Фактори росту продуктивності праці

Продуктивність праці – динамічний показник, що постійно змінюється під впливом безлічі факторів. Факторами називають рушійні сили, або причини, що викликає зміни продуктивності праці. На рівні підприємства такі фактори можна підрозділити на внутрішні й зовнішні.

Внутрішні фактори включають рівень технічної оснащеності підприємства, енергооснащеність праці, організацію праці й проведення, застосовувані системи стимулювання праці, тобто всі ті, які залежать від колективу і його керівників.

До зовнішніх факторів відносять причини, що не залежать від підприємства: зміна асортиментів і номенклатури продукції у відповідності з попитом на ринку, що приводять і до зміни трудомісткості, соціально-економічні умови в суспільстві, надійність партнерів у частині матеріально-технічного постачання й т.п.

По своєму внутрішньому втримуванню й сутності всі фактори прийнято поєднувати в три групи: матеріально – технічні, організаційні й соціально-економічні

До матеріально-технічним факторам ставляться:

- підвищення фондо- і енергооснащеності праці на основі досягнень науково-технічного прогресу, зниження витрат ручної, некваліфікованої праці;

- підвищення механізації й автоматизації виробничих процесів;

- збільшення одиничних потужностей машин і встаткування;

- поглиблення спеціалізації машин і встаткування;

- створення нових технологій;

- електрифікація й хімізація проведення.

Усі матеріально-технічні фактори підвищують продуктивність праці й знижують трудомісткість продукції

До організаційних факторів ставляться організація проведення, праці й керування:

- спеціалізація підприємств і їх наступна кооперація, організація матеріально-технічного постачання, ремонтного обслуговування, удосконалювання організаційно-технічної підготовки проведення;

- раціональний поділ і кооперація праці між окремими групами працюючих, поліпшення організації й обслуговування робочих місць, поліпшення умов праці, підготовка й перепідготовка кадрів, зміцнення трудової дисципліни, удосконалювання нормування праці;

- створення ефективної організаційної структури керування, правильний добір, розміщення й використання управлінських кадрів, їх професійна підготовка, організація внутрівиробничого підприємництва.

Усі організаційні фактори взаємозалежні й наявність організаційних недоліків приводить до неповного використання (втратам) робочого часу й через його рівень до впливу на ріст продуктивності праці. Втрати робочого часу за інших рівних умов прямо пропорційно знижують продуктивність праці, а зниження втрат приводить до її росту.

Рушійною силою активної трудової діяльності може бути інтерес до досягнення певного результату, який дає можливість задоволення як матеріальних, так і духовних потреб працівників. Саме в цьому проявляється дія соціально-економічних факторів. Найважливіші складові цієї групи факторів:

- матеріальна й моральна зацікавленість у результатах як особистої, так і колективної праці;

- рівень кваліфікації, професійна майстерність;

- відношення до праці, трудової дисципліни;

- зміна форм власності на майно підприємства й на результати праці;

- демократизація комерційного й суспільного життя й розвиток самоврядування.

ТЕМА 7. ЗАРОБІТНА ПЛАТА ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА

1. Сутність і ринкова ціна заробітної плати

2. Основні функції заробітної плати й принципи її організації

3. Процес організації оплати праці на підприємстві

4. Види й класифікації доплат до основної заробітної плати

5. Розрахунки фонду заробітної плати по підприємству