Оцінка як елемент методу БО

Оцінка— це спосіб грошового вимірювання об’єктів бух.обл.,сутність якого полягає в перерахунку натуральних та грошових характеристик об’єктів обліку у вартість. Оцінка ГЗ(госп.засоби) та їх джерел (капіталу та зобов'язань) є відправним моментом бухгалтерського обліку і реальною основою його побудови. Ціна як грошове вираження вартості є базовою категорією при оцінці активів і господарських операцій. Будь-яка ціна складається з таких елементів: собівартості реалізації; накладних витрат (адміністративні, збутові тощо); прибутку; податків; торговельних націнок (знижок). Основою формування ціни виробника продукції є собівартість виробництва продукції. Визначення собівартості є прерогативою управлінського обліку.

В основу оцінки ГЗ покладено оптові, роздрібні, середньозважені, розрахункові, облікові та інші ціни. Найбільш поширеними є оптові та роздрібні ціни.

Оцінювання будується за принципами:

-реальність оцінки забезпечує об'єктивну відповідність грошового вираження об'єктів обліку їх фактичній величині, відображення у грошовому вимірнику дійсної величини господарських засобів і операцій.

-адекватність оцінки вимагає точного обчислення фактичної собівартості всіх об'єктів обліку шляхом проведення інвентаризації та переоцінки.

- однаковість забезпечує єдністьі незмінність оцінки протягом тривалого часу і на всіх суб'єктах господарювання.

Існують такі грошові оцінки:

-Економічні використовують, визначаючи цінність майна при його реалізації чи придбанні.

-Юридичні можуть бути обмежені двома групами оцінок, які випливають з укладених угод (договорів), обумовлених необхідністю відшкодування заподіяної шкоди.

-Статистичні характеризують сукупність об'єктів за деякими середніми величинами; використовуються в макроекономічному обліку й аналізі.

-Експертні проводять, як правило, фахівці; це самостійний вид оцінки в бухгалтерському обліку, не позбавлений, як відомо, суб'єктивізму.

-Страхові розраховують індивідуально для кожного страхового об'єкта; остаточно встановлюються після перевірки страховою організацією даних, наданих їй страхувальником.

Калькулювання як елемент методу бухгалтерського обліку.

КАЛЬКУЛЮВАННЯ – це спосіб обчислення собіварт прод-ї, робіт, послуг. Правильно визначена кальк-я дозволяє реально оцінити всі можливі затрати на різні види прод-ї і зупинитися на тій, яка дасть найбільший прибуток. СобіВ одиниці виробу визнач діленням усіх витрат на кількість випущеної прод-ї. Об'єктами калькулювання собівартості виробництва продукції є витрати виробництва, які реально виникають і які згруповані за відпо­відними ознаками для формування показників собівартості. Види калькуляції: за призначенням і часом складання – попередня і виконавча; за характером вир-ва – масова, індивідуальн, проміжна; за хар-ом вихідних даних- технічна, планова, нормативна, фактична; за методами калькулювання – позамовна, попередільна, попроцесна і нормативна.

Облік процесу постачання.

Процес постачання полягає в забезпеченні підприємства необхідними для його діяльності засобами Придбані запаси в обліку оцінюються за фактичною собівартістю, яка складається з:

· купівельної вартості запасів за вирахуванням непрямих податків (ПДВ), які відшкодовуються підприємству;

· сум ввізного мита;

· сум непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

· транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) (на транспорту­вання, страхування, вантажно-розвантажувальні роботи тощо);

· інших витрат, які пов’язані з придбанням запасів і дове­денням їх до стану, в якому вони придатні для викорис­тання в запланованих цілях.

Облік процесу постачання ведеться з використанням рахунків:

запасів - 20 “Виробничі запаси”, 22 “Малоцінні та швид­козношувані предмети”, 28 “Товари”;

грошових коштів - 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках”, 33 “Інші кошти”;

розрахунків - 371 “ Розрахунки за виданими авансами”, 62 “Короткострокові векселі видані”, 63 “Розрахунки з поста­чальниками та підрядниками”, 64 “Розрахунки за податка­ми й платежами”, 68 “Розрахунки за іншими операціями”.

Документальне оформлення операцій придбання проводиться з використанням: договору купівлі-продажу, рахунку (рахунку- фактури), накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, прибуткового ордера, довіреності, платіжного доручення тощо.