Основні терміни та визначення в галузі охорони праці

Основні терміни та визначення в галузі охорони праці наведені в ДСТУ 2293-99 та деяких нормативно-правових актах.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Безпека – стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Ризик – імовірність заподіяної шкоди з урахуванням її тяжкості.

Виробничий ризик – імовірність ушкодження здоров’я працівника під час виконання ним трудових обов’язків, що обумовлене ступенем шкідливості та (або) небезпечності умов праці та науково-технічним станом виробництва.

Безпечні умови праці – стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чинників усунуто, або вплив шкідливих виробничих чинників не перевищує граничнодопустимих значень.

Виробниче середовище – сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних та інших чинників, що діють на людину під час виконування нею трудових обов’язків.

Виконання трудових обов’язків – трудова діяльність за встановленими нормами, правилами та інструкціями.

Тяжкість праці – характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залученості до роботи м’язів та відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження (ДСТУ 3038).

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему.

Здоров’я – стан фізичного та психічного благополуччя людини, в тому числі відсутність хвороб і фізичних вад.

Працездатність – здатність людини виконувати певну роботу, яка визначається рівнем її фізичних і психофізіологічних можливостей, а також станом здоров’я і професійною підготовленістю.

Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників

Шкідливий виробничий чинник (фактор) - чинник вплив якого за певних умов (інтенсивність, тривалість та інше) може спричинити професійне захворювання зниження працездатності й призвести до порушення здоров'я працівників.

Небезпечний виробничий чинник (фактор) - чинник,вплив якого за певних умов призводить до травм,отруєння,іншого раптового погіршення здоров'я або до смерті.

За своїм походженням та природою дії небезпечні та шкідливі виробничі чинники поділяються на такі групи: фізичні, біологічні, психофізіологічні та соціальні.

До фізичних належать рухомі машини та механізми; пересувні частини виробничого устаткування; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку,іонізуючих випромінювань, статистичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації та ін.

До хімічних належать хімічні речовини,які за характером дії на організм людини поділяються на загально токсичні, подразнювальні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію.

До біологічних належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки та ін..) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).

До психофізіологічнихналежать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, монотонність праці, перенапруження органів чуття, емоційні перевантаження).

До соціальних належать напружені стосунки між членами колективу, невдоволеність роботою погана організація праці, фізична та (або) словесна образа та її ризик, насильство та його ризик.

Тема 2. Правові та організаційні основи охорони праці