Організація переходу на випуск нових видів продукції

Нинішні темпи науково-технічного розвитку визначають необхідність освоєння нових видів продукції у найбільш стислі терміни. Вирішення цієї проблеми значною мірою залежить від обраного методу організації переходу на випуск нових виробів. При цьому можливі такі варіанти (рис. 14.2.):

- тимчасове припинення випуску традиційної продукції (a);

- паралельний перехід на випуск нової продукції (б);

- без припинення випуску продукції (в);

- поступове збільшення випуску нових виробів з паралельним зменшенням випуску традиційних виробів (г).

Перший метод полягає в тому, що підприємство припиняє випуск раніше освоєних виробів, здійснює перепланування діючого та монтаж нового устаткування, завершує підготовку виробництва нового виробу. Після закінчення усіх зазначених робіт здійснює запуск нового виробу у виробництво. Далі починається освоєння, а також доведення усіх технічних і економічних параметрів виробництва до рівня запланованих. Цей метод відносно простий, але йому притаманні певні недоліки. Вони полягають в тому, що виникають значні втрати обсягів продукції, мають місце великі невиробничі витрати, порушується чітка і налагоджена робота цехів і дільниць підприємства.

б) а)	В Т
В г) в)	В

Рис.14.2. Методи переходу на випуск нових виробів (В-обсяги виробництва;

Т-час)

При застосуванні паралельного переходу на випуск нової продукції на підприємстві створюються тимчасові виробничі підрозділи. Вони розміщуються на резервних площах підприємства. У цих підрозділах паралельно з випуском звичного виробу ведеться наладка і введення в дію устаткування для випуску нової продукції, напрацьовуються нові технологічні процесом, ведуться роботи з навчання персоналу. Після того, коли у тимчасових виробничих підрозділах освоєння випуску нового виробу завершено і виготовлена певна кількість нових виробів, виробництво припиняється як в основних, так і в паралельних цехах, і новий виріб разом з устаткуванням, оснасткою і кадрами передається для освоєння в основне виробництво.

При паралельному методі переходу на випуск нової продукції на підприємстві практично не порушується випуск традиційних виробів, а також створюються передумови для ретельного відпрацювання нових технологічних процесів і форм організації виробництва. Разом з тим цьому методу притаманні певні недоліки. Так, організація паралельного виробництва вимагає значних капітальних витрат. Однак, при наявності виробничих резервних потужностей або необхідності повного переобладнання і перебудови даного підприємства на випуск нової продукції метод паралельної організації робіт може бути використано у практичній діяльності.

Метод переходу без припинення випуску продукції засновано на раптовому закінченні випуску попередніх виробів поряд з одночасним початком виготовлення нових виробів. У цьому випадку підприємство, продовжуючи випускати традиційні вироби, веде організаційну підготовку виробництва. При цьому традиційні вироби випускаються, зазвичай, у попередній кількості. Після того, коли усі роботи з підготовки виробництва нового виробу завершаться, виготовлення традиційної моделі виробу повністю припиняється і починається виготовлення нових виробів. Досвід підприємств масового виробництва повністю довів можливість та високу ефективність методу переходу без припинення випуску усталеної продукції на випуск нової продукції.

Метод поступового збільшення випуску нових виробів з паралельним зменшенням випуску старих виробів полягає у тому, що виготовлення деталей і складання нових виробів здійснюються на одному і тому ж устаткуванні, на одних і тих же виробничих площах, одними і тими ж працівниками. Випуск старих виробів поступово скорочується і після досягнення заданого рівня технологічної і організаційної готовності підприємства до випуску нової продукції у виробництві залишається лише новий виріб. Цей метод знайшов широке впровадження на підприємствах із серійним типом виробництва в авіаційній та електротехнічній промисловості, в приладобудуванні. Певними недоліками цього методу є значні витрати при виготовлені нових виробів з причини високої трудомісткості деталей і складальних одиниць, порушення організації виробництва і праці внаслідок досить частих переналадок устаткування, зменшення продуктивності праці працюючих тощо.

На практиці можуть застосовуватися різні комбінації вищевказаних методів. Наприклад, перехід на випуск нової продукції може здійснювати послідовно-паралельним методом із зупиненням або без зупинення виробництва. Вибір того чи іншого методу переходу виробництва на випуск нової продукції передбачає необхідність проведення техніко-економічного аналізу витрат, рівень і склад яких обумовлений особливостями обраного методу. Необхідно також враховувати можливі втрати у обсягах реалізації продукції, а також втрати прибутку у період освоєння нової продукції.

Контрольні питання

1. Дайте визначення і поясніть, в чому полягає суть технологічної підготовки виробництва.

2. Які ви знаєте етапи та стадії технологічної підготовки виробництва?

