Процес розкрою швейного виробу

Процес розкрою швейного виробу

2. Процес пошиття спідниці

Оздоблення швейного виробу

Остаточна обробка виробу. Волого-теплова обробка виробу

Література

Базова

1. Батраченко Н.В., Головінов В.П., Каменєва Н.М. Технологія виготовлення жіночого одягу: Підручник для учнів проф.-техн. Навч.закладів. – К.: Вікторія, 2000. – С. 246-263

2. Бердник Т.О., Неклюдова Т.П. Дизайн костюма. – Ростов н/Д: Феникс, 2000.

3. Силаева М. А. Пошив изделий по индивидуальным заказам/ М. А. Силаева. - М.: ИРПО: Издательский центр «Академия», 2002. - 528 с.

4. Труханова А.Т. Технология женской и детской легкой одежды: учебник / А.Т. Труханова. - М.: , 2005. Высш.шк. – 416 с.

5. Труханова А.Т. Технология швейных изделий : учебное пособие / А.Т.Труханова , Э.К.Амирова , О.В.Сакулина . - М.: «Академия», 2008. – 480 с.

Допоміжна

1. Гардинер В. Большая книга шитья. Выкройки. Техника. Модели / В. Гардинер. – Харьков: Книжный клуб "Клуб семейного досуга", 2009. -160 с.

Процес розкрою швейного виробу

Послідовність підготовки викрійки до розкроювання

1. Позначити двонаправленою стрілкою напрям нитки основи.

2. Відзначити місця згину тканини.

3. Записати назву і кількість деталей.

4. Нанести контрольні знаки для з'єднання основних деталей.

5. Визначити величину припусків на шви і обробку зрізів.

6. Вирізати лекала по контурних лініях.

Підготовка тканини до розкрою (прасування, визначення напрямку малюнка, лицьового та виворітного боків, ниток основи та піткання). Розкрій виробу.

Розкрій швейних виробів виконують у такій послідовності:

1) підготовка тканини до розкроювання;

2) настилання тканини;

3) розкладання викрійки на тканині;

4) обкрейдовування лекал;

5) викроювання деталей.

1. Підготовка тканини до розкроювання

Тканину прасують уздовж нитки основи з метою ліквідації зморшок. Тканини з натуральних волокон (бавовняну чи льняну) декатирують, тобто прасують, зволожуючи, для запобігання зсіданню.

Визначають напрям ниток основи і піткання за такими ознаками:

- нитки основи розташовуються паралельно пругу тканини;

- у напрямі ниток основи тканина розтягується менше, ніж у напрямі ниток піткання;

- нитки основи в тканині зазвичай більш тонші та розташовані рівномірніше порівняно із нитками піткання;

- у тканинах з малюнком у смужку або начісним ворсом напрям смужки та начосу зазвичай співпадає з напрямом ниток основи.

Визначають лицьову і виворітну сторони тканини за такими ознаками:

- у тканинах з малюнком лицьовий бік тканини яскравіший і чіткіший;

- у гладкофарбованих тканин лицьовий бік – більш гладкий та блискучий, а виворітний – ворсистий, матовий, з можливими ткацькими дефектами;

- у ворсових тканин на лицьовому боці розміщений довгий ворс, а на виворітному – короткий або без ворсу.

Визначають наявність дефектів тканини (дірок, плям, спотворень малюнка та інших) і обводять їх з вивороту крейдою для того, щоб обійти при розкроюванні.

2.Настилання тканини

Тканину для розкроювання можна розкладати на столі двома способами: 1) «у згин», коли тканина складена вздовж удвоє (лицьовим боком усередину); 2) «у розгортку», коли тканина розкладена на столі по всій ширині. Обирають той чи інший спосіб залежно від фасону виробу, ширини тканини, кількості деталей, які викроюються. Під час настилання тканину ретельно розправляють для усунення заломів і перекосів.

