Викладення тексту документа

3.1 В тексті документа на допускається:

- використовувати звороти розмовної мови, техніцизми, професіоналізми;

- використовувати для одного і того ж поняття різні науково-технічні терміни;

- використовувати позначення одиниць фізико-хімічних величин, якщо вони використовуються без цифр, за винятком одиниць фізико-хімічних величин у головках та боковиках таблиць, і в розшифруваннях буквених позначень, що входять у формули і рисунки;

3.2 У тексті документа, за винятком формул, таблиць і рисунків, не допускається:

- використовувати математичний знак мінус (-) перед від'ємними значеннями величин (треба писати слово "мінус");

- використовувати без числових значень математичні знаки, наприклад > (більше) <(менше) = (рівно) > (більше або рівно) < (менше або рівно) * (не рівно) = (приблизно рівно), а також знаки № (номер), % (відсоток);

- використовувати індекси стандартів, технічних умов та інших документів без реєстраційного номера.

3.3 Перелік дозволених скорочень слів встановлений у ГОСТ 2.316-79.

3.4 Умовні буквені позначення, зображення або знаки повинні відповідати прийнятим у чинному законодавстві і державних стандартах. У тексті документа перед позначенням параметра дають його пояснення, наприклад "Тимчасовий опір розриву".

При необхідності використання умовних позначень відсутніх у стандартах, їх треба пояснити в тексті або в переліку позначень і прийнятих специфічних термінів, який розташовується перед списком літератури.

3.5 В документі необхідно використовувати стандартизовані одиниці фізичних величин, їх найменування і позначення у відповідності з ГОСТ 8.417-93.

3.6 Числові значення величин виробів одного найменування або використання треба вказувати з однаковим ступенем точності, тобто з однаковою кількістю десятинних знаків, наприклад 1,50; 1,75; 2,00. Дробові числа необхідно переводити у десятинні, крім розмірів у дюймах.

3.7 Формули документа (хімічні та математичні) повинні нумеруватися наскрізною нумерацією арабськими цифрами, які записують на рівні формули справа в круглих дужках.

Посилання в тексті на порядкові номери формул дають у дужках, наприклад, "у формулі (1)".

У математичних формулах треба використовувати позначення символів у відповідності з державними стандартами. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу, якщо вони не згадувались у тексті, повинні наводитися безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу треба давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи наведені у формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися із слова «де» без двокрапки після нього.

Приклад – Густину кожного зразка р, кг/м³, визначають за формулою:

де m – маса зразка, кг;

V – об'єм зразка, м³.

Формули, які записані одна за одною і не розділені текстом, розділяють комами.

3.8 Переносити формули на наступну сторінку допускається тільки на знаках операцій, що виконуються, причому, знак на початку наступного рядка повторюють.

3.9 Дозволяється нумерація формул у межах розділу. У цьому випадку номер формули складається із номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад (3.1).

3.10. Порядок викладення в документах математичних рівнянь такий же, як і формул.

4 ОФОРМЛЕННЯ ІЛЮСТРАЦІЙ ІДОДАТКІВ

4.1 Ілюстрації можуть бути розташовані як по тексту документа (мож­ливо ближче до відповідних частин тексту), так і в кінці його. Ілюстрації по­винні бути виконані у відповідності з вимогами стандартів ЕСКД і СПДС. Ілюстрації, за винятком ілюстрацій додатків, варто нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Якщо рисунок один, то він позначається "Рисунок ".

Припускається нумерувати ілюстрації в межах розділу, у цьому випадку номер ілюстрації складається із номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. Наприклад, рисунок 1.1.

При посиланнях на ілюстрації треба писати "у відповідності з рисунком 2" (при наскрізній нумерації) і "у відповідності з рисунком 1.2" (при нумерації в межах розділу). Ілюстрації, при необхідності, можуть мати найменування і пояснювальні дані (підрисунковий текст). Слово "рисунок і найменування поміщають після пояснювальних даних і розташовують таким чином. Рисунок 1 – Деталі приладу.

4.2 Якщо в тексті документа є ілюстрація, на якій, зображені складові частини виробу, то на цій ілюстрації повинні бути зазначені номери позицій цих складових частин у межах даної ілюстрації, які розташовують у зростаючому порядку, за винятком повторюваних позицій, а для електро- і радіоелементів – позиційні позначення, встановлені в схемах даного виробу.

Зазначені дані наносять на ілюстраціях згідно з ГОСТ 2.109-79.

4.3 Матеріал, що доповнює текст документа, припускається поміщати в додатках. Додатками можуть бути, наприклад, графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, описи апаратури і приладів, описи алгоритмів і програм задач, що розв'язуються на ЕОМ і таке інше.

