Складовою кожного процесу виробництва є виробнича опера­ція. Це завершена частина виробничого процесу, що виконується на робочому місці одним або кількома робітниками.

Виробничий процес — це сукупність взаємозв'язаних компо­нентів праці й природних процесів, унаслідок виконання яких матеріали і напівфабрикати перетворюються на готову продукцію.

Виробничий процес залежить від галузі й виду діяльності під­приємства, тобто від того, які виробництва домінують у ньому. Наприклад, у комплексному лісовому підприємстві виробничий процес суттєво відрізняється від спеціалізованого лісового підпри­ємства. Ще більша відмінність виробничого процесу помітна у деревоооброблювальному виробництві та в садово-парковому господарстві.

Основними елементами виробничого процесу в лісовому, деревоооброблювальному і садо­во-парковому господарствах є

-праця,

-засоби

-предмети праці.

У в лісовому і садо­во-парковому господарствах земля (ґрунт) і деревні насадження є засобами праці. Без землі неможливо виростити ні лісу, ні зелених насаджень у місті, а отже, неможливо одержати ні деревину, ні рекреаційних чи оздоровчих послуг. У процесі виробництва земля підлягає обробітку, а насадження — рубкам догляду, тобто вони вже виступають у новій іпостасі — як предмети праці. Родючість ґрунту істотно впливає на продуктивність виробничого процесу як у лісовому, так і в садово-парковому господарствах. Однак провід­на роль тут належить людям, від уміння, досвіду й праці яких залежить ефективність виробництва.

Отже, вирішальним у виробничому процесі є процес праці, тоб­то цілеспрямована діяльність, завдяки якій людина за допомогою засобів праці (машин, механізмів, інструментів) видозмінює пред­мети праці (деревину, матеріали, напівфабрикати), перетворюючи їх на готовий продукт.

Природні процеси відбуваються без участі людини, під дією сил природи: ріст дерев та рослин, схоплювання і тверднення бетону, сушіння деревини тощо.

Виробничий процес засвоїм змістом і складом не є однорідним. Залежно від його ролі в організації виробництва продукції та ви­конуваних робіт він складається з окремих виробничих процесів — основних, допоміжних, обслуговуючих, побічних та ін.

Класифікація виробничих процесів наведена на рис. 4.1.

Основними називають такі виробничі процеси, за яких відбу­вається обробка предмета праці або його переміщення з метою одержання необхідної продукції. Іншими словами, це ті процеси, за допомогою яких предмети праці перетворюються на готову про­дукцію, з випуску якої спеціалізується п ідприємство. На підприєм­ствах лісового господарства до основних процесів належать: у лісовирощуванні — садіння лісу і догляд за ним до віку головної рубки; у лісозаготівельному виробництві — заготівля круглих лісоматеріалів; у лісохімічному — виробництво деревного вугілля, терпентину, хлорофіло-каротинової пасти; у деревообробному — виробництво пиломатеріалів, тари, шпал, технологічної тріски, ДСП, ДВП тощо.

Допоміжними називають процеси, за допомогою яких викону­ють роботи або виготовляють продукцію, що використовується в основному виробництві. Це ремонт обладнання, будинків і споруд свого підприємства, виготовлення інструменту й запасних частин для ремонту обладнання, деталей та вузлів для модернізації ма­шин, механізмів і нестандартного обладнання, виробництво пари й власної електроенергії, підготовка води. Переважно згадані про­цеси на підприємствах лісового комплексу виконують самостійні підрозділи або служби.

Обслуговуючими називають процеси, що забезпечують нор­мальну роботу основних і допоміжних виробництв. До них нале­жать: забезпечення цехів і дільниць матеріалами, напівфабрика­тами, інструментами; міжцеховий і внутрішньоцеховий транспорт; зберігання запасів сировини, пального, напівфабрикатів та їх транспортування.

Допоміжні й обслуговуючі процеси не варто розглядати як дру­горядні, адже без них основне виробництво функціонувати не зможе. Отже, вони не менш важливі, ніж основні. Значення допо­міжних процесів буде зростати з підвищенням рівня механізації виробництва і зменшенням частки ручної праці.

Побічними називаються процеси, що не пов'язані з основним виробництвом, але сприяють нормальній роботі підприємства. У держлісгоспах, наприклад, до них належать побічні лісові ко­ристування (збирання грибів, дикорослих ягід і плодів, лікарської сировини), сінокосіння, бджільництво, а також підсобне сільське господарство.

Складовою кожного процесу виробництва є виробнича опера­ція. Це завершена частина виробничого процесу, що виконується на робочому місці одним або кількома робітниками.

Залежно від змісту й участі у формуванні готової продукції операції поділяють на технологічні, транспортні, контрольно-обліково-сортувальніта зберігання.

Технологічними називають операції, за допомогою яких відбу­вається механічна, хімічна, термічна або інша обробка, що змінює форму, стан і властивості предмета праці й перетворює його на готову продукцію. Поняття технологічної операції охоплює не лише процес обробки предмета праці або заготівлю, а й переміщен­ня його у межах даного робочого місця для виконання операції. Так, на лісозаготівлях це звалювання, обрізування гілок, кряжу- вання. Технологічні операції належать до основних.

Транспортними (переміщувальними) називають операції пе­реміщення предметів праці між робочими місцями, дільницями, цехами без зміни якості й форми предмета праці. Такими опера­ціями на лісозаготівлях є трелювання, навантаження, вивезення і розвантаження деревини. Усі транспортні операції належать до допоміжних. Виняток становлять операції трелювання і вивезення деревини, які є основними у зв'язку з їхніми великими трудови- тратами в обсязі лісозаготівельного виробництва.

