Загальна характеристика системи МРП-2

У 80-ті роки в США та інших країнах дістала великого по­ширення система МРП-2, яку деякі американські фахівці вва­жають другим поколінням системи МРП.

Покоління цієї систе­ми різняться не за рівнем розвитку технології, як, наприклад, покоління обчислювальної техніки, а за гнучкістю управління та. номенклатурою функцій. Так, система МРП-2 виконує функції МРП (визначення потреби в матеріалах), а також функції упра­вління технологічними процесами Визначення потреби в матеріалах пов'язане з прогнозуванням, управлінням запасами, закупівлями.

Метою прогнозування, зокрема, є розробка прогнозу потреб у сировині та матеріалах окремо по пріоритетних замовленнях та непріоритетних; аналізом можливих термінів виконання замов­лень та рівнів страхових запасів з урахуванням витрат на їх утримання і якості обслуговування замовників; ретроспективний аналізом господарських ситуацій для вибору стратегії прогнозу­вання стосовно кожного виду сировини та матеріалів (експоненціальне вирівнювання: аналіз трендів та ін.).

Система МРП-2 є ефективним інструментом внутрішньофірмового планування, котре дозволяє втілити у практику логістичну концепцію інтеграції функціональних сфер бізнесу при управлінні матеріальним потоком.

Крім перелічених переваг, слід враховувати > повне задоволення споживчого попиту, що досягається шляхом скорочення тривалості виробничих циклів, зменшення запасів, ефективнішої організації постачань, > швидкої реакції на зміни попиту. Система МРП-2 забезпечує >у гнучкість планування і сприяє зменшенню логістичних витрат на управління запасами.

46. Загальна характеристика системи “Канбан”

З початку 70-х років у Японії, а потім і в інших країнах набу­ла великого поширення система «Канбан», що є механізмом організації безперервного гнучкого виробничого потоку і функціонує практично без страхових запасів.

Використовуються два документа для роботи :

Картка замовлення (що, коли і в якій кіль-ті)

Картка відбору (що супроводжує рух)

Традиційна концепція організації виробництва, як відомо, спрямована на запобігання простоям та організацію безперервного потоку з обов'язковим створенням страхового запасу.

Японська кон­цепція грунтується на практично повній відмові від страхових запасів. >е того, менеджери навмисне дають робітникам змогу повністю випробувати на собі наслідки простоїв.

В ре­зультаті весь персонал постійно зайнятий виявленням причин збоїв у виробництві та пошуком шляхів підвищення надійно­сті та запасу міцності системи управління.

Після виявлення та усунення причин простоїв керівники ще >е скорочу­ють страховий запас, породжуючи додаткові зусилля з по­кращення організації виробництва з боку всього персоналу.

В умовах системи «Канбан», на відміну від традиційного підхо­ду, виробник не має завершеного плану й графіка виробниц­тва, а жорстко пов'язаний конкретним замовленням спожи­вача. Він не взагалі оптимізує свою роботу, а в межах замов­лення.

Конкретного графіка роботи на декаду, місяць він не має. Кожен зайнятий у технологічному ланцюгу робітник знає, що він вироблятиме продукцію тільки тоді, коли карта «Канбан» з його продукції відкріплена від контейнера на складі, тобто коли продукція фактично надійшла на наступну стадію обробки. Конкретний графік послідовності праці одержують лінії кін­цевого складання, вони розкручують клубок інформації у зворот­ному напрямі. Іншими словами, графіки виробництва не пере­глядаються, а тільки формуються рухом карток «Канбан», тому що зняття карти відбору продукції, графіка виготовлення її фак­тично не було. Виробництво постійно перебуває в стані надбу­дови, відбувається його системонастроювання під зміни ринко­вої кон'юнктури.

У системі «Канбан» деякі зміни плану не позначаються на виробництві, оскільки план формується на кожен день. Коли­вання, звичайно, можливі, але в певних межах, у разі виходу за які система починає давати збої. Межа міцності системи сягає + 10 % попередньо з>еного плану.

