Зовнішні чоловічі статеві органи

Тема 9. Репродуктивні системи. Анатомія чоловічих статевих

Органів. Анатомія жіночих статевих органів.

ПЛАН

1 Внутрішні чоловічі статеві органи.

2 Яєчко: топографія, будова.

3 Придаток яєчка. Оболонки яєчка.

4 Сім’явиносна протока: частини, топографія їх. Будова стінки.

5 Сім’яний канатик.

6 Сім’яний пухирець: топографія, будова, функції.

7 Сім’явипорскувальна протока.

8 Передміхурова залоза: топографія, частини, функції.

9 Цибулинно-сечівникові залози.

10 Зовнішні чоловічі статеві органи. Калитка. Статевий член, його будова.

11 Жіноча статева система.

12 Внутрішні жіночі статеві органи. Яєчник: топографія, зовнішня будова, внутрішня будова.

13 Маткові труби: топографія, частини, будова стінки, положення стосовно очеревини, функції.

14 Матка: топографія, форма, частини, будова стінки, положення стосовно очеревини.

15 Піхва: склепіння, будова стінки. Дівоча перетинка.

16 Зовнішні жіночі статеві органи: лобкове підвищення, великі соромітні губи, малі соромітні губи, присінок піхви, присінкові залози. Клітор.

17 Промежина: визначення. Сечостатева діафрагма, діафрагма таза.

Статеві органи забезпечують розвиток і виведення статевих клітин (носіїв спадкової інформації), запліднення та живлення зародка в тілі матері. Завдяки статевим гормонам вони здійснюють вплив на весь організм людини Чоловічі та жіночі статеві органи різні за будовою, але між ними існує гомологія, яка зумовлена спільністю їх ембріональних зачатків.

Чоловічі статеві органи

Основна функція статевих органів – розмноження ( у чоловіків – утворення специфічних секретів, у жінок – виношування плоду).

Чоловіча статева система багата на ендокринні клітини, тому, крім генеративної, вона виконує й ендокринну функцію.

Внутрішні чоловічі статеві органи:

Яєчко (testis) – парна залоза, виробляє чоловічі статеві клітини та статеві гормони. Довжина 4-6 см, маса – 20-30 г.

Має поверхні: бічну та при середню, краї: передній та задній, кінці: верхній та нижній. До його верхнього краю прилягає придаток яєчка.

Зовні яєчко вкрито сполучнотканинною або білковою оболонкою, від якої всередину відходять перегородки, що ділять його приблизно на 300 часточок. В кожній з часточок розміщені 2-3 сім’яні покручені канальці, які переходять в прямі сім’яні канальці. Проходячи через середостіння яєчка, вони утворюють сітку, від якої відходять до 15 виносних протоків яєчка. Стінка покручених канальців вистелена сперматогенним епітелієм, який виробляє сперму – чоловіче сім’я - по досягненні статевої зрілості. Яєчко виробляє чоловічі статеві клітини – сперматозоїди і невелику кількість рідкої частини сперми. До складу сперми входять також продукти виділення залоз статевого апарату ( сім’яних міхурців, передміхурової залози, цибулинно-сечіникових залоз).

Фунції яєчка:

1. Гермінативна – утворення сперматозоїдів ( у покручених сім’яних канальцях)

2. Ендокринна – синтез статевих гормонів: тестостерону, естрогенів, інгібіну, андростероїдів ( в інтерстиціальній тканині, гландулоцитах).

Тестостерон – регулює розвиток, ріст і стан чоловічих статевих органів, стимулює ріст кісток, білковий анаболізм , статеву поведінку, кінцеве дозрівання сперми і розвиток чоловічих другорядних статевих ознак, стимулює опускання яєчок перед народженням.

Придаток яєчка(epіdidymis) – прилягає до заднього краю яєчка.

Складається з головки, тіла і хвоста. Виносні протоки з яєчка потрапляють в головку придатка, зливаються і утворюють загальну покручену протоку придатка, яка по виході з придатка яєчка переходить в сім’явиносну протоку.

Придаток: проведення, накопичення, дозрівання сперматозоїдів.

Період дозрівання – 14 діб - час проходження від головки до хвоста (тут сперматозоїди набувають здатності рухатися).

Сім’явиносна протока(ductus deferens) – має форму трубки 40-50 см довжиною 1-2 мм діаметром.

Відходячи від хвоста придатка, сім’явиносна протока у складі сім’яного канатика входить у паховий канал через його поверхневе кільце. Через глибоке кільце виходить із пахвового каналу і йде до сечового міхура. Тут вона утворює розширення – ампулу і зливається з протокою сім’яного міхурця, утворюючи сім’явипорскувальну протоку (2 см), яка відкривається в передміхурову частину сечівника (пройшовши через простату).