Рис. 4.1. Класифікація виробничих процесів у лісових підприємствах

Контрольно-обліково-заготівельними є операції, пов'язані з прийманням робіт і продукції, перевіркою відповідності продук­ції вимогам державних стандартів, сортуванням сировини або го­тової продукції, наприклад, сортиментів на нижньому складі. В більшості випадків облік, сортування і контроль якості здійсню­ються одночасно. Наприклад, підготовка зрізаних квітів на продаж.

Операції зберігання охоплюють процеси, пов'язані зі зберіган­ням предметів праці на складах підприємства і підготовкою їх до подачі у виробництво або реалізації. За умовами праці й управлін­ня, а також рівнем технічної оснащеності всі операції поділяють на ручні, машинно-ручні, машинні, автоматизовані, апаратурні.

Ручні операції виконують робітники без застосування машин і механізмів за допомогою простих ручних інструментів — лопати, сокири, молотка, пензля і под. Ручна праця переважає у лісових розсадниках, на роботах з догляду за лісовими культурами, на освітленнях, прочистках, навантажувально-розвантажувальних роботах, у цехах, що виготовляють товари народного вжитку.

Машинно-ручні операції виконують за допомогою машин при безпосередній і безперервній участі робітників. Наприклад, звалю­вання лісу бензомоторною пилою, садіння лісових культур лісоса­дильною машиною, не обладнаною садивними автоматами, трелю­вання деревини трелювальними тракторами з чокерним захоплен­ням тощо.

Машинні операції виконують машинами і механізмами з обме­женою участю робітників. Роль робітника тут полягає в керуванні лісовозом, трактором або регулюванні режиму роботи механізму.

Автоматизовані операції виконують без прямої участі люди­ни (робота на верстатах, автоматичних лініях). Роль робітника полягає у спостереженні за функціонуванням автомата загалом або його частин.

Апаратурні операції здійснюють у спеціальних агрегатах (варіння целюлози, сушіння пиломатеріалів у камерах тощо).

4.2. Типи виробництв

За масштабами виготовлення продукції й різноманітністю її номенклатури розрізняють три типи виробництва: одиничне, серійне, масове.

Одиничне виробництво характеризується групо­вою або обмеженою номенклатурою унікальних виробів спеціаль­ного призначення і малим обсягом випуску. Вироби в одиничному виробництві майже не повторюються. Обладнання і оснащення такого виробництва, як правило, універсальне. Робітники, які задіяні в ньому, мають високу кваліфікацію. В таких виробництвах частка ручних робіт доволі значна.

Серійним називається виробництво, що характеризується об­меженою номенклатурою виробів. Вони виготовляються періодич­но окремими партіями і порівняно великим обсягом випуску. За­лежно від кількості виробів у партії або серії розрізняють дрібно- серійне, середньосерійне і крупносерійне виробництво. Серією називають будь-яку кількість виробів, що мають однакові техніч­ні характеристики. Перехід на випуск іншої серії вимагає зміни технічної документації, застосування нових норм і нормативів, переналагодження обладнання тощо.

Серійне виробництво потребує спеціалізації робочих місць на виконанні кількох операцій, що повторюються періодично, засто­сування спеціального обладнання (лише для однієї операції), спе­ціалізованого (для обмеженої кількості операцій) і універсального (для різноманітних операцій певного виду робіт). Тут використо­вується праця робітників середньої кваліфікації, а частка ручних робіт є значно меншою, ніж в одиничному виробництві. Досконалі­шим вважається таке серійне виробництво, яке є гнучким і дає змогу швидко переналагодити обладнання. Що швидше здійс­нюється переналагодження, то коротшим є виробничий цикл, тим ефективніше виробництво.

Масове виробництво характеризується незначною номенклату­рою і великим обсягом випуску виробів, що виготовляються без­перервно впродовж тривалого періоду. Прикладом масового вироб­ництва може бути вирощування саджанців, звалювання дерев, заготівля сортиментів деревини, пиломатеріалів, виробництво меблів тощо. Для масового виробництва характерна стала номен­клатура виробів, спеціалізація робочих місць на виконанні пере­важно однієї операції, застосування спеціального і спеціалізова­ного обладнання, розташованого за напрямом технологічного процесу, незначна частка ручних робіт, високий рівень механізо­ваних і автоматизованих операцій, низька трудомісткість і корот­ка тривалість виробничого циклу.

Масове виробництво є вищим типом виробництва, яке, порівня­но зі серійним і одиничним, має вагомі економічні переваги. У ма­совому виробництві значно покращуються якісні й кількісні показ­ники роботи підприємств, цехів, дільниць. Завдяки розміщенню обладнання за напрямком технологічного процесу скорочуються вантажопотоки і витрати часу на транспортування предметів пра­ці. Однак найбільше значення масового виробництва полягає в тому, що воно є основою для переходу до автоматизованого ви­робництва.

У національній економіці країни практично немає підприємств, які б відповідали якомусь одному типу виробництва. В кожному підприємстві є дільниці й цехи, що мають різні типи виробництва. Незважаючи на це, окремі дільниці, цехи і навіть підприємства умовно відносять до того чи іншого типу виробництва. На підпри­ємствах лісового господарства переважають серійні та масові типи виробництва.

4.3. Принципи організації виробництва

Метою організації виробництва є раціональне поєднання у про­сторі й часі всіх виробничих процесів і окремих операцій. Органі­зація виробництва на робочому місці спрямована на створення умов для раціонального і комплексного використання виробничого по­тенціалу виробництва. Вона передбачає обґрунтування типів ма­шин і обладнання для конкретних умов виробництва (наприклад, при виборі типу трелювального трактора враховується об'єм хли­ста); добір робітників певного рівня кваліфікації з урахуванням складності робіт; забезпечення робочого місця допоміжними ма­теріалами, пальним, інструментами тощо.