Стаття 33. Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:

· проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

· розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участі профспілок;

· здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охо­рони праці;

· укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань по­ліпшення умов і безпеки праці;

· беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;

· організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

· створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керів­ництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи;

· здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої владу створюються структурні підрозділи з охорони праці.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного епідеміологічного нагляду спеціально упов­новаженого центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагля­ду за охороною праці:

¨ здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Рес­публіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

¨ розробляє за участі міністерств, інших центральних органів виконавчої вла­ди, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об'єд­нань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

¨ здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, нор­ми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;

¨ координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої вла­ди, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адмініст­рацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підпри­ємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

¨ одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконав­чої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємниць­кої діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

¨ бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Ра­дою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, ви­вчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо удосконалення і поступового на­ближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнарод­них та європейських норм.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом ви­конавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'яз­ковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридич­ними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Коментар до ст. 33

Коментовану статю викладено в новій редакції без змін за змістом. Атестація робочих місць залишилась за Міністерством праці та соці­альної політики.

Повноваження Державного комітету України з нагляду за охоро­ною праці практично залишилися без змін. Конкретизована компетен­ція даного органу в частині нагляду за безпечним веденням робіт ви­значена в Указі Президента України від 16 січня 2003 року № 29 "Пи­тання Державного комітету України з нагляду за охороною праці".

Слід звернути увагу на те, що міністерства не мають (як і в попередній редакції Закону) права затвердження нормативних актів з охорони праці.