Додаток оформляють як продовження даного документа на наступних його аркушах або випускають у вигляді самостійного документа.

4.5 Додатки можуть бути обов'язковими та інформаційними.

Інформаційні додатки можуть бути такими, що рекомендуються, або довідкового характеру.

4.6 У тексті документа на всі додатки повинні бути посилання. Ступінь обов'язковості додатків при посиланнях не вказується. Додатки розташовують у порядку посилань на них у тексті документа.

4.7 Кожний додаток варто починати з нової сторінки, із вказівкою нагорі, посередині сторінки, слова "ДОДАТОК" і його позначення, а під ним, у дужках, для обов'язкового додатку пишуть слово "обов'язкове", а для інформаційного "що рекомендується" або "довідкове".

Додаток повинен мати заголовок, що записують симетрично щодо тексту і прописної букви окремим рядком.

4.8 Додатки позначають заголовними буквами українського алфавіту, починаючи з А, за винятком букв З, И, Ч, Ь. Після слова "ДОДАТОК" ставиться літера, що позначає його послідовність.

У випадку повного використання букв українського і латинського алфавітів допускається позначити додатки арабськими цифрами.

Якщо в документі один додаток, він позначається "ДОДАТОК А".

4.9 Додатки, як правило, виконують на аркушах формату А4. Припускається оформляти додатки на аркушах формату А3, А4хЗ, А4х4, А2 і А1 за ГОСТ 2.301-79.

ПОБУДОВА ТАБЛИЦЬ

5.1 Таблиці застосовують для кращої наочності і зручності порівняння показників. Назва таблиці, при її наявності, повинна відображати її зміст, бути точною і стислою. Назву треба поміщати над таблицею.

При переносі частини таблиці на ту ж або інші сторінки, назву поміщають тільки над першою частиною таблиці.

Цифровий, матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць у відповідності з рисунком 1.

Таблиця 0.0 _____________________

(номер) (назва таблиці)

Рис. 1. Оформлення цифрового матеріалу

5.2 Таблиці, за винятком таблиць додатку, варто нумерувати арабськи­ми цифрами наскрізною нумерацією. Якщо в документі одна таблиця, вона повинна бути позначена "Таблиця 1".

Припускається нумерувати таблиці в межах розділу. У цьому випадку номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою.

5.3 На всі таблиці документа повинні наводитися посилання в тексті документа, при посиланні варто писати слово "Таблиця" із указівкою її номера.

5.4 Заголовки граф і рядків таблиці варто писати з великої букви, а підзаголовки граф – із рядкової букви, якщо вони складають одне речення із заголовком, або з великої букви, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують у однині.

5.5 Таблиці зліва, справа і знизу, як правило, обмежують лініями.
Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і граф діагональними лініями не припускається.

Горизонтальні і вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, припускається не проводити, якщо їхня відсутність не ускладнює користування таблицею.

Заголовки граф, як правило, записують паралельно до рядків таблиці. При необхідності припускається перпендикулярне розташування заголовків, граф.

Шапка таблиці повинна бути відділена лінією від іншої частини таблиці.

Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.

5.6 Таблицю, у залежності від її розміру, поміщають під текстом, у якому вперше дане посилання на неї, або на тій же сторінці, а при необхідності, у додатку до документа.

Припускається поміщати таблицю уздовж довгої сторони аркуша документа.

5.7 Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, її по­діляють на частини, розташовуючи одну частину під іншою або поруч, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її шапку і боковик. При розподілі таблиці на частини припускається її шапку або боковик заміняти відповід­но номером граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і (або) рядки першої частини таблиці.

Слово "Таблиця" вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження таблиці" із указівкою номера (позначення) таблиці.

Якщо в кінці сторінки таблиця переривається та її продовження буде на наступній сторінці, у першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.

Таблиці з невеликою кількістю граф можна поділяти на частини і розташовувати одну частину поруч з іншою на одній сторінці, при цьому повторюють шапку таблиці. Рекомендується розділяти частини таблиці подвійною лінією або лінією товщиною 2S.

5.8 Графу "Номер по порядку" у таблицю включати не можна. Нумера­ція граф таблиці арабськими цифрами припускається в тих випадках, коли в тексті документа є посилання на них, при розподілі таблиці на частини, а та­кож при переносі частини таблиці на наступну сторінку.

При необхідності нумерації показників, параметрів або інших даних порядкові номери варто вказувати в першій графі (боковику) таблиці безпосередньо перед їхнім найменуванням.

Перед числовими значеннями розмірів і позначенням типів, марок і таке інше, порядкові номери не проставляють.

