Призначення інструкцій та їх зміст. Інструктаж з охорони праці

Реалізація конституційного права працівника на безпечну і здорову працю розпочинається з його підготовки до усвідомлення необхідності набуття знань, потрібних для подальшого здійснення ним безпечного трудового процесу, тобто з інструктажу. Обов’язковість цього виду навчання з питань охорони праці (крім навчання з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки в разі виникнення аварії) зумовлено статтею 18 Закону України “Про охорону праці” в редакції від 21 листопада 2002 р. (далі – Закон № 229-IV). Там же передбачено недопущення до роботи працівників, у тому числі посадових осіб, які не пройшли інструктажу з охорони праці. Про це ж сказано в статті 29 КЗпП: “До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний: <...> проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони”. Також у статті 153 КЗпП сказано: “На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з охорони праці, протипожежної охорони”. Слід відзначити обов’язковість інструктажу як профілактичного заходу: роботодавець має забезпечити його проведення, працівник не може відмовитися від проходження інструктажу. На підприємстві контроль за цим здійснює служба охорони праці, чиї спеціалісти мають право згідно зі статтею 15 Закону № 229-IV вимагати відсторонення від роботи осіб, котрі не пройшли інструктажу. Цим же правом можуть користуватися в порядку здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці професійні спілки або уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці.Види, зміст і порядок проведення інструктажів з питань охорони праці визначено чинним Типовим положенням про навчання з питань охорони праці, затвердженим наказом Комітету з нагляду за охороною праці України № 27 від 17.02.1999 (далі – Типове положення № 27). На його основі на підприємстві з урахуванням специфіки виробництва та вимог відповідних нормативно-правових актів з охорони праці розробляється і затверджується керівником положення про навчання з питань охорони праці. Це положення визначає порядок, зокрема, організації та проведення інструктажів. До положення додаються наказ про призначення особи, відповідальної за проведення інструктажу; орієнтовні переліки питань (програми) вступного та первинного інструктажів для працівників; журнали реєстрації інструктажів з питань охорони праці; перелік професій і посад працівників, звільнених від первинного, повторного та позапланового інструктажів; перелік чинних інструкцій з охорони праці та самі інструкції.Працівники проходять інструктаж як з основних професій, так і за суміщенням чи сумісництвом.За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на п’ять видів:

вступний;

первинни;

повторний;

позаплановий;

цільовий.

Працівник може звернутись з проханням проінструктувати його додатково з питань будь-якого з цих видів інструктажу чи за окремою (спеціальною) програмою.

Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками підприємства та інших підприємств, котрі зайняті на даному підприємстві, з практикантами навчальних закладів, екскурсантами. Цей інструктаж проводиться в кабінеті або спеціально для цього обладнаному приміщенні за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей видів виробництв і орієнтованого переліку питань вступного інструктажу, наведеного в Типовому положенні № 27. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства.

Працівник, уповноважений проводити вступні інструктажі, повинен пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

У журналі реєстрації вступного інструктажу робиться запис про його проведення; подібний запис також робиться і в документі про прийняття працівника на роботу (згідно з пунктом 4.2.2 Типового положення № 27), як правило – у заяві працівника про прийом на роботу.

Безпосередньо на робочому місці працівника проводяться первинний і повторний інструктажі.

Первинний інструктаж до початку роботи проводиться з працівниками, які розпочинатимуть роботу (новоприйняті, переведені, відряджені), з учнями та студентами на початку кожних занять за наявності або можливості виникнення небезпечних або шкідливих факторів, інструктаж проводиться індивідуально чи з групою за чинними на підприємстві інструкціями та з урахуванням орієнтованого переліку питань первинного інструктажу, наведеному в Типовому положенні № 27.

Повторний інструктаж проводиться індивідуально чи з групою виконавців однотипних робіт у термін, визначений галузевим нормативним актом або керівником підприємства з урахуванням умов праці, але не рідше одного разу на три місяці на роботах з підвищеною небезпекою та кожні півроку – для решти робіт. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджено наказом Комітету з нагляду за охороною праці України № 123 від 30 листопада 1993 р.

Позаплановий інструктаж працівника або групи однофахових працівників проводиться на робочому місці або в кабінеті охорони праці при зміні вимог з охорони праці, виробничого процесу, виробничого середовища; порушенні працівником вимог охорони чи виявленні їх незнання; перерві в роботі з підвищеною небезпекою, яка становить понад 30 днів, для решти робіт – понад 60 днів. Обсяг і зміст інструктажу залежить від причин його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться при разовому виконанні не передбаченого трудовим договором (угодою) виду робіт; необхідності ліквідації наслідків аварії чи стихійного лиха; виконанні робіт з оформленням на них наряду-допуску або іншого документа. Обсяг і зміст інструктажу залежать від виду робіт. З учнями та студентами цей інструктаж проводиться перед організацією масових заходів.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт. Вони завершуються перевіркою знань – усним опитуванням або з допомогою технічних засобів. Якщо результати перевірки незадовільні, протягом десяти днів проводяться повторний інструктаж і перевірка знань. За незадовільних результатів перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається, а повторний інструктаж не проводиться. Після проведення інструктажів у журналі їх реєстрації обов’язково розписуються інструктор та інструктований.

