Передумови і приєднання України до болонського процесу.

Однією із передумов входження України до Європейської зони вищої освіти є реалізація ідей Болонського процесу, що потребує здійснення структурної реформи національної системи Вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців з вищої освіти. Приєднання України до Європейського простору вищої освіти має визначити приорітети процесу трансформування вищої технічної освіти – їх відповідність основним засадам Болонської угоди, що вимагає подолання низки проблем, які можуть виникнути.
Вітчизняна освіта має глибокі і хороші традиції. Цим позитивним треба скористатись так, щоб поважаючи іноземне запропонувати раціональне своє. Приєднання вищих навчальних закладів України до Болонського процесу передбачає реалізацію низки заходів, серед яких чільне місце займає використання в організації навчального процесу методів і форм навчання, які є характерними для європейської зони освіти. Відмінності з освітою європейського формату залишаються досить суттєвими, тому і заходи щодо впровадження європейського досвіду, гармонізації національної та європейської освіти мають бути комплексними, багатими за змістом, включаючи одночасно як зміни інституційного, так і змістовного та науково-методичного характеру. Це вимагає вирішення багатьох питань як на державному рівні, так і в кожному окремому вищому навчальному закладі.
Саме такими критеріями ми керувалися, формуючи план заходів щодо приєднання до Болонського формату вищих навчальних закладів України.
Першим кроком здійснення процедури планування заходів є порівняльна характеристика вимог до організації навчального процесу в Україні та країнах ЄС з метою визначення її переваг і недоліків та змісту реформування, пріоритетних точок розвитку вищих навчальних закладів (ВНЗ), пошуку шляхів нарощення його конкурентноздатності на теренахєвропейського простору.

Конкурентними перевагами вітчизняної освіти є:

— значно краща гуманітарна підготовка порівняно з багатьма зарубіжними вищими навчальними закладами, і яку за будь-яких вимог, навіть у випадку входженнядо загальноєвропейського освітнього простору, ми не повинні її втрачати;
— ґрунтовнішою, глибшою, предметнішою є фундаментальна підготовка, яка закладає підвалини подальшої професійної мобільності, створює передумови для високої конкурентоспроможності не лише на момент випуску фахівців, а й на тривалий час практичної діяльності;
— наявність єдиних для усієї держави стандартів якості підготовки фахівців (ОПП, ОКХ) — у багатьох країнах європейської спільноти вони або відсутні зовсім, або ж ці стандарти розроблені для окремих регіонів у межах однієї країни (які також відрізняються одні від одних);
— високий рівень наукової підготовки освітніх кадрів, що забезпечується за рахунок існування наукового ступеня доктора наук (після захисту кандидатської дисертації, яка прирівнюється до ступеня доктора наук у країнах ЄС).
Ми повинні зберегти ці позитивні здобутки вищої освіти в Україні і разом з тим, враховуючи існуючі недоліки, знайти шляхи їх подолання для нарощення конкурентноспроможності вітчизняної галузі освіти у світовому вимірі.
До недоліків вітчизняної галузі освіти, які негативно впливають на її конкурентноспроможності, можна віднести:
— занепад науково-дослідної роботи, що серйозно ускладнює досягнення європейських стандартів в освіті;
— у двічі нижча частка населення (20 – 25% в Україні проти 50% у країнах ЄС), що має вищу освіту. Як парадокс, на нашу думку, є те, що у Міністерстві освіти і наукиУкраїни розглядається питання про зменшення кількості навчальних закладів за таких низьких показників;
— низький рівень оплати праці, неефективність механізмів заохочення працівників вітчизняної освіти;
— низький рівень використання новітніх інформаційних технологій у навчальному процесі вітчизняних вищих навчальних закладів;
- застаріла матеріально-технічна база навчального процесу;
— хронічне недофінансування вітчизняної галузі освіти, що стало домінуючою причиною негативних тенденцій у її розвитку.