5.9 Якщо всі показники, що наведені в графах таблиці, виражені в одній і тій же одиниці фізичної величини, то її позначення необхідно поміщати над таблицею справа, а при розподілі таблиці на частини – над кожною її частиною згідно з рисунком 2.

Таблиця 0.0 ­___________________________

(номер) (назва таблиці)

У міліметрах

Рис. 2

Для скорочення тексту заголовків і підзаголовків граф окремі поняття заміняють буквеними позначеннями, установленими ГОСТ 2.321-84, або іншими позначеннями, якщо вони; пояснені в тексті або наведені на ілюстраціях, наприклад D – діаметр, H – висота, L – довжина.

Показники з одним і тим же буквеним позначенням групують послідовно в порядку зростання індексів.

5.10 Обмежувальні слова "більше", "не більше", "менше", "не менше"
та інші повинні бути розміщені в одному рядку або графі таблиці з найменуванням відповідного показника після позначення його одиниці фізичного показника, якщо вони стосуються всього рядка або графи. При цьому після найменування показника перед обмежувальними словами ставиться кома.

5.11 Позначення одиниці фізичної величини, загальної для всіх даних у рядку, варто вказувати після її найменування.

Припускається при необхідності виносити в окремий рядок (графу) позначення одиниці фізичної величини.

Текст, що повторюється в рядках однієї і тієї ж графи і складається із одиничних слів, що чергуються з цифрами, заміняють лапками. Якщо повторюваний текст складається із двох і більше слів, при першому повторенні його заміняють словами "Теж", а далі лапками. Якщо попереднє речення є частиною наступного, то припускається замінити його словами "Теж" і додати додаткові відомості.

При наявності горизонтальних ліній таблиці текст необхідно повторювати.

Заміняти лапками повторювані в таблиці цифри, математичні знаки, знаки відсотка і номера, позначення марок матеріалів і типорозмірів, позначення нормативних документів не припускається.

При відсутності окремих даних у таблиці варто ставити тире. Числове значення показника проставляють на рівні останнього рядка найменування показника.

Значення показника, наведене у вигляді тексту, записують на рівні першого рядка найменування показника.

Цифри в графах таблиць треба проставляти так, щоб розряди чисел у графі були розташовані один під одним, якщо вони належать до одного показника. У одній графі повинна бути дотримана, як правило, однакова кількість десяткових знаків для всіх значень розмірів.

При наявності в документі невеликого за обсягом цифрового матеріалу його недоцільно оформляти таблицею, а варто давати текстом, розташовуючи цифрові дані у вигляді колонок.

6 СКЛАДАННЯ СПИСКУ ЛІТЕРАТУРИ

У кінці документа наводиться список літератури, що був використаний при його написанні. Складання списку і посилань на нього в тексті виконується за ГОСТ 7.1-84. Список літератури включають у зміст. Подаємо най­більш типові випадки цитування літературних джерел. При цьому необхідно звернути увагу на порядок описування і розділові знаки. Приклади опису:

книги: Безуглый, В.В. Электрохимия полимеров / В.В. Безуглый, Т.А. Алексеева – Х.: Основа, 1990. – 184 с.

статті із журналів: Ходаковская, Р.Я. Стеклокристаллические материалы и покрытия с реакционно формируемой структурой / Р.Я. Ходаковская // Стекло и керамика. – 1989. – № 6. – С. 36−39.

патенти: А.с. 1011529 СССР, МКИ³ C 01 G 25/02. Способ получения гидратированного диоксида циркония / Ю.М. Полежаев, Ю.С. Торопов (СССР). – № 3349042/23-26; заявл. 22.10.01; опубл. 24.12.83., Бюл. № 11. – 2 с.

довідники: Справочник по охране окружающей среды / В.Г. Сахаев, В. Щербицкий. – К.: Будівельник, 1986. – 126 с.

збірники статей: Білий, Я.І. Про можливість збереження білизни безборних емалевих покриттів при збільшенні кількості лужних оксидів в їх складі / Я.І. Білий, Н.О. Мінакова // І всеукр. наук.-практ. конфер.: тези допов. І всеукр. наук.-практ. конфер. студ., аспір. та молод. вчених НТУУ КПІ, ХТФ / Нац. техн. унів. Укр. „Київ. політехн. унів”. – К., 2006. – С. 87-89.

Посилання на літературні джерела в тексті документа звичайно виконують після відповідних цитувань, використання формул, висновків, положень, методів і таке інше. Посилання позначають номером за списком літератури у квадратних дужках при першому зверненні до літературного джерела. Якщо розділ виконаний за літературним джерелом, то можна посилання поставити в кінці назви розділу.