Глава 3. спрощення процедур у міжнародній комерційній діяльності

У галузі регулювання міжнародної комерційної практики великий комплекс пи­тань вирішує Європейська Економічна Комісія ООН (ЄЕК ООН), а саме — її Комі­тет по розвитку торгівлі, промисловості та підприємництву.

Спрощення процедур торгівлі при здійсненні фірмами зовнішньоторговельних операцій забезпечується двома шляхами:

спрощенням, узгодженням та стандартизацією процедур експорту та імпорту з використанням усіх видів транспорту;

розробленням уніфікованої системи експортно-імпортної документації як для паперових документів, так і для їхніх електронних еквівалентів на основі міжнарод­них стандартів.

ЄЕК разом з ЮНКТАД видані збірники зі спрощення зовнішньоторговельних процедур, а також документи, які містять їхні рекомендації. У цих рекомендаціях ре­гулюються питання, які пов'язані з розробленням основних форм зовнішньоторго­вельних документів, кодів умов поставки й платежу, одиниць виміру, видів упаковки, а також з електронним обробленням зовнішньоторговельної інформації.

3.1. Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі

Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі відображені в Рекомен­дації 18. Вона була прийнята в 2001 р. (третє видання) Центром ООН зі спрощення процедур міжнародної торгівлі (СЕФАКТ ООН), який входить до складу ЄЕК і є з 1996 р. наступником Робочої групи зі спрощення процедур міжнародної торгівлі ЄЕК. Цей документ передбачає набір рекомендацій, які стосуються оптимальних міжнародних методів і стандартів спрощення та погодження порядку проведення торговельних операцій. Представлена модель міжнародного ланцюжка поставок, на основі якої сформульовані конкретні заходи, котрі охоплюють основі елементи про­цесу здійснення торговельних угод. Вони поділяються на чотири групи: торгові за­ходи, заходи, що стосуються міжнародних платежів, офіційні заходи та заходи, що стосуються транспорту.

Група 1. Торгові заходи

Управління діяльністю в межах ланцюжка постачання є стратегічним процесом вертикальної та/або горизонтальної інтеграції операцій щодо ресурсного забезпечен­ня, виробництву, складування, транспортування та оплаті товарів з метою виконання ринкових вимог.

Головними завданнями є зменшення кількості учасників ланцюжка поставок, скорочення проміжних або буферних запасів і часу реалізації замовлення за допомо