Ремонтне—виправні і тампонажні роботи
На гирлі свердловини виконуються такі ремонтно-виправні роботи: замінюють п'єдестальний патрубок, відновлюють герметичність з'єднання п'єдесталу з колоною, замінюють сальник тощо.
Розгерметизацію з'єднувальних вузлів, зім'яття, злам колони виправляють або замінюють пошкоджену частину. В особливо складних випадках спускають додаткову колону меншого діаметра.
Ремонтно-ізоляційні роботи (PIP) - це перекриття шляхів припливу сторонньої води в експлуатаційні свердловини, відключення окремих пластів та обводнених інтервалів, регулювання профілю приймальності свердловин. Здебільшого ці роботи виконують шляхом тампонування.
Тампонування свердловин здійснюють у випадках, коли необхідно забезпечити ізоляцію продуктивних об'єктів від сторонніх вод; створити цементний стакан на вибої свердловини або цементний міст в колоні; перекрити фільтр при переході на інші горизонти; створити цементні пояси у привибійній зоні пласта з метою надійної ізоляції від високо-напірних нижніх вод; перекрити дефекти в експлуатаційній колоні; ізолювати продуктивні горизонти один від одного і від сторонніх вод в інтервалі спуску експлуатаційної колони чи "хвостовика" при зарізанні та бурінні другого стовбура, а також при спуску додаткової колони чи "летючки"; закріпити привибійну зону свердловини для запобігання пробкоутво-ренню чи для його зменшення.
Основна вимога до технології тампонування - зберегти ізолюючі властивості тампонуючого агента під час закачування його в свердловину і протискування в потрібний інтервал, тобто попередити або обмежити до мінімуму додаткове розведення розчинів. Це досягається завдяки заповненню свердловини однаковою за густиною рідиною (в НКТ та затрубному просторі), а також застосуванню тампонажних розчинів, густина та в'язкість яких дорівнює або близька до густини і в'язкості рідини у свердловині; розділяючих пробок при закачуванні тампонуючих розчинів по НКТ; виключно розбурюваних пакерів.
Основними параметрами технології тампонування є об'єм закачуваного тампонуючого розчину, тиск і швидкість закачування, властивості рідини для глушіння свердловини. Об'єм розчину визначається розрахунком з обов'язковою поправкою, яка встановлюється на основі досвіду для кожного родовища.
Тиск закачування визначається допустимим тиском для колони даного діаметра і марки сталі з врахуванням її технічного стану, а якщо застосовується пакер, то тиск закачування визначається величиною тиску обпресовування НКТ і гирлового обладнання, а також можливостями насосних агрегатів. Швидкість закачування має бути такою, щоб час закачування не перевищував часу тужавлення тампонуючого розчину. Густина рідини для глушіння свердловин повинна запобігти відкри-тому фонтануванню, а її властивості - попередити забруднення привибійної зони пласта.
Існують багато способів тампонування свердловин, які можна об'єднати в дві групи — тампонування під тиском і тампонування без тиску. Тампонування під тиском здійснюється крізь отвори фільтра свердловини, перфораційні отвори або дефект у колоні з метою протиснути у пласт чи за колону розрахунковий об'єм цементного розчину.
Тампонування під тиском через труби з наступним розбурюванням цементного стакана здійснюють через спущені заливальні труби, встановлені на 5—10 м вище верхніх отворів фільтра чи дефекту в колоні, крізь які протискують цементний розчин. Залишки розчину видаляють прямим чи зворотнім промиванням. Потім розбурюють цементний стакан в свердловині нижче заливальних труб.
Тампонування під тиском через труби з вимиванням лишків цементного розчину проводять у випадках, коли необхідно уникнути розбурювання цементу у колоні. Заливальні труби при цьому встановлюють біля верхніх отворів фільтра або нижче його нижніх отворів. У першому випадку після протискування цементного розчину колону труб нарощують і вимивають залишки розчину зі свердловини, у другому випадку це роблять без нарощування труб і промивання закінчують до початку тужавлення цементу. Даний спосіб рекомендується при застосуванні нафтоцементних розчинів.
Комбінований спосіб тампонування здійснюють при необхідності залишити свердловину під тиском до кінця тужавлення цементного розчину. Суть способу полягає в тому, що нижній кінець заливальних труб встановлюють біля нижніх отворів фільтра. Після закачування цементного розчину і витіснення його з труб останні піднімають вище рівня цементного розчину. Потім гирло свердловини герметизують, цементний розчин протискують крізь фільтр, закачуючи рідину в труби і затрубний простір. Після цього свердловину герметично закривають і залишають під тиском до кінця тужавлення цементного розчину.
Застосування пакерів при цементуванні під тиском має ряд переваг: високий тиск, який створюється в заливальних трубах під час протискування тампонажного розчину, не передається на експлуатаційну колону вище встановленого пакера; тампонажний розчин не може проникнути в затрубний простір; стає можливим цементування свердловини під тиском при негерметичній верхній частині експлуатаційної колони.
Тампонування без тиску здійснюється у випадках, коли необхідно створити новий цементний вибій (цементний стакан) у стовбурі свердловини або перекрити нижню частину фільтра цементним каменем. Цей спосіб застосовують в основному при переведенні на ви-щезалягаючий горизонт, коли немає небезпеки прориву сторонніх вод. Процес цементування відбувається успішно, якщо свердловина добре промита і не поглинає рідини. При повному або частковому поглинанні рідини вибій треба засипати піском чи глиною для перекриття отворів фільтра. Тампонування без тиску можна здійснити цементувальним (заливальним) агрегатом або способом "сифона".
Для тампонування за допомогою агрегата після обстеження колони в свердловину спускають заливальні труби до глибини, що відповідає нижньому рівню створюваного цементного стакана. Після з'єднання цементувальної арматури з агрегатом і обпресування комунікацій прокачують воду в кількості 1,5-2,0 об'ємів заливальних труб (для контрольної перевірки їх чистоти). Потім в труби закачують розрахунковий об'єм цементного розчину і витісняють його в кільцевий простір до вирівнювання висоти стовпа розчину в трубах і за-трубному просторі, після чого підіймають труби на висоту створюваного цементного стакана
і зворотною промивкою видаляють рештки цементного розчину. Коли цементний розчин затвердіє, допуском труб з промиванням водою перевіряють місце знаходження і міцність новоствореного цементного вибою.