За отриманими розрахунками визначити основні характеристики експертів (компетентність, самокритичність, колективізм і т.д.). Зробити висновки

Лабораторна робота № 8

Вибір групи експертів

Мета роботи: навчитися виконувати підбір кількісного та якісного складу групи експертів для вирішення складних неформалізованих проблем.

Підбір кількісного та якісного складу експертів здійснюється на основі аналізу широти проблеми, достовірності оцінок, характеристик експертів і витрат ресурсів.

Широта проблеми, яку слід вирішувати, визначає необхідність залучення до експертизи спеціалістів різного профілю. Отже, мінімальне число експертів визначається кількістю різних аспектів, напрямків, які необхідно врахувати під час рішення проблеми.

Достовірність оцінок групи експертів залежить від рівня знань окремих експертів і кількості членів. Якщо припустити, що експерти є досить точними вимірювачами, то зі збільшенням числа експертів достовірність експертизи зростає.

Витрати ресурсів на проведення експертизи пропорційні кількості експертів. Зі збільшенням числа експертів збільшуються часові та фінансові витрати, пов'язані з формуванням групи, проведенням опитування і обробкою результатів. Таким чином, підвищення достовірності експертизи пов'язане зі збільшенням витрат. Наявні фінансові ресурси обмежують максимальне число експертів у групі. Оцінка числа експертів знизу і зверху дозволяє визначити межі загального числа експертів у групі.

Характеристики групи експертів визначаються на основі індивідуальних характеристик експертів: компетентності, креативності, відношення до експертизи, конформізму, конструктивності мислення, колективізму, самокритичності.

У наш час перелічені характеристики в основному оцінюються якісно. Для деяких характеристик були зроблені спроби кількісних оцінок.

Компетентність –ступінь кваліфікації експерта в певній галузі знань. Компетентність може бути визначена на основі аналізу плідної діяльності спеціаліста, рівня і широти його знайомства з досягненнями світової науки та техніки, розуміння проблем і перспектив розвитку.

Для кількісної оцінки ступеня компетентності використовується коефіцієнт компетентності, з урахуванням якого зважується думка експерта.

Існує ряд методик визначення коефіцієнта компетентності на основі апріорних даних. Найбільш простою є методика оцінки відносних коефіцієнтів компетентності за результатами висловлювань спеціалістів про склад експертної групи. Суть цієї методики полягає в наступному. Ряду спеціалістів пропонується висловити судження про включення осіб до експертної групи для рішення певної проблеми. Провівши декілька турів такого опитування, можна скласти досить повний список кандидатів у експерти. За результатами проведеного опитування складається матриця, в клітинках якої проставляються значення змінної x_ij, яка дорівнює

(8.1)

Причому кожний експерт може включати або не включати себе в експертну групу. За даними матриці обчислюються коефіцієнти компетентності як відносні вагові коефіцієнти експертів за формулою:

(8.2)

де k_i – коефіцієнт компетентності i-го експерта,

m – кількість експертів (порядок матриці ║x_ij║).

Коефіцієнти компетентності нормовані так, що їх сума дорівнює одиниці:

(8.3)

Таким чином, коефіцієнт компетентності визначається як відносне число експертів, які висловилися за включення i-го експерта в список експертної групи.

Перелічені вище характеристики експерта досить повно описують необхідні якості, які впливають на результати експертизи. Їх аналіз вимагає дуже кропіткої і трудомісткої роботи зі збирання інформації та її вивчення. Як правило, частина характеристик експерта оцінюється позитивно, а інша – негативно. Виникає проблема узгодження характеристик і вибору експертів з урахуванням суперечливості їх якостей. Причому, чим більше характеристик приймається до уваги, тим важче прийняти рішення щодо того, що важливіше і що найбільше прийнятне для експерта. Для усунення вказаної проблеми необхідно сформулювати узагальнену характеристику експерта, яка враховує його найбільш важливі якості, з одного боку, і допускає безпосереднє її вимірювання – з іншого. У ролі такої характеристики можна прийняти достовірність суджень експерта. Для застосування такої узагальненої характеристики необхідна наявність інформації про попередній досвід участі експерта у вирішенні проблем. У деяких випадках така інформація може бути відсутня. Достовірність оцінок експерта кількісно оцінюють за формулою

(8.4)

де N_i – число випадків, коли i-й експерт дав рішення, яке підтвердилося практикою;

N – загальне число випадків участі i-го експерта в рішенні проблеми.

Вклад кожного експерта у достовірність оцінок всієї групи визначається за формулою

(8.5)

де m – число експертів у групі. У знаменнику стоїть середня достовірність групи експертів.

Рішення задачі вибору групи експертів. На підприємстві виникла необхідність прийняття рішення стосовно майбутньої діяльності підприємства. Для цього було запропоновано зібрати групу експертів, які можуть допомогти в вирішенні питання.

Для розв’язання було запрошено 8 експертів, які висловили свою думку щодо прийняття один одного до групи. Нижче наведена матриця, що складається за результатами опитування. У клітинках проставляються значення змінної, котра дорівнює: 1, якщо j-й експерт назвав і-ого експерта; 0, якщо j-й експерт не назвав і-ого експерта.

Перший етап

Обчислимо коефіцієнти компетентності, як відносні вагові коефіцієнти експертів за формулою (8.2)

До отриманих коефіцієнтів компетентності використаємо умовне форматування, з виділенням значень, які менше або дорівнюють 0,1. Отримані результати подані на рисунку 4.1.

Рис. 8.1. Обчислення коефіцієнтів компетентності експертів за результатами опитування

За отриманими розрахунками визначити основні характеристики експертів (компетентність, самокритичність, колективізм і т.д.). Зробити висновки.

Другий етап. Узгодимо характеристики і виберемо експертів з урахуванням суперечливості їх якостей. Для цього потрібно визначити достовірність оцінок експертів та вклад кожного експерта у достовірність оцінок всієї групи.

До отриманих значень достовірності оцінок використаємо умовне форматування, з виділенням значень, які менше або дорівнюють 1. Отримані результати подамо на рисунку 8.2.

Рис. 8.2. Обчислення достовірності оцінок експертів та їх вкладу в загальну оцінку