3. Розкладання лекал на тканині

Лекала розкладають на виворітному боці тканини, дотримуючись напряму ниток основи, малюнка та ворсу тканини. Спочатку розміщають великі деталі (переднє та заднє полотнище спідниці), потім – середні (кокетки, пояс, кишені), останніми – найменші (обшивки, шльовки, клапани), розташовуючи їх на тканині економно та оминаючи місця із ткацькими дефектами. Лекала прикріплюють до тканини шпильками для того, щоб вони не зсувалися під час розкроювання. Потім перевіряють правильність розкладання лекал, а саме: наявність усіх деталей, урахування припусків на обробку зрізів, напряму ниток основи, малюнка, ворсу тощо.

4. Обкрейдовування лекал виконують кравецькою крейдою з дотриманням таких правил:

- товщина лінії обкрейдовування – 0,1 см;
- тонка суцільна лінія повинна співпадати з контурами лекал;
- штрихова лінія, яка наноситься паралельно тонкій суцільній лінії на відстані величини припусків на шви і підгин, є лінією розкроювання;
- на деталі крою переносяться контрольні знаки і мітки (на спідниці це місце
5. Викроювання деталей

Викроюють деталі точно по штриховій лінії розкроювання: спочатку – великі деталі, а потім – малі. Виточки на тканині не вирізують.З метою економного використання тканини малі деталі дозволяється розкроювати із декількох частин (наприклад, пояс – із двох частин з розташуванням шва по бічному шву виробу). Після розкроювання деталей виробу витягують із тканини шпильки і знімають лекала.

· Правила безпечної роботи під час розкроювання

1. Шпильки зберігати тільки у спеціальному гольнику або у коробці.

2. Ножиці під час роботи класти на столі праворуч, із зімкнутими лезами. Не класти ножиці на тканину.

3. Під час розкроювання притримувати тканину пальцями лівої руки, розміщуючи їх на безпечній відстані від леза ножиць.

4. Ножиці слід розкривати на всю ширину і повністю змикати леза. Гострий кінець ножиць слід розміщувати під тканиною.

5. Передавати ножиці кільцями вперед із зімкнутими лезами.

В умовах індивідуального виробництва одягу розкроюванням деталей виробу займається закрійник. Крім того, його завданнями є вибір фасону виробу, знімання мірок, оформлення замовлення, виготовлення викрійки, розподіл операцій пошиття виробу між швачками; проведення примірювання і видача замовлення клієнту.

2. Процес пошиття спідниці

· Підготовка швейної машини до роботи.

Підготовка швейної машини до роботи виконується в такій послідовності:

1. Зі швейної машини з ручним приводом знімають футляр, вставляють рукоятку в гніздо та закріплюють її.

2. Швейну машину з ножним приводом дістають із тумбочки і натягають приводний ремінь на пускове колесо.

3. Під час умикання машини з електроприводом спочатку приєднують шнур живлення до швейної машини, а потім –до електромережі. Пускорегулювальну педаль розміщують під столом так, щоб нога стояла на педалі без напруження.

4. Установлюють швейну машину на робочий хід за допомогою фрикційного гвинта.

5. Перевіряють, щоб біля швейної машини не було сторонніх предметів.

Під час роботи на швейній машині необхідно дотримуватися таких правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог:

1. Машину з ручним приводом ставити на стіл на відстані 5-10 см від його краю.

2. Ліворуч від машини залишати місце для того, щоб розмістити виріб, який обробляється.

3. Світло на виріб має падати зліва або спереду машини.

4. Для роботи використовувати стілець, який відповідає зросту працівника і висоті столу. Стілець повинен стояти навпроти голководія швейної машини.

5. Сидіти треба прямо на всій поверхні стільця, на відстані 10-15 см від краю столу.

6. Волосся заховати під косинку, рукава одягу застебнути.

7. Перевірити, чи немає у виробі голки або шпильки.

8. Не нахилятися близько до рухомих частин машини.

9. Не тягнути тканину й не підштовхувати її під лапку під час шиття.

10. Стежити за правильним положенням рук та ніг.

Технологічна послідовність виготовлення прямої двошовної спідниці

1. Підготовка деталей крою до обробки.

2. Підготовка спідниці до першого примірювання.

