Нарахування та обліку амортизації
Амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів і нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Вартість усіх необоротних (матеріальних і нематеріальних) активів підлягає амортизації (крім вартості землі та незавершених капітальних інвестицій). Земля - це актив, на який не нараховують амортизацію, оскільки термін її використання практично необмежений. За кожним об'єктом необоротних активів банк визначає вартість, яка амортизується.
Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів і нематеріальних активів.
Витрати з амортизації обліковують на рахунку 7423 А "Амортизація". Нарахована сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображується таким проведенням:
Дт7423 Амортизація
КтРахунки для обліку зношення/амортизації необоротних активів.
Амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) банки нараховують, застосовуючи такі методи:
1) прямолінійний, 2) зменшення залишкової вартості;3) прискореного зменшення залишкової вартості; 4) кумулятивний; 5) виробничий.
Нарахування амортизації проводиться щомісяця. Місячна сума амортизації в разі застосування прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12.
Місячна сума амортизації в разі застосування методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.
Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється відповідно до внутрішніх положень банку щодо обліку основних засобів і нематеріальних активів, розроблених відповідно до чинних нормативно-правових актів, зокрема документів Національного банку України.
32.Облік витрат на поліпшення та утримання основних засобів.
Поліпшення основних засобів відбувається в результаті:
· модернізації;
· модифікації;
· добудови;
· дообладнання;
· реконструкції.
Витрати, пов’язані поліпшенням основних засобів, являють собою за економічним змістом капітальні інвестиції і призводять до збільшення первісної вартості основних засобів.
На рис. 2.15 відображена кореспонденція рахунків з обліку витрат на поліпшення основних засобів.
Рис. 2.15. Облік витрат на реконструкцію та модернізацію основних засобів
Пояснення: 1. Відображена заборгованість підрядчикам за реконструкцію, модернізацію та дообладнання об’єктів основних засобів.
1а. Нараховано ПДВ на вартість прийнятих за актом робіт.
2. Списані витрати з реконструкції, модернізації та дообладнання на збільшення балансової вартості основних засобів.
Утримання основних засобів у робочому стані вимагає їхнього поточного обслуговування, а також проведення поточного і капітального ремонтів.
Витрати на обслуговування і ремонт основних засобів відносяться на витрати діяльності підприємства.
33.Облік вибуття основних засобів.
Вибуття основних засобів відбувається в результаті:
· реалізації;
· ліквідації;
· безоплатної передачі;
· внеску до статутного капіталу інших підприємств;
· невідповідності критеріям визнання активом.
При вибутті основних засобів комісія, створена за наказом керів ника підприємства, складає Акт на списання основних засобів, в якому вказуються такі дані: первісна вартість об’єкта, що вибуває, сума нарахованого зносу за час експлуатації, залишкова вартість, причина вибуття, витрати, пов’язані з вибуттям об’єкта, а також сума отриманого доходу. На підставі акта здійснюються відповідні записи в аналітичному і синтетичному обліку основних засобів.
Фінансовий р езультат від вибуття об’єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їхньої залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних із вибуттям основних засобів.
На рис. 2.17—2.21 відображена кореспонденція рахунків з обліку вибуття основних засобів.
34. Запаси, критерії їх визнання, оцінка в балансі та класифікація.
Запаси — активи підприємства, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси визнаються активами, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їхнім використанням, та їхня вартість може бути достовірно визначена.
У балансі запаси оцінюються за первісною вартістю або за чистою вартістю реалізації.
Первісна вартість запасів, внесених до статутного капіталу, визначається як справедлива вартість, погоджена засновниками підприємства, під час реєстрації підприємства і відображена в його установчих документах.
Первісна вартість запасів, одержаних безоплатно, являє собою справедливу вартість, яка складалася на момент надходження.
Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.
При цьому, якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю є їхня справедлива вартість, а різниця включається до витрат звітного періоду.