3. Дайте пояснення, що являє собою комплекс державних стандартів Єдиної системи технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ)?

4. Охарактеризуйте головні підсистеми, функції та виконавців, які беруть участь в роботах з технологічної підготовки виробництва.

5. У чому полягає суть і прогресивність типізації технологічних процесів?

6. Поясніть роль і значення уніфікації та стандартизації технологічної оснастки, устаткування, технологічної документації.

7. Які групи техніко-економічних показників застосовують для оцінки прогресивності технологічних процесів?

8. Як здійснюється вибір найбільш ефективного з економічної точки зору технологічного процесу?

9. Дайте визначення терміну „технологічна собівартість” і поясніть відмінність його від поняття „собівартість одиниці продукції”.

10. Наведіть перелік типових статей витрат, які входять до складу технологічної собівартості.

11. Що являє собою організаційна підготовка виробництва, який її зміст, і з яких етапів вона складається?

12. Дайте пояснення, як здійснюється розробка проекту організації виробництва нових видів продукції.

13. Які ви знаєте методи організації переходу на випуск нових виробів?

Завдання з розв’язанням

На підприємстві стійки соломорізок виготовляються з ливарного чавуну з наступною механічною обробкою на вертикально-фрезерному та радіально-свердлильному верстатах. Спеціалісти підприємства запропонували змінити конструкцію стійки і штампувати її з цільної сталевої полоси, що дає можливість виключити з технологічного процесу фрезерну та свердлильну операції. Виробнича програма стійок В_Р = 7600 шт. на рік. Решта вихідних даних наведена в табл. 14.2.

Таблиця 14.2. Дані для розрахунків технологічної собівартості стійок соломорізки

Статті витрат	Заготівельні цехи	Зміни витрат (+;-)
ливарний	штампувальний
Вартість основних матеріалів (См), грн	17,4	3,1	-14,3
Заробітна плата основних робітників (Ср), грн	7,1	2,6	-4,5
Витрати на утримання і експлуатацію устаткування (Ср.у.), грн	3,2	7,4	+4,2
Умовно-постійні витрати (В), грн			+24500

Необхідно визначити технологічну собівартість стійок обома варіантами технологічного процесу їх виготовлення і зробити висновок про доцільність впровадження нової технології.

Розв’язання:

1. Розраховуємо змінні витрати (а) за обома варіантами технологічного процесу виготовлення стійок (на одну стійку) за формулою (14.5).

а₁ = 17,4 + 7,1 + 3,2 = 27,7 грн.

а₂ = 3,1 + 2,6 + 7,4 = 13,1 грн.

2. Обчислимо технологічну собівартість річного випуску за обома варіантами технологічного процесу виготовлення стійок за формулою (14.4).

С_т1 = 27,7 ∙ 7600 + 17500 = 228020 грн.

С_т2 = 13,1 ∙ 7600 + 42000 = 141560 грн.

3. Розраховуємо зміну технологічної собівартості стійок при впровадженні нового технологічного процесу у розрахунку на річну виробничу програму стійок:

DС = 228020 – 141560 = 86460 грн.

Висновок: Впровадження нової технології виготовлення стійок соломорізок є доцільним, оскільки річний економічний ефект за рахунок зменшення технологічної собівартості становить 86,46 тис. грн.

Завдання для самостійного вирішення

Завдання 1. Визначити економічну доцільність застосування кондуктора замість ручної розмітки при обробці отворів на свердлильному верстаті та зменшення при цьому технологічної собівартості механічної обробки. Вихідні дані для розрахування: вартість кондуктора – С = 750 грн; коефіціент його амортизації в експлуатації – К = 1,2; трудомісткість ручного розмічування – t = 3 хв. (0,05 год.); годинна заробітна плата розмічувальника і свердлувальника відповідно – З₁ = 6,20 і З₂ = 5,80 грн; Підготовчо-заключний час на установку кондуктора – t_підг = 6 хв. (0,1 год.); норма штучного часу зменшується з t_шт1 = 0,4 до t_шт2 = 0,3 год., а машинного з t_маш1 = 0,25 до t_маш2 = 0,2; вартість машино-години експлуатації верстата – В = 32 грн; виробнича програма – П = 3000 шт. деталей на рік.

Відповідь: Доцільно; 23 %.

Завдання 2. У механічному цеху машинобудівного підприємства при переході базового на новий технологічний процес виготовлення деталі “поршень” змінні витрати на одиницю продукції (В_у.з.) зменшуються з 80 до 72 грн, а умовно-постійні витрати (В_у.п.) збільшуються з 16300 до 20500 грн на рік.

Необхідно розрахувати “критичну величину” річного обсягу виробництва деталі “поршень”, за якої порівнювальні варіанти технології будуть рівноцінні.

Відповідь: Q_кр = 525 деталей.

Глава 15