У травні 2005 року на Бергенському самміті (Норвегія) Україна стала повноправним членом Болонського процесу. Країни –учасниці (їх нині вже більше 40) зобов'язалися до2010 року привести свої освітні системи у відповідність до моделі, яка є прозорою і легко порівнюється, дає змогу з часом видавати дипломи загальноєвропейського зразка.З цією метою в Україні необхідно, враховуючи всі вищезгадані переваги і недоліки, розробити програму п'ятирічного переходу на умови Болонського процесу.
Об'єднання національних систем освіти і науки у європейський простір з єдиними вимогами, критеріями оцінки, стандартами підготовки має низку таких переваг:

1. Підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі (наприклад, протягом останніх 15–20 років вона значно поступилася американській системі).
2. Сприяння підвищенню привабливості європейського простору вищої освіти для інших регіонів світу.
3.Підвищення конкурентоспроможності європейського ринку праці.
4.Підвищення спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування у європейському просторі; Поліпшення мобільності громадян (студентів, викладачів, дослідників і управлінців вищої школи) на європейському ринку праці.
5.Залучення нових інтелектуальних та інвестиційних капіталів у вищу школу Європи.
6.Підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та європейських культурних цінностей (університет, як носій національної та Європейської свідомості).
7.Забезпечення можливості навчання студента за індивідуальною варіативною частиною освітньо-професійної програми, що сформована за вимогами замовників та побажаннями студента і сприяє його саморозвитку і відповідно підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві.

15. Бергенське комюніке 2005 року.

В 2005 году состоялась конференция министров в Бергене. Итоговое коммюнике^[10] подчеркнуло важность партнёрских связей, в том числе заинтересованных сторон — студентов,ВУЗов, преподавателей и работодателей, а также дальнейшего расширения научных исследований, особенно в отношении третьего цикла — докторантуры. Кроме того, это коммюнике подчеркивает важность обеспечения более доступного высшего образования, а также повышения привлекательности Европейского пространства высшего образования в других частях мира.

16. Лондонське комюніке 2007 року

В Лондонському комюніке 2007 ^[8] число країн-було розширено до 46. Це комюніке зосереджено на оцінці прогресу, досягнутого до того часу, порушуються питання про мобільність, структури ступенів, рівні визнання Болонської системи в цілому, кваліфікаційних структурах (як загальних і національних), безперервному навчанні, забезпеченні якості освіти, громадський контроль процесу навчання, а також поставлені безліч пріоритетних завдань на 2009, основні з яких мобільність, соціальний контроль, який був запропонований в Празькому комюніке і вперше визначено тут, збір даних та облік, можливість працевлаштування. Було підкреслено, що існує необхідність подальшого співробітництва, розглядаючи його як можливість переформування систем цінностей і концепцій освітнього процесу.

17. Бельгійське комюніке 2009 року.

В 2009 року конференція відбулася в бельгійському місті Левен (Louvain-la-Neuve - Новий Левен), основні робочі питання стосувалися планів на наступне десятиріччя, з акцентом на: громадський контроль, безперервне навчання, працевлаштування, методи донесення до студента цілей освіти. Також розглядалися питання міжнародної відкритості, мобільності учнів, освіти в цілому, наукових досліджень і інновацій, питання збору даних, фінансування та різноманітних інструментів і методів забезпечення прозорості освітнього процесу. Всі ці питання були описані в підсумковому комюніке ^[9], показуючи новий напрямок Болонського процесу - більш глибоке реформування, що забезпечить завершення процесу реалізації Болонського процесу. Ще одна зміна, стосується внутрішніх механізмів, пов'язаних з головуванням в Болонському Раді. Якщо раніше Болонський процес був під головуванням країни, головуючої в ЄС, то тепер процес буде проходити під головуванням двох країн: як країни, головуючої в ЄС, так і не входять в ЄС країни, по черзі в алфавітному порядку.

18. Будапештсько-віденська декларація 2010 року

Наступна конференція міністрів відбулася в березні 2010 року в Будапешті та Відні ^[10], конференція була ювілейною - десятиліття Болонського процесу. На честь ювілею, відбулося офіційне оголошення про створення європейського простору вищої освіти, що означає, що мета, поставлена ​​в Болонській декларації, була виконана. Крім того, починаючи з цієї конференції, Європейський простір вищої освіти було розширено до 47 країн.