Від первинного, повторного та позапланового інструктажів звільняються ті працівники, чия участь у виробничому процесі не пов’язана безпосередньо з обслуговуванням обладнання, застосуванням приладів, збереженням, переробкою сировини, матеріалів тощо. Перелік професій і посад таких працівників затверджується керівником підприємства та погодженням з державним інспектором з нагляду за охороною праці.

Для забезпечення єдиного системного і комплексного підходу до розробки, затвердження і розповсюдження інструкцій з охорони праці та подальшого їх застосування на підприємствах слід керуватися Положенням про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженим Комітетом з нагляду за охороною праці України № 9 від 29 січня 1998 р. Згідно з цим Положенням інструкція є нормативним актом, який містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні робіт певного виду або за певною професією.

Інструкції поділяються на:

Інструкції, які належать до державних міжгалузевих нормативно-правових актів про охорону праці (Iнструкції НПА);

Примірні інструкції;

Інструкції, що діють на підприємстві

Інструкції НПА розробляються для персоналу, який здійснює вибухові роботи, обслуговує електроустановки і пристрої, вантажопідіймальні машини та ліфти, котельні установки, посудини під тиском тощо. Ці інструкції затверджуються органами державного нагляду за охороною праці.

Примірні інструкції затверджуються міністерствами, об’єднаннями підприємств. Можуть використовуватись як основа для інструкцій, що діють на підприємстві.

Інструкції, що діють на підприємстві, розроблюються на основі державних галузевих і міжгалузевих нормативно-правових актів про охорону праці, примірних інструкцій і технологічної документації підприємства з урахуванням умов виробництва. Ці інструкції затверджуються роботодавцем і є обов’язковими під час виконання певних робіт або для певних професій. Інструкції мають містити тільки вимоги щодо охорони праці, обов’язкові для дотримання самим працівником. Порушення ним цих вимог є порушенням трудової дисципліни з усіма можливими наслідками.

Вимоги інструкцій викладаються відповідно до послідовності технологічного процесу з урахуванням умов виконання певного виду робіт. Інструкції мають містити такі розділи: загальні положення, вимоги безпеки перед початком, під час виконання, після закінчення роботи; вимоги безпеки в аварійних ситуаціях. За необхідності можна включати інші розділи.

Керівник структурного підрозділу підприємства повинен зберігати комплект інструкцій, необхідних у даному підрозділі для працівників усіх професій і видів робіт підрозділу, та перелік цих інструкцій. Інструкції видаються працівникові на руки безпосередньо керівниками під розпис у журналі реєстрації інструктажів при первинному інструктажі чи вивішуються на його робочому місці.

Відповідальність за розробку інструкцій, чинних на підприємстві, та забезпечення ними всіх працівників несе роботодавець. Розробка ж інструкцій здійснюється безпосередніми керівниками робіт або працівників. Контроль за цим покладається роботодавцем на службу охорони праці.

Колективний договір

Колективний договір, угода укладається профспілковим комітетом підприємства від імені трудового колективу з роботодавцем.

Проект договору (угоди) повинен обговорюватись на зборах (конференції) трудового колективу і затверджуватись зборами (конференцією).

Колективний договір повинен містити основні положення з питань праці і заробітної плати, положення в галузі робочого часу, відпочинку, матеріального стимулювання, охорони праці, удосконалення виробництва і праці, зміцнення виробничої і трудової дисципліни, соціальні питання та ін.

Договір укладається в письмовій формі терміном на 1 рік і поширюється на всіх працівників установи, незалежно від того, чи є вони членами профспілки.

Колективний договір (угода) є найважливішим документом у системі нормативного регулювання взаємовідносин між роботодавцем і працівниками з першочергових соціальних питань, у тому числі з питань охорони праці.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Законами України, що входять до Кодексу Законів про Працю «Про охорону праці" та "Про колективні договори і угоди", передбачено внесення комплексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці в колективні договори та визначення обов'язків сторін з цих заходів.

Колективний договір повинен обов'язково містити зобов'язання сторін щодо заходів захисту прав та соціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків або профзахворювань, а також утриманців і членів сімей загиблих.

Згідно ст. 11 Закону України "Про охорону праці" рекомендовано включати до розділу "Охорона праці" договору заходи із поліпшення умов праці інвалідів, жінок, підлітків, надання їм пільг за виконання вимог щодо охорони праці.

Згідно з Законом України "Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення і Кримінального кодексу України", адміністративним правопорушенням вважається ухилення від участі в переговорах щодо укладання, зміни або заповнення колективного договору, угоди; порушення строків переговорів або ухилення від переговорів роботодавців, уповноважених трудових колективів, або незабезпечення роботи комісій із представників сторін по укладенню, зміні або доповненням колективного договору, і передбачає накладення на порушника штрафу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат. Порушення чи невиконання колективного договору особами роботодавців, уповноваженим трудового колективу, представниками трудових колективів передбачає накладання штрафу у розмірі до ста мінімальних заробітних плат.

Ненадання особами, які представляють роботодавців або інші уповноважені трудовим колективом органи, представникам трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод передбачає накладання штрафу у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.