Первісна вартість запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.
Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.
Для ведення бухгалтерського обліку запаси класифікують на такі групи:
сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства.
35. Облік надходження виробничих запасів.
Запаси надходять на підприємство в результаті їх придбання у постачальників відповідно до укладених договорів із ними, внеску засновників підприємства до статутного капіталу, обміну на неподібні активи, безоплатної передачі, оприбуткування раніше не врахованих запасів на балансі.
Запаси, що надходять від постачальників, супроводжуються такими документами: накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей, податкова накладна, рахунок-фактура тощо.
Матеріально відповідальна особа (завідувач складу, комірник), приймаючи запаси на складі, здійснює перевірку відповідності даних документів постачальника фактичній наявності цінностей. У разі повної відповідності здійснюється оприбуткування запасів на складі, тобто прийняття їх для зберігання. Це підтверджується складанням прибуткового ордера (форма № М-4).
Основні реквізити прибуткового ордера: номенклатурний номер, назва, сорт, розмір, одиниця виміру, кількість за даними документів і прийнята на склад, ціна, сума, підписи того, хто здав цінності (експедитор, представник постачальника тощо), і того, хто прийняв (завідувач складу, комірник).
У разі невідповідності фактичної наявності цінностей даним документів постачальника при прийманні вантажу від залізниці (або пристані) складається комерційний акт, а при оприбуткуванні на складі — акт приймання (форма № М-7). Ці документи є підставою для пред’явлення претензії постачальнику або транспортній організації.
Оприбуткування запасів, що надійшли від постачальників без супроводжувальних документів, здійснюється на підставі акта. Такі поставки називаються невідфактурованими.
Надходження запасів від власного виробництва оформляється накладною, яка виписується в двох примірниках. Один використовується як прибутковий документ складу, другий — як розходний документ цеху, що здав невикористані матеріали, відходи виробництва, напівфабрикати, готову продукцію.
На підставі документів про оприбуткування здійснюються записи в картках складського обліку (форма М-12), які є регістром аналітичного обліку запасів на складі. Ці картки виписуються в бухгалтерії підприємства і передаються на склад. Записи по кожній операції руху (надходження і вибуття зі складу) здійснюються комірником або завідувачем складу.
Основні реквізити картки складського обліку: назва матеріалу, коротка технічна характеристика, номенклатурний номер, норма запасу, дата запису, № документа, на підставі якого здійснено оприбуткування або видача матеріалу, від кого одержано або кому видано, надходження, видаток, залишок після кожної операції.
Після оприбуткування запасів на складі документи постачальників разом з прибутковими ордерами передаються до бухгалтерії для записів у системі рахунків бухгалтерського обліку.
Для обліку виробничих запасів передбачено одноіменний рахунок 20. Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про наявність і рух запасів сировини і матеріалів (в тому числі сировини і матеріалів, які знаходяться в дорозі і в переробці) (рис. 5.2).
| Дебет | Рахунок 20 «Виробничі запаси» | Кредит | |
| · надходження запасів | · витрачання на виробництво | ||
| · дооцінка запасів | · відпуск на сторону | ||
Рис. 5.2. Зміст господарських операцій, що відображається за рахунком 20 «Виробничі запаси»
Для обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів передбачено одноіменний рахунок 22.
Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству (рис. 5.3).
До малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) належать предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості; предмети які за своєю вартістю не належать до основних засобів незалежно від термінів служби.
| Дебет | Рахунок 22 «МШП» | Кредит | |
| · придбання МШП | · передача МШП в експлуатацію, строк використання яких більше року | ||
| · повернення на склад МШП з експлуатації, строк використання яких більше року | · відпуск, списання на матеріальні витрати, загальновиробничі, адміністративні витрати | ||
| · списання нестач і втрат від псування цінностей | |||
Рис. 5.3. Зміст господарських операцій, що відображаються за рахунком 22 «МШП»