Сім’яний канатик (funiculus spermaticus).

До його скаду входять:

1) сім’явиносна протока;

2) кровоносні судини та нерви яєчка і сім’явиносної протоки;

3) лімфатичні судини.

Сім’яний канатик та яєчко мають спільні оболонки:

1) зовнішня сім’яна фасція;

2) підвішуюча фасція;

3) підвішуючий м’яз яєчка;

4) внутрішня сім’яна фасція;

5) піхвова оболонка.

Сім’янй міхурець (vesicula seminalis) – парний, довгастий, довжиною 4-5 см, має випини та згини. Розміщуються між сечовим міхурем та прямою кишкою. Донизу звужуються і переходить у вузьку екскреторну ( видільну протоку, яка з’єднуєтся з сім’явиносною протокою і утворює сім’явипорску-вальну протоку.

Пухирчаста залоза (сім’яний міхурець) виробляє фруктозу ( під впливом андрогенів), що служить джерелом енергії і зумовлює рухомість сперматозоїдів.

В разі нереалізованого статевого збудження сперматозоїди утилізуються сперматофагами у пухирчастій залозі.

Сім’яні міхурці – виділяють лужну в’язку рідину , багату на цукор фруктозу і переносять її в еякуляторну протоку. Вона сприяє життєздатності сперми.

Передміхурова залоза (prostata) – м’язово-залозистий орган масою до 20 г. Охоплює початкову частину сечівника та кінцеві відділи сім’явипорскувальних проток.

Розрізняють основу, задню та 2 нижньобічні поверхні.

Має 2 частини: праву та ліву і перешийок. По всій довжині проходить початкова частина сечівника.

Тканина простати складається з 2 речовин:

1) залозистої (утворює 30-35 часточок залози, які виділяють секрет, що входить до складу сперми і по проточках передміхурової залози потрапляє в сечівник).

2) м’язової ( складається з непосмугованих м’язових клітин, які розміщуються між часточками залози. При їх скорочені виділяється секрет).

Простата виділяє трохи кислотну рідину, яка сприяє рухливості сперми.

Секрет залози складає приблизно 30% сперми, до складу якого входять:

структурні та ферментні білки; фібринолізин та фіброгеназа ( протеолітичні ферменти, що розріджують еякулят); лимонна кислота; простагландини; спермін; спермідин; кисла й основна фосфатази; лецитин; мікроелементи; гормони.

Цибулинно-сечівникові залози (glаndulae bulbourethralis) – парні утворення, які по величині і формі нагадують горошину. Знаходяться по обидва боки і назад від перетинчастої частини сечівника.

Цибулинно-сечівниковізалозивиділяють лужну речовину, яка нейтралізує кислоти у сечівнику.

Секрет залози через протоку виходить в сечівник у ділянці цибулини губчастого тіла і домішується до сперми.

Сім’я – це суміш сперми і виділень сім’явиносних канальців, сім’яних міхурців, простати і цибулинно-сечівникових залоз.

Середня кількість у кожній еякуляції становить близько 2,5-5 млн.

Середня кількість сперматозоїдів 50-150 млн в 1 мл (якщо < 20 млн/1ml – чоловік вважається безплідним).

Зовнішні чоловічі статеві органи.

Статевий член (penis) – призначений для виведення сечі та сперми.

Розрізняють головку, коріть і тіло.

Основу будови складають 3 поздовжньо розміщених тіла: 2 печеристі та 1 губчасте.

Печеристі тіла розміщенні у спинці статевого члена і вкриті спільною білковою оболонкою. Від внутрішньої поверхні оболонки відходять відростки, які утворюють лакуни або каверни. В кавернах знаходиться кров і при напруженні статевого члена каверни розширюються і переповнюються кров’ю.

Губчасте тіло розміщується по серединній лінії статевого члена під печеристими тілами. В його товщі проходить сечівник.

Мошонка, калитка (sсrotum) – являє собою шкіряний мішок, в якому розміщуються яєчка з придатками та початкові відділи сім’яних канатиків.

Шкіра має потові та сальні залози. По середній лінії проходить шов мошонки від нижньої поверхні статевого члена до анального отвору. Під шкірою мошонки знаходиться сполучна тканина без жиру, яка містить значну кількість м’язових клітин (має червонуватий колір і називається м’ясистою оболонкою). За нею знаходиться зовнішня сім’яна фасція, потім-підвішуючий м’яз яєчка і внутрішня сім’яна фасція.

Жіночі статеві органи

- поділяються на внутрішні та зовнішні. Їх функція утворення жіночих статевих клітин, продукування статевих гормонів, забезпечення внутрішньоутробного розвитку та виношування плоду, секреція молока.