3. Проведення першого примірювання.

4. Виправлення неточностей і дефектів, виявлених під час примірювання.

5. Початкова обробка спідниці (обробка виточок, рельєфів, складок, кишень).

6. Обробка застібки.

7. Обробка бічних швів.

8. Обробка верхнього зрізу.

9. Проведення другого примірювання.

10. Обробка нижнього зрізу.

11. Оздоблення й остаточна обробка спідниці.

12. Перевірка якості готової спідниці.

Підготовка деталей крою до обробки

1. Перевірити наявність усіх деталей крою та правильність їх розкроювання (напрям нитки основи, малюнка, ворсу, відсутність на деталях дефектів тощо).

2. За лекалом уточнити обведені крейдою зрізи та контрольні знаки.

3. Перевести контурні лінії бічних зрізів, талії, виточок, низу на інший бік виробу за допомогою копіювальних стібків.

4. Прокладною строчкою намітити середини деталей переднього і заднього полотнищ, згину пояса, а також лінію стегон, місце розташування кишень тощо.

Підготувати виріб до примірювання – це значить обробити окремі деталі і вузли виробу і тимчасово їх зібрати. Від правильності підготовки виробу до примірювання залежить кінцевий результат пошиття виробу.

Послідовність підготовки спідниці до першого примірювання

1. Зметати виточки, складки, рельєфи. Виточки скласти лицьовим боком усередину, суміщаючи копіювальні стібки, і зметати від вузької частини до широкої. Складки зметати по намічених лініях з виворітньої сторони. Розкласти складки, суміщаючи їх середину зі швом зметування, і закріпити зметувальними стібками по всій довжині.

2. Приметати кокетки, оборки і волани, якщо вони є частинами основних деталей.

3. Зметати бічні зрізи переднього і заднього полотнищ спідниці, з'єднуючи контрольні знаки. Зметувати слід зі сторони переднього полотнища від лінії талії до низу. При зметуванні шва лівого бічного зрізу слід відступити від лінії талії на 14-16 см (для застібки).

4. Вметати застібку-блискавку.

5. Підготувати пояс: зшити частини пояса, розпрасувати, покласти прокладку, якщо це передбачено моделлю.

6. Приметати пояс до верхнього зрізу спідниці з боку пояса, з'єднуючи лицьові сторони спідниці та пояса.

7. Заметати припуск на підгин низу спідниці в бік вивороту.

Проведення першого примірювання й усунення виявлених недоліків.

Перше примірювання виробу на фігурі проводиться з метою уточнення його посадки і фасону по правій стороні виробу в такій послідовності:

1) зметаний виріб одягають на фігуру так, щоб лінії середини переднього і заднього полотнищ були на відповідних місцях, сколюють пояс по лінії талії, закривають застібку-блискавку;

2) уточнюють баланс виробу. У виробах, що мають правильну посадку на фігурі, не повинно бути ніяких заломів і перекосів тканини, середини переднього і заднього полотнищ повинні розташовуватися вертикально. У разі порушення балансу виробу бічний шов переміщають на необхідну величину та заколюють шпильками;

3) перевіряють ширину виробу в області талії, низу та стегон;

4) уточнюють ширину і довжину витачок, складок та ін.;

5) уточнюють лінію пришивання пояса;

6) визначають довжину виробу;

7) за допомогою крейдяних ліній та шпильок наносять уточнення на виріб.

Причини виникнення і способи усунення деяких видів дефектів спідниці подано у табл.

Якщо виріб під час першого примірювання не отримав змін, то він може залишатися зметаним. Якщо ж у виріб були внесені зміни, то виявлені недоліки усуваються в такій послідовності:

1. Випарюють пояс, прибирають нитки заметування низу виробу, розпускають бічні шви, рельєфи, виточки.

2. По уточненим зрізам і лініям виконують прокладні стібки.

3. Виправлення за допомогою копіювальних стібків переносять на ліву сторону спідниці.

4. Спідницю зметують по новим лініям.

· Вибір способу обробки швів. Вимоги до обробки швів.

