Формувально-ливарна дільниця

Способи формування

1-Метод шлікерного лиття

Існує три способи шлікерного лиття:

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

14 ВП 5.02.02.08.01 010 ПЗ

1 зливний (для відливки тонкостінних порожнистих виробів)

2 наливний (для відливки плоских, більш товстостінних виробів)

3 комбінований (чашка-зливним способом, а ручка до неї наливним)

2-Метод пластичного формування

Способи: -ручний

-машинний

3-Метод напівсухого пресування

За допомогою прес-порошку пресуються вироби. Використовується для виготовлення товстостінних виробів, а також для виготовлення кахлів. Усі ці методишироко застосовують у виробництві художніх керамічних виробів, що пояснюється можливістю виготовлення виробів найбільш різноманітної форми (посуд, вази, скульптура, сувеніри) і простотою процесу, який не потребує складного обладнання.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

14 ВП 5.02.02.08.01 010 ПЗ

Гіпс-це водний сульфат кальцію. Сировиною для виробництва формувального гіпсу є гіпсовий камінь CaSO4 2H2O

Перед приготуванням гіпсового розчину гіпс просіюють через сито 252 отвори на 1см2 для лиття форм і через сито №03,55 (400 отворів на см2) для лиття капів та моделей. Підігрівши воду до 30-40’С заливають у мішалку, потім додають формувальний, суміш перемішують на протязі 2-3хв. Приготований гіпсовий розчин досить швидко заливають у форми та капи. Водо-гіпсове співвідношення визначає якість гіпсових форм. Гіпсові форми повинні надавати виробам в негативному вигляді особливості рельєфу своїх робочих поверхонь та рівномірно абсорбувати вологу, зберігати незмінними свої розміри форм в процесі експлуатації. Вимоги залежать від способу формування. Форма призначена для лиття повинна володіти гарним водопоглинанням і мати задовільну міцність. Форми для пластичного формування повинні мати підвищену міцність та задовільне водопоглинання. Для пластичного формування пористість 30-40%, для лиття 35-65%. Кількість води в гіпсових порах повинна бути не більше 5-6%.

Дільниця декорування

Декорування виробів може проводитися як живописним так і скульптурним методами. Декорування – це оздоблення виробів. До живописних відносять розпис виробів, а також нанесення на них суцільних, або часткових декоративних покрить керамічними фарбами, поливами, ангобами та емалями. Всі живописні обробки в залежності від способу їх нанесення на вироби розділяють на ручні, комбіновані та механічні.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

14 ВП 5.02.02.08.01 010 ПЗ

До механічних відносять: декалькоманія, аерографія, печать, штамп, фотокераміка.

До комбінованих(поєднання ручного і механічного способу)

Скульптурні методи включають в себе рельєф, контр рельєф, ажур та малу пластику.

Найбільш розповсюджений спосіб – це рельєфні та контр рельєфні малюнки. Також вироби декорують емалями та глазурями. Глазурну суспензію готують спільним помелом у кульовому млині, так як вміст глинистих в загальній масі не перевищує 8-10%

Глазурують вироби:

- Зануренням

- Поливом

- Пульверизацією

- Нанесенням пензлем

- Припудрюванням

Перед глазуруванням вироби ретельно очищуються від пилу.

Глазурування зануренням виконується машинним способом. Забезпечує нанесення глазурі рівним шаром товщиною 0,2-0,3мм. Вироби середнього розміру витримуються в глазурі 1,8-3с. крупні вироби 3-5с. В основному цим способом глазурують плоскі вироби.

Глазурування поливом – використовується для порожнистих виробів, проводиться в один, або два прийоми. Спочатку внутрішньої, а потім після невеликої перерви зовнішньої сторони виробу.

Після декорування виріб потрібно залишити для висихання.

Сушка виробів

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

14 ВП 5.02.02.08.01 010 ПЗ

Важливим процесом у виробництві кераміки є сушіння виробів. Залишкова вологість, при якій можна випалювати вироби не повинна перевищувати 5%. Правильне висушування виробів може зіграти велику роль у подальшому оформленні виробу. Для рівномірного висушування виробів використовують поступовий метод сушіння, спершу вироби сушаться у звичайній кімнаті, а потім їх кладуть до сушильної шафи.

Випал виробів

Готові вироби випалюються два рази: перший – утильний випал, другий – декоративний. Основні періоди випалу:

1-прокурка 20-250’С – видаляється залишкова волога

2-збільшення температури до 1050’С – проходе дегідратація, вигорання органічних з’єднань

3-витримка 900-1050’С – забезпечення повного вигорання вуглецю і вирівнювання температури по всьому об’єму печі

4-«відновлювальний вогонь» - проводиться при температурі 1050-1250’С

5-витримка при кінцевій температурі випалу, завершення процесів спікання по перетину печі

6-охолодження до температури 120-80’С при якій вироби вивантажуються з печі.