> глибокі зміни, скажімо, внаслідок сезонних коливань, потребують вжиття пев­них заходів. Зокрема, виникає потреба не тільки в перестановці робітників, а й у зміні їх кількості.

Якщо традиційна система планування функціонує за принципом «виштовхування» раніше визначеної партії деталей чи вузлів на наступні операції і не ре­агує на те, потрібні вони там фактично і в такій кількості та в даний час чи ні, то система «Канбан» — за протилежним прин­ципом.

Ритм праці, кількість і номенклатура деталей, що пере­бувають у виробництві, визначаються не заготівельною ланкою, а випускними лініями кінцевого складання. «Вхід» і «вихід» у системі ніби помінялися місцями. Якщо в традиційній системі на «виході» отримують тільки те, що було на «вході», то в «Канбані» у виробництво «входить» тільки те, що потрібне на «виході». З ліній кінцевого складання по всьому технологічному ланцюгу передаються вимоги на «вхід». Інформація йде з «попередженням».

к правило, застосовуються два види карток «Канбан». Спочатку всі працівники інформують одне одного про планове замовлення, а потім - про фактичну операцію. Картка замовлення визначає, скільки і яких деталей треба виго­товити з урахуванням найближчої зміни програми виробництва. За допомогою картки відбору попередня виробнича ланка ін­формується про те, скільки і яких виробів її споживач факти­чно одержав.

Серед інших особливостей такого планування слід відмітити те, що диспетчеризація виробничого процесу грунтується на горизонтальних зв'язках по всьому технологічному ланцюгу, а не за пірамідою, характерною для традицій­ного планування.

47.Система оптимізації виробничих технологій (ОПТ)

У США та інших країнах заходу з 80-х років широко викори­стовується нова логістична система ОПТ - оптимізована виробнича технологія, розроб­лена ізраїльськими та американськими вченими.

У ній набу­ли подальшого розвитку на якісно новій основі ідеї, закладені в поширених системах «Канбан» та МРП.

Основний принцип системи ОПТ - виявлення у виробництві «вузьких» місць, або, за термінологією її творців, критичних ресурсів.

Критич­ними ресурсами можуть бути, наприклад, запаси сировини та матеріалів, машини й устаткування, технологічні процеси, персонал. Від ефективності використання критичних ресурсів залежать темпи розвитку виробничої системи, тоді як підви­щення ефективності використання решти ресурсів,

тобто не­критичних, на розвитку системи практично не позначається. Творці системи ОПТ стверджують, що втрати критичних ре­сурсів негативно впливають на виробництво в цілому, а еко­номія некритичних ресурсів не дає реальної користі вироб- ництву з огляду на кінцеві результати. Для кожного виробни­цтва в середньому потрібно 5 критичних ресурсів.

Фірми, що використовують систему ОПТ, не намагаються забезпечити стовідсоткове завантаження робітників, зайнятих на некритич­них операціях, оскільки інтенсифікація праці цих виконавців призведе до зростання незавершеного виробництва та інших небажаних наслідків.

Фірми заохочують використання робіт­никами резерву робочого часу на підвищення кваліфікації, заняття в гуртках якості та ін.

У системі ОВТ в автоматизованому режимі розв’язується ряд завдань оперативного та короткострокового управління виробництвом, у тому числі здійснюється формування графіка виробництва на один день, тиждень тощо. При формуванні близького до оптимального графіка виробництва використовуються критерії забезпеченості замовлень сировиною та матеріалами, ефективності використання ресурсів, мінімуму зворотних коштів у запасах, гнучкості. Для формування на ЕОМ графіків з бази даних системи ОВТ використовуються три масиви: «Замовлення», «Технологічні карти», «Ресурси». В результаті обробки даних ЕОМ на друк видається ряд машинограм, у тому числі «Графік виробництва», «Потреба у сировині та матеріалах», «Щоденний звіт майстра цеху», «Стан складського запасу». Досвід фірм, які впровадили у виробництво систему ОВТ, свідчить, що вона дає змогу при незмінних основних фондах з>ити випуск продукції на 10 %, зменш. виробничий запас на 20 %.