Обробка виточок
1. Зшити виточки від широкого кінця до вузького, зводячи строчку нанівець.
2. Закріпити кінці строчки і видалити зметувальні стібки.
3. Провести волого-теплову обробку виточок. Для цього виточки спочатку припрасувати на ребро, потім деталь розташувати зрізом талії до себе, спрасувати слабке місце в кінці виточки і запрасувати їх у бік середини деталі.
Обробка складок
1. Зшити складку від верхнього зрізу до контрольної лінії.
2. Закріпити кінці строчки і видалити зметувальні стібки.
3. Розкласти складку, суміщуючи її середню лінію зі швом зшивання.
4. Припрасувати.
Обробка бічних зрізів
1. Бічні зрізи зшити від зрізу талії до лінії низу по передньому полотнищу спідниці. По лівому краю бічного зрізу біля лінії талії залишити не зашитими 14-16 см тканини для застібки .
2. Нитки зметування видалити, залишаючи зметаною ділянку для застібки.
3. Шви розпрасувати (щільні тканини) або запрасувати (тонкі тканини).

Вимоги до виконання машинних робіт

1. Перед зшиванням швів перевірити, чи не залишилося у виробі шпильок.
2. Внутрішні строчки виконувати нитками, колір яких відповідає кольору виробу.
3. Оздоблювальні строчки виконувати шовковими нитками, колір яких відповідає кольору тканини або є контрастним (за моделлю).
4. Зшивати, відступаючи від зметувальних стібків на 0,1-0,2 см в сторону зрізу шва. Ширина всіх швів повинна відповідати технічним умовам на їх виконання.
5. Частота стібків залежить від товщини тканини і характеру операції.
6. Кінці внутрішніх строчок закріплюють зворотнім ходом машини, довжина закріпки – 0,7-1,0 см.
7. Після зшивання зметувальні та копіювальні стібки видалити, бо вони можуть лишати сліди на тканині після припрасування.
8. Усі зрізи швів і відкриті краї деталей обметують на спеціальній машині, обробляють ножицями із зигзагом або уручну косими чи петельними стібками.
9. Усі технологічні операції закінчуються волого-тепловою обробкою.

Поопераційна волого-теплова обробка виробу

Технічні вимоги поопераційної волого-теплової обробки виробу (ВТО)

1. ВТО проводити на столі або колодці, вкритих м'яким сукном і білою бавовняною тканиною.

2. ВТО деталей та виробу проводити відповідно до температурних режимів, що обираються для кожного виду тканини. Ступінь нагрівання праски та її дію на тканині попередньо перевіряють на клаптику тканини.

3. Для ВТО застосовують пропрасовувачі з м'якої бавовняної тканини.

4. Перед виконанням ВТО деталь або виріб зволожують з пульверизатора або прасують без зволоження.

5. Операції ВТО проводять до повного видалення вологи.

6. Шви спочатку припрасовують на ребро, а потім запрасовують або розпрасовують.

7. У кінці ВТО пропрасовують під припусками швів для того, щоб зняти їхнє відбиття на лицьовій стороні виробу.

Правила безпечної роботи з праскою

1. Не залишати без нагляду ввімкнену в мережу праску.
2. Ставити праску на спеціальну підставку.
3. Стежити, щоб підошва праски не торкалася шнура.
4. Вмикати і вимикати праску тільки сухими руками, беручись за вилку.
5. У приміщенні з бетонною підлогою під ноги класти гумовий килимок.
6. Стежити, щоб мітка терморегулятора була на тій точці, яка відповідає температурі нагрівання для даної тканини.
7. Після закінчення роботи вимкнути праску.
Вибір виду застібки. Послідовність обробки застібки «блискавка».

