Примітка. Кількість вуглекислого газу, яку видихає людина за одну годину, залежить від кількох факторів, зокрема, віку людини, характеру виконуваної роботи.

Таблиця 2.

Гранично допустимі концентрації деяких речовин у повітрі робочої зони за ГОСТ 12.1.005-88

№ за/п	Найменування шкідливостей	ГДК, мг/м3
	Діоксан	10,0
	Фуран	0,5
	Оксид вуглецю	20,0
	Оксид азоту	2,0
	Озон	0,1

Таблиця 3.

Допустимі концентрації CO₂ в приміщенні

	CO2, г/кг	CO2, л/м3
Постійне перебування людей (житлові приміщення)	1,5
Періодичне перебування людей (установи)	1,75	1,25
Короткотермінове перебування людей

2. Розрахунок повітрообміну за надлишковим теплом

Робота надлишкового устаткування та виробничі процеси зазвичай супроводжуються виділенням тепла. Це може призвести до перевищення допустимої температури повітря у приміщенні, особливо у теплий період року.

Необхідну кількість повітрядля відведення надлишків тепла розраховують за формулою:

де (2)

L – кількість припливного повітря за одиницю часу, яке необхідно ввести в приміщення для поглинання надлишкового тепла, м³/год;

с – масова питома теплоємність повітря при постійному тиску, причому ;

– густина зовнішнього (припливного) повітря, кг/м³ (див. табл. 4);

t_вн і t_зовн – температура відповідно внутрішнього і зовнішнього повітря, °C, причому температура припливного повітря приймається на 5 – 10 °C нижчою, ніж температура повітря в приміщенні;

Q_надл – надлишкове тепло, яке визначається різницею тепла, що надходить в приміщення (Q_надх) та втратами тепла з приміщення (Q_відх), ккал/год:

Де

Де

Q₁ – надходження тепла від техніки, ккал/год, причому:

Де

860 – тепловий еквівалент, ккал/кВт; k – коефіцієнт втрат; N₁ – потужність техніки; n – кількість одиниць техніки;

Q₂ – надходження тепла від світильників, ккал/год, причому:

Де

860 – тепловий еквівалент, ккал/кВт; k – коефіцієнт втрат (k = 0,9 для потужних ламп розжарювання, 0,95 – для ламп розжарювання малої та середньої потужності, 0,4 – 0,6 – для люмінісцентних ламп); n - кількість світильників; N₂ – споживана потужність світильників, кВт, причому:

N₂ = p_п ∙ S, де

p_п – питома потужність освітлення, Вт/м² (див. табл. 5, 6); S – площа приміщення, м²;

Q₃ – надходження тепла від людей, ккал/год, причому:

де

860 – тепловий еквівалент, ккал/кВт; n – кількість працюючих; q_люд – надходження тепла від однієї людини (див. табл. 8);

Q₄ – надходження тепла від сонячної радіації через вікна, ккал/год (площа вікон для приміщень з ПК повинна складати не менше 20% площі підлоги), причому:

Де

n – число вікон; S – площа одного вікна, м²;

k – коефіцієнт, який враховує матеріал віконного переплетення, зокрема: k = 1,3 для вікон дерев’яних одинарних, k = 0.9 для вікон подвійних, k = 1,45 для вікон металевих одинарних, k = 1,00 для вікон металевих подвійних, k = 0,6 для вікон матових;

q_скл – надходження тепла через 1 м² вікна при різній орієнтації вікон, зокрема: q_скл. = l50 ккал/(м² ∙ год) для вікон, орієнтованих на південь; q_скл. = l00 ккал/(м² ∙ год) – для вікон, орієнтованих на південний схід, південний захід; q_скл. = 60 ккал/(м² ∙ год) для вікон, орієнтованих на захід, схід;

Q_відх – втрати тепла з приміщення через стіни, двері, вікна, ккал/год, причому:

Де

l – теплопровідність стін, ккал/(год ∙ град ∙ м) (l = 0,75 ккал/(год ∙ град ∙ м) для будівель з силікатної цегли);

d – товщина стін, м (d = 0,25 м для будівель 1-шої групи);

S – площа стін, м², причому:

S = a ∙ b + 2h ∙ (a + b), де