48Система планування розподілу матеріалів(ДРП)

У логістиці та маркетингу деяких західних країн останнім часом застосовується система управління та планування розподілу продукції ДРП, яка дає змогу не тільки враховувати кон'юнктуру, а й активно впливати на неї. Ця система забезпечує стійкі зв'язки між постачанням, виробництвом, збутом, використовуючи елементи МРП.

На першому рівні управління виробництвом здійс­нюється агреговане планування з використанням прогнозів та фактичних даних про замовлення.

На другому рівні формують графік виробництва, складають специфікований план із зазна­ченням конкретних дій, кількості комплектуючих та готової продукції.

На третьому рівні за допомогою системи МРП розра­ховують потребу в матеріал. ресурсах та виробничих потуж­ностях під графік виробництва.

Система ДРП дає змогу прогнозува­ти з тією чи іншою мірою достовірності ринкову кон'юнктуру, оптимізувати логістичні витрати за рахунок скороч. витрат транспортних та на рух товару.

Планують також поставки й за­паси на різних рівнях ланцюга розподілу (центральний — пери­ферійні склади). У системі ДРП здійснюється інформаційне за­безпечення різних рівнів ланцюга розподілу з питань ринкової кон'юнктури. Важливою функцією ДРП є планування транспор­тних перевезень. У системі обробляються заявки на транспортне обслуговування, складаються заявки та коригуються в реальному масштабі часу графіки перевезень.

На основі дострокових планів роботи складів розраховують потреби в транспортних засобах, коригують потреби з урахуванням оперативної обстановки.

Ос­новою бази даних системи ДРП є інформація про продукцію, що перевозиться та складується і надходить від заводу-виробника, а також інформація зі складів.

ДРП дає можливість вирішувати комплекс завдань:планування і координація логістичних та маркетингових функцій;прогнозування конюктури ринку;планування розміру і місця постачання;оптимізація логістичних витрат збереження;скорочення часу постачання готової продукції.

Маркетингові переваги ДРП: поліпшення якості сервісу за рахунок скорочення часу доставки готової продукції споживачам;поліпшення просування нових товарів на ринок;поліпшення координації управління запасами готової продукції з іншими функціями фірми;висока спроможність задовольнити вимоги споживачів за рахунок сервісу.

49Логістична система “Острова виробництва”

Сис-ма “Острови вир-ва” – це вир сис-ма, що передбачає виконання до строк замовлень. Для цього на під-ві створюють резерви вир потужностей або допоміж цикл вир-ва.

Для виконання термінових замовлень на підприємстві деколи використовують систему „ острова виробництва”. Відповідно до цієї системи на виробництві створюють резерви виробничих потужностей для виконання термінових замовлень.

Логістика є системою, що містить функціональні області. Між областями логістики існують зв'язок і взаємозалежність. Наприклад, якщо в основному виробництві використовується технологія, що не вимагає наявності істотних проміжних запасів матеріалів і сировини, то відповідно до логістики постачання передбачається здійснювати в строго певний час через короткі інтервали. Для виконання нерегулярних замовлень в мінімальні терміни, коли для основного виробництва характерний пространст-венное зосередження устаткування, створення резервів виробничих потужностей (так званих систем «островів виробництва»), в області закупівель використовуються відповідні способи, що дозволяють придбати різні матеріальні ресурси, з тим, щоб виконати індивідуальні замовлення. У логістичному ланцюзі, тобто ланцюгу, по якому проходять товарний і інформаційній потоки від постачальника до споживача, виділяються наступні головні ланки: постачання матеріалів, сировини і напівфабрикатів зберігання продукції і сировини, виробництво товарів, розподіл (включаючи відправку товарів із складу готової продукції), вживання готової продукції.