У якості застібки у спідницях використовують гачки, ґудзики і застібки-блискавки. Найбільш поширеною і зручною є застібка-блискавка. Вона може бути розташована у верхній частині лівого бічного шва, середнього шва заднього або переднього полотнищ. Колір застібки-блискавки підбирають відповідно до кольору основної тканини виробу. Колір ниток може співпадати з кольором тканини або бути контрастним до неї. Застібку-блискавку пришивають однорожковою лапкою швейної машини так, щоб її зубці не було видно з лицьової сторони виробу. Верхній край стрічки застібки-блискавки ховається в шов обробки верхнього зрізу спідниці. Зубці застібки-блискавки можуть бути розташовані на однаковій відстані від згинів припуску або зі зсувом у бік переднього полотнища спідниці (рис.).

Перед обробкою застібки-блискавки зрізи спідниці зшивають (шов запрасовують або розпрасовують), припуски на застібку розпрасовують і обметують.

· Послідовність обробки та пришивання поясу (ущільнення клейовими прокладками, обшивання коротких зрізів, прасування).

Поясні вироби по лінії талії можуть оброблятися різними способами: обшивкою, еластичною тасьмою, корсажною стрічкою, пришивним або суцільнокроєним поясом тощо. Вибір способу обробки залежить від фасону виробу та властивостей тканини. Найбільш поширеним способом обробки верхнього зрізу спідниці є обробка пришивним поясом.

· Проведення другого примірювання.

Друге примірювання виробу на фігурі проводиться з метою уточнення його посадки, положення лінії талії, низу, якості обробки швів. Послідовність проведення другого примірювання:

1) виріб одягають на фігуру, закривають застібку-блискавку, пояс закріплюють шпилькою;

2) оцінюють посадку виробу, помічаючи місця, які потребують спрасування або відтягування;

3) перевіряють якість виконання швів;

4) уточнюють розташування лінії низу.

Якщо під час проведення другої примірки виявлено недоліки, то їх усувають так само, як і після першого примірювання.

· Визначення довжини виробу.

Низ спідниці вирівнюють на фігурі під лінійку. Для цього беруть довгу лінійку, ставлять її на підлогу і, тримаючи лінійку вертикально, поступово пересувають її по правій стороні виробу, відмічаючи через кожні 5-10 см шпильками або крейдою потрібну довжину.

Знявши виріб, вивертають його на лицьову сторону, складають навпіл так, щоб згин відповідав середині деталей, а бічні шви і виточки співпадали. Сколюють виріб шпильками по верхньому і нижньому зрізах, підрізають нерівності припуску та з'єднують нанесені відмітки за допомогою лінійки прямою лінією. Намічену лінію за допомогою копіювальних стібків переносять на іншу половину виробу.

По наміченій лінії низ спідниці підгинають навиворіт, припрасовують через вологу лляну тканину та закріплюють, заметуючи двома рядами стібків, прокладаючи перший ряд на відстані 1 см від підігнутого краю, а другий – біля краю зрізу. b/span>

· Способи обробки нижнього зрізу

Нижній зріз спідниці обробляють різними способами залежно від моделі виробу, виду і властивостей тканини. У виробах будь-якої моделі, зшитих з тонких тканин, обробку низу виконують швом упідгин із закритим зрізом. Якщо ж тканина бавовняна або змішаного складу середньої щільності, то низ виробу можна обробити швом упідгин з відкритим обметаним зрізом, машинною потайною або зигзагоподібною строчкою.

У виробах зі щільних тканин обробку низу виробу виконують швом упідгин з відкритим обметаним зрізом, ручними потайними стібками, швом «козлик», а зі щільних сипучих тканин – окантувальним швом, перекривають тасьмою, підшивають ручними хрестоподібними стібками, підклеюють клейовою павутиною тощо (рис. 5.12).

а) шов упідгин із закритим зрізом; б) шов упідгин із відкритим обметаним зрізом; в) потайний шов; г) шов «козлик»; д) окантувальний шов; е) шов, перекритий тасьмою.

Роботами по виготовленню швейних виробів займаються швачки і кравці. Вони повинні знати конструкції та деталі виробів, швейні матеріали та їх основні властивості, будову та призначення швейних машин і пристроїв, володіти прийомами виконання машинних, ручних, прасувальних робіт, здійснювати регулювання швейних та інших машин, перевіряти якість готового виробу.