Вступ до теорії прийняття рішень
Лекція № 1
ТЕОРІЯ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
Вступ до теорії прийняття рішень
Прийняття рішень – найвідповідальніша та інтелектуальна сфера діяльності людини і в першу чергу керівника будь-якого рангу. Наприклад, керівництву будь-якого підприємства доводиться приймати рішення по розробці головного курсу розвитку підприємства, створення конкурентних переваг, вибору нових видів продукції для виробництва, збільшення частки ринку і т. д.
Рішення приймають усі – інженери, менеджери, економісти, домогосподарки, космонавти. Ви будете здивовані, але рішення приймають навіть студенти першого курсу. Прийняття рішень – основа будь-якого управління. Тому знайомство з сучасною теорією прийняття рішень необхідно всім, хто пов'язаний, або буде пов’язаний з управлінням. А керує кожен з нас – хоча б самим собою.
Спочатку розберемо дещо спрощений приклад задачі прийняття рішень, наприклад, при управлінні організацією, а потім введемо основні поняття теорії прийняття рішень.
Рада директорів підприємства "Українські автомобілі" має прийняти важливе рішення. Який зразок автомобілю запускати в серію – маленький верткий "Ланос" або представницьку "Леганзу"? Відрізняються ці типи автомобілів насамперед витратою бензину на 100 км пробігу – "Леганза" більше, важче, а тому й бензину їй треба більше, ніж "Ланосу". Зате "Леганза" набагато солідніше і місткіше. При дешевому бензині споживачі віддадуть перевагу "Леганзі", при дорогому – "Ланосу". Майбутня ціна бензину невідома, це – фактор ризику для підприємства "Українські автомобілі". Отже, кожен з двох варіантів рішення має плюси і мінуси. Для прийняття рішення явно не вистачає наступної кількісної інформації:
– наскільки ймовірна до моменту виходу продукції на ринок низька ціна бензину;
– наскільки висока буде вартість бензину;
– які будуть фінансові результати роботи підприємства при різних варіантах комбінаціях ціни бензину і типу автомобіля, що має випускатися.
Існують чотири наступні комбінації:
– низька ціна бензину – автомобіль "Ланос";
– низька ціна бензину – автомобіль "Леганза";
– висока ціна бензину – автомобіль "Ланос";
– висока ціна бензину – автомобіль "Леганза".
На ці питання директор підприємства заздалегідь доручив відповідним фахівцям знайти правильну відповідь. Перед початком наради директор отримує потрібні для прийняття рішення кількісні дані, які зведені в табл.1.
Таблиця 1 – Прибуток підприємства "Українські автомобілі" при випуску автомобілів двох типів (млн. грн.)
| Вартість бензину | Автомобіль "Ланос" | Автомобіль "Леганза" |
| Низька (60%) | ||
| Висока (40%) |
На нараді директорів почалася дискусія.
Директор з продаж сказав: "Вважаю, треба отримати максимум в найгіршому випадку. А найгірше буде при високій ціні бензину, прибуток підприємства в порівнянні з випадком низької його ціни зменшується при будь-якому нашому рішенні. Випускаючи "Ланос", заробимо 500 мільйонів, а "Леганзу" – 200 мільйонів. Значить, треба випускати "Ланос", і як мінімум 500 мільйонів нам забезпечені".
Директор з маркетингу заявив: "Не можна бути таким песимістом. Швидше за все, ціна бензину буде низькою (за це – 60 шансів зі 100), а високої – лише як виняток. Треба бути оптимістами – виходити з того, що все піде, як ми хочемо, ціна бензину буде низькою. Тоді, випускаючи "Леганзу", отримаємо мільярд до бюджету підприємства".
Головний інженер, який колись вивчав теорію ймовірностей, сказав: "На мій погляд, і обережний директор з продаж, і оптиміст директор з маркетингу обговорюють крайні випадки – найгіршу ситуацію і найкращу. А треба підходити системно, обговорити ситуацію з усіх боків, врахувати обидві можливості. Розглянемо спочатку перший варіант – випуск "Ланосу". Ми отримаємо 750 мільйонів в 60% випадків (при низькій ціні бензину) і 500 мільйонів в 40% випадків (при високій його ціною), значить, в середньому 750 × 0,6 + 500 × 0,4 = 450 + 200 = 650 мільйонів. А для варіанта "Леганзи" аналогічний розрахунок дає 1000 × 0,6 + 200 × 0,4 = 600 + 80 = 680 млн, тобто більше. Значить треба випускати "Леганзу".
Головний економіст вступив у дискусію: "Попередній оратор міркує так, як ніби ми будемо вибирати тип автомобіля на кожній нараді, та й всі дані в табл.1 років сто не зміняться. Нам потрібно прийняти рішення тільки один раз, і зробити це треба так, щоб потім не шкодувати про втрачені можливості. Якщо ми вирішимо випускати "Леганзу", а до моменту виходу на ринок ціна бензину виявиться високою, то отримаємо 200 мільйонів замість 500 мільйонів при рішенні, відповідному майбутній ціні бензину. Значить, упущена вигода складе 500 – 200 = 300 мільйонів. При випуску "Ланосу" в разі низької ціни бензину упущена вигода складе 1000 – 750 = 250 мільйонів, тобто буде менше. Значить, треба випускати "Ланос".
Генеральний директор: "Підіб'ємо підсумки. Виступили четверо, кожний навів переконливі аргументи на користь того чи іншого рішення, кожен виходив з тієї чи іншої теоретичної концепції. При цьому за випуск "Ланосу" виступили директор з продаж і головний економіст, а за випуск "Леганзи" – головний інженер і директор з маркетингу. Будемо голосувати".
Результати голосування – 15 членів наради проголосували за випуск "Ланосу", 8 (в основному більш обережні представники старшого покоління) – за випуск "Леганзи". Більшістю голосів рішення прийнято – випускати автомобіль "Ланос".
Експертні оцінки – один з методів прийняття рішень. Які висновки може отримати менеджер з ходу з наради директорів підприємства "Українські автомобілі"? Критерії прийняття рішення, висунуті чотирма виступаючими, суперечили один одному, два з них приводили до висновку про вигідність випуску автомобіля "Ланоса", а два – "Леганзи". І нарада директорів вирішила питання голосуванням. При цьому кожен з тих, хто голосував інтуїтивно оцінював переваги і недоліки варіантів. Тобто виступав як експерт, а вся рада в цілому – як експертна комісія. По-англійськи expert – це фахівець, в українській мові ці два слова мають сенс, який дещо розрізняється: під експертом зазвичай розуміють вельми досвідченого висококваліфікованого фахівця, який вміє використовувати свою інтуїцію для прийняття рішень.
Голосування – один з методів прийняття рішення комісією експертів. Але організація голосування має свої підводні камені. Багато що залежить від регламенту (тобто правил проведення) голосування. Наприклад, традиційним є прийняття рішень за більшістю голосів: приймається те з двох конкуруючих рішень, за яке подано принаймні 50% голосів і ще один голос. А ось від якого числа відраховувати 50% – від присутніх або від облікового складу? Кожен з варіантів має свої переваги і недоліки.
Якщо від присутніх, то одне з двох рішень буде майже напевно прийнято (виняток – коли голоси розділяться точно порівну). Однак ті, хто не був на зборах, можуть бути незадоволені. Якщо виходити з облікового складу, то виникає проблема явки на засідання. При слабкій явці рішення присутніми повинні прийматися майже одноголосно, отже, в ряді випадків жодне з конкуруючих рішень не буде прийнято. А якщо прийде менше 50% від затвердженого облікового складу, то прийняття рішень стане взагалі неможливим. Перераховані складності збільшуються, якщо регламентом передбачено кваліфікована більшість – 2/3 і ще один голос.
Ще одна проблема – як бути з такими, що утрималися? Зараховувати їх до тим, хто голосував "за" або до тим, хто голосував "проти"?
Теорія і практика експертних оцінок – розвинена наукова і практична дисципліна з великим числом підходів, ідей, алгоритмів, теорем і способів їх практичного використання.