Вибір кращого варіанту реалізації ПП за критерієм ефективності

Визначимо трудомісткість кожного з чотирьох варіантів реалізації ПП. Для цього треба обчислити допоміжні величини:

Ø кількість макетів;

Ø кількість різновидів інформації;

Ø вид використовуваної інформації (перемінна, нормативно-довідкова, банк даних);

Ø мова програмування;

Ø можливість використання стандартних модулів, типових програм;

Ø ступінь новизни групи задач;

Ø складність алгоритму.

Показник ступені новизни передбачає віднесення пової розробки до однієї з чотирьох груп:

a) задачі, які передбачають використання принципово нових методів розробки;

b) розробка типових проектних рішень, оригінальних задач і систем, які не мають аналогів;

c) прив’язка типових практичних рішень при умові їх зміни; розроблення задач, які мають аналогічні рішення;

d) прив’язка типових проектних рішень без їх зміни; розробка задач, які мають аналогічні рішення.

За складністю алгоритми розподіляють на

a) алгоритми оптимізації і моделювання систем і об’єктів

b) алгоритми обліку, звітності, статистики

c) алгоритми, які реалізують стандартні методи рішень, а також не передбачають використання складних статистичних та обчислювальних методів.

Визначимо трудомісткість ПП розроблюваного в рамках дипломного проекту для кожної його можливої конфігурації. Але насамперед нагадаємо основні підфункції даного ПЗ.

F1. Введення даних.

F2. Підготовка та обробка даних.

F3. Вибір методу для побудови моделі та прогнозу.

F4. Аналіз адекватності побудованих моделей та їх прогнозних значень.

F5. Збереження інформації.

За даними, приведеними у матриці новизни та складності можна визначити трудомісткість розробки ПП. Для цього скористаємось формулою:

(5.4)

де – коефіцієнти, що визначаються із відповідних таблиць. Так коефіцієнт, що враховує поправку на рівень мови програмування Км=1, оскільки використовується мови програмування високого рівня. Складність контрою вхідної інформації дорівнює 12, вихідної – 22, отже поправковий коефіцієнт Кск=1. В роботі ПЗ використовується змінна інформація. Виходячи з цього можна обчислити трудомісткість розробки для альтернативних способів реалізації кожної функції.

Таблиця 5.12

Ступінь новизни та складності

Варіант	Функція
F1	F2	F3	F4	F5
Н	С	Н	С	Н	С	Н	С	Н	С
	c	c	c	c	b	a	c	b	b	c
	c	c	b	c	b	a	c	b	b	c
	c	c	c	c	c	a	c	b	b	c
	c	c	b	c	c	a	c	b	b	c
	c	c	c	c	c	a	c	b	b	c
	c	c	b	c	c	a	c	b	b	c

Функція F1:

Кп=1, Тр=12, То=12*0,75=9 люд.-дня.

Функція F2:

Для варіантів 1, 3 і 5: Кп=1, Тр=12, , То=12*0,75=9 люд/дня.

Для варіантів 2, 4 і 6: Кп=1,5, Тр=19,, То=1,5*19*0,75=21,4 люд/дня.

Функція F3:

Для варіантів 1 і 2: Кп=2,02, Тр=64, То=2,02*64*0,75= 97 люд/дня.

Для варіантів 3, 4, 5 і 6: Кп=1,35, Тр=43, То=1,35*43*0,75= 43,5 люд/дня.

Функція F4:

Кп=1,2, Тр=19, То=1,2*19*0,75= 17 люд/дня.

Функція F5:

Кп=1,5, Тр=19, То=1,5*19*0,75= 21,4 люд/дня.

Отже сумарні трудомісткості для кожного варіанту реалізації ПП набувають таких значень:

люд/дні.

люд/дні.

люд/дні.

люд/дні.

люд/дні.

люд/дні.

У розробці ПП задіяні молодший програміст з окладом 4000 грн., провідний програміст з окладом 6500 грн. та оператор к з окладом 3500 грн. Прийнявши тривалість умовного місяця 21,1 день, визначаємо денну заробітну плату .

Основна заробітна плата по варіантам розраховується наступним чином:

(5.5)

Де T – трудомісткість розробки, – коефіцієнт врахування премій (приймемо рівним 6%). Таким чином, для кожного варіанта реалізації маємо:

.

.

.

На основі цих даних, позначивши Нд норматив додаткової зарплати (6%), а Нс – норматив відрахувань у фонди (пенсійний фонд – 28%; фонд соціального страхування – 5,4%; фонд медичного страхування – 3,6%; фонд зайнятості – 1,5%, отже, разом – 38,5%), отримуємо заробітну плату робітників за формулою

(5.6)

Для обчислення вартості машинного часу скористаємось формулою:

(5.7)

де - тривалість машинного часу для розробки ПП; – собівартість години роботи ПК. Собівартість однієї години роботи ПК: , де - річні експлуатаційні витрати на обслуговування ПК, а саме: основну та додаткову заробітну плату програміста; відрахування на соціальні потреби (37,5% від фонду оплати праці); амортизаційні відрахування (25%); витрати на електроенергію (добуток тарифу на 1 кВт/год на споживану потужність); накладні витрати (50-150% від витрат на оплату праці). – ефективний годинний фонд роботи ПК за рік.

4 ПК обслуговує один спеціаліст з окладом 2000грн, тобто для однієї робочої станції маємо:

Із врахуванням перелічених вище відрахувань загальна сума витрат на зарплату обслуговуючому персоналу становитиме:

Вартість ПК достатньої конфігурації складає 4500 грн., з чого видно, що при нормі амортизації 60% амортизаційні витрати складають

Річний фонд часу корисної роботи:

(5.8)

- кількість робочих днів у році (251); - номінальна кількість годин роботи (8); - кількість годин у день на ремонт і обслуговування (0,15* ). Маємо

Витрати на оплату електроенергії (потужність ПК – 400 Вт, тариф 4,81 грн за 1 кВт/год):

Річні витрати на ремонт та профілактичне обслуговування складають 2% від вартості ПК:

Додаткові витрати беруться у розмірі 10% від суми витрат. Враховуючи все це, сума витрат на експлуатацію техніки за рік складе:

Вартість машинного часу .

Так як у всіх видах робіт задіяний ПК, то для різних альтернатив реалізації кінцевого ПЗ:

Накладні витрати становлять 62% від основної зарплати:

Повна вартість розробки обчислюється за формулою:

(5.9)

Після наведених розрахунків маємо всі необхідні дані для обчислення коефіцієнта ефективності для кожної із запропонованих конфігурацій.

(5.10)

Найбільше значення має п’ятий варіант реалізації ПП, а це значить, що самі він є найбільш ефективним.