в комп'ютері оперативної пам'яті залежить швидкодія системи в цілому, що в першу чергу пов'язане із швидкістю передачі даних від оперативної пам'яті до процесора.

1.1 Загальні відомості

Оперативна пам'ять (Random Access Memory, RAM) – один з пристроїв, від об'єму і швидкості роботи якого залежить швидкодія комп'ютера в цілому.

Пам'ять – це другий по швидкодії пристрій після центрального процесора. Її завданням є своєчасне надання процесору необхідної інформації, тому вимоги до швидкості пам'яті дуже високі.

Модулі пам'яті випускають багато виробників, основними з яких стали SEC (Samsung), Corsair, Winbond, Kingston.

Тип оперативної пам'яті SDRAM (мал. 5.1) з'явився досить давно і набув широкого поширення. Операції в мікросхемах пам'яті синхронізовані з тактовою частотою центрального процесора (пам'ять і процесор працюють одночасно).

DDR SDRAM

Пам'ять DDR SDRAM стала наслідком поліпшень архітектури SDRAM, тому інша назва цього типу пам'яті SDRAM II. Лідерство в розробці DDR SDRAM належить корпорації Samsung.

DDR SDRAM

Пам'ять типу DDR SDRAM за один такт може передавати два пакети даних (звідси і абревіатура DDR), що і дозволило збільшити пропускну спроможність в два рази.

DDR2 SDRAM

Цей тип пам'яті дозволяє працювати на високих частотах, що забезпечує велику швидкість передачі даних. Ця пам'ять багато в чому нагадує свою попередницю – DDR SDRAM. Дані передаються в двох напрямах паралельно, використовуючи для цього 64-бітову шину даних. Завдяки синхронності досягається подвоєна швидкість передачі даних по співвідношенню з частотою.

На сьогодні найновішою памяттю є DDR3 SDRAM.

1.12 Накопичювачі інформації

У всі часи інформація, особливо цінна, грала дуже велику роль. Проте ще важливіше було зберегти її.

На сьогодні існує досить багато пристроїв, які дозволяють ефективно зберігати інформацію і забезпечувати швидкий до неї доступ.

Накопичувачі інформації бувають різні, і функціонують вони також по-різному. З найбільш "ходових" пристроїв можна відмітити жорсткий диск, DVD -привод і USB -накопитель (flash -технология).

Жорсткий диск

Жорсткий диск (Hard Disk Drive, HDD), або вінчестер, призначений для постійного зберігання інформації, використовуваної при роботі з комп'ютером. Ця інформація може носити різний характер: документи, бази даних, відео, аудіо і багато що інше.

Зовні жорсткий диск виглядає як металева коробка заввишки 1,5-4 см, яка встановлюється у вільний 3,5 - або 5,25-дюймовий відсік корпусу.

Чим вище швидкість обертання, тим вище швидкість зчитування інформації. На сьогодні найбільш поширеними є вінчестери із швидкістю обертання дисків 7200 про/мін для IDE - і SATA -дисков і 10000–15000 об/хв для SCSI -дисків.

CD/DVD -привод

Сучасний комп'ютер не може обійтися без CD/DVD -привода, оскільки практично уся інформація поширюється саме на оптичних носіях, які

USB –накопичувач. Flash -накопичувач - яскравий представник переносних пристроїв малого розміру, які дозволяють переносити досить великий об'єм інформації. Мало того, на такий накопичувач можна встановити операційну систему і використовувати його для завантаження комп'ютера.

1.13 Відеокарта

Від відеокарти в 90 % випадках залежить швидкість роботи комп'ютера для сучасних ігор, хоча багато хто наївно вважає, що усьому голова – процесор.

Зовнішній вигляд відеокарт ( Мал. 7.1).

Мал. 7.1. Відеокарти

Відеокарта формує і виводить на монітор як 2D – (двомірні, плоскі), так і 3D-изображения (об'ємні).

Від відеокарти залежать якість цього зображення, що виводиться, і швидкість його відтворення. Особливо критична швидкість роботи з тривимірною графікою, оскільки усі сучасні ігри і графічні програми для обробки складних 3D-объектов використовують саме 3D-можливості відеокарти.

На продуктивність графічної підсистеми комп'ютера впливає багато показників:

- Швидкість шини даних, по якій передається відеоінформація.

- Швидкість встановленої на відеокарті відеопам'яті.

- Об'єм встановленої відеопам'яті.

- Швидкість графічного процесора і співпроцесора.

- Апаратні технології роботи з 3D-графикой.

Свій внесок в швидкість роботи відеокарти, природно, вносить і центральний процесор. Проте сучасні графічні адаптери використовують його ресурси украй слабо, оскільки у них на озброєнні є свій власний графічний процесор, який по продуктивності нічим йому не поступається. Мало того, графічний процесор по складності електронної начинки перевищує центральний процесор у декілька разів.

Відеокарта з графічним співпроцесором – це високоінтелектуальний пристрій, основу якого складає арифметико-логічна система (мікропроцесор, що працює з мікроінструкціями у власній відеопам'яті).

Сучасні ЦП у своїй структурі містять вбудований графічний процесор.

1.14 Звук і акустика

Будь-який сучасний комп'ютер обладнаний засобом відтворення звуку, яким виступає інтегрований звуковий контроллер, звукова карта у вигляді встановленої карти розширення або зовнішній звуковий комплекс.

Єдине, що вимагається для відтворення звуку, – акустична система. Після цього комп'ютер можна вважати мультимедійним оснащеним і готовим до подальшої роботи із звуком.

1.1 Звукова карта

Звукова карта– пристрій, до складу якого входять звуковий процесор і інші допоміжні компоненти, за допомогою яких формується звуковий сигнал необхідного рівня і забарвлення.

Звукові карти бувають в різному виконанні. Найчастіше вони інтегруються в материнську плату або встановлюються в PCI -слот у вигляді плати розширення. Крім того, досить часто зустрічаються зовнішні рішення, що є професійними високоякісними звуковими пристроями. Зовнішній вигляд звукової карти ( Мал. 8.1).

Мал. 8.1. Звукова карта

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Обєктом дослідження з метою подальшої модернізації обрано ПК кабінету «Технології ремонту і обслуговування лічильно-обчислювальних машин» №2.

2.1 Визначення поточної конфігурації ПК

Конфігурацію ПК визначимо за допомогою програми – AIDA64 Extreme Edition, призначеної для діагностики і тестування комп'ютерів. Програма забезпечує широкий спектр можливостей для допомоги в розгоні, діагностиці апаратного забезпечення, стресс-тестування, контролю датчиків, має унікальні можливості для оцінки продуктивності процесора, оперативної пам'яті, дисків. Інтерфейс програми ( Мал. 9.1).