Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату

Нормалізація параметрів мікроклімату здійснюється за допомогою комплексу заходів і засобів колективного захисту, які включають будіве- льно-планові, організаційно-технологічні, санітарно-гігієнічні, технічні та інші. Для профілактики переохолоджень та дії високої температури вико- ристовують засоби індивідуального захисту. Нормативними документа- ми, що регламентують параметри мікроклімату для робочої зони вироб- ничих приміщень, є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88. В основу принципів нормування цих параметрів покладено диференційну оцінку оптимальних та допустимих метеорологічних умов у залежності від кате- горії робіт, періоду року та виду робочих місць.

Оптимальні мікрокліматичні умови– це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без ак- тивації механізмів теплорегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови– це поєднання параметрів мі-

кроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину мо- жуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморе-

гуляції в межах фізіологічної норми. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатись дискомфорт, по- гіршення самопочуття та зниження працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови встановлюються у випадках, ко- ли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальних параметрів те- мператури, вологості та швидкості руху повітря за технологічних причин або економічно обґрунтованої недоцільності.

Основними заходами і засобами нормалізації параметрів мікроклі-

мату на виробництві є

- будівництво приміщень і споруд згідно вимог державних будівель- них норм і правил. Забезпечення здорових і безпечних умов праці починається з доцільного вибору території для розміщення підпри- ємства і раціонального розташування на ній виробничих і допоміж- них будівель і споруд. Промисловий об’єкт розміщується на рівно- му, дещо підвищеному місці, з добрим продуванням вітрами. У приміщеннях згідно з санітарно-гігієнічних вимог монтуються сис- теми вентиляції та опалення;

- удосконалення технологічних процесів та устаткування. Темпера- тура повітря виробничих приміщень до певної міри залежить від самого технологічного процесу та інших джерел тепла. Виробничі приміщення, в яких загальна маса тепловиділення перевищує 20 ккал на один кубічний метр за годину, відносяться до так званих га- рячих цехів, а виробничі приміщення, в яких кількість виділеного тепла не перевищує цю величину – до так званих холодних (норма- льних) цехів. Впровадження в гарячих цехах нових технологій та устаткування, які не пов’язані з необхідністю проведення робіт в умовах інтенсивного нагріву, дасть можливість зменшити виділення тепла у виробничі приміщення. Наприклад, заміна гарячого способу обробки металу на холодний тощо.

- раціональний режим праці та відпочинку. Цей захід передбачає

скорочення тривалості робочої зміни, введення додаткових перерв, створення реабілітаційних кімнат або зон відпочинку в гарячих це- хах (охолоджувальні альтанки);

- застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів. Як ізоляційні матеріали широко використовуються: азбест, мінеральна вата, пінопласт та ін.

- раціональна вентиляція, кондиціонування повітря та опалення при- міщень. Вони є найбільш поширеними способами нормалізації мік- роклімату у виробничих приміщеннях. Широко використовуються у гарячих цехах для запобігання перегрівання робітників повітряне та водоповітряне душування, а для створення нормальних теплових

умов у холодну пору року на постійних робочих місцях у надто га- баритних та полегшених промислових будівлях широко застосову- ють променисте нагрівання. Для нагрівання приміщень у холодний період року використовують різні системи опалення: центральні та місцеві.

До систем центрального опалення належать: водяне, парове, пане-

льне, повітряне та комбіноване.

Водяне опаленнявідповідає основним санітарно-гігієнічним вимо- гам і тому широко використовується на багатьох підприємствах різних галузях промисловості.

Парове опаленняефективно використовується на великих підпри- ємствах, де одна котельна забезпечує швидкий необхідний нагрів при- міщень. Але ця система опалення має низку санітарно-гігієнічних не- доліків, зокрема, перегріває повітря і робить його більш сухим, створює неприємний запах гару внаслідок підгоряння пилу, що осідає на нагрівальних приладах. Окрім того, існує небезпека пожеж та опі- ків. А тому не допускається цього опалення у вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях.

Панельне опаленнядоцільно застосовувати адміністративно- побутових приміщеннях. Ця система опалення забезпечує рівномірний нагрів та постійність температури і вологості повітря в приміщенні, економію виробничої площі.

Повітряне опалення –це подача нагрітого повітря від єдиного джерела тепла. Воно забезпечує швидкий тепловий ефект, економ- ність, особливо, якщо це опалення суміщене із загально обмінною вен- тиляцією.

До місцевого опаленняналежать пічне та повітряне опалення, а та- кож опалення місцевими газами та електричними пристроями. Це опа- лення застосовується, як правило, у невеликих виробничих приміщен- нях малих підприємств, у житлових та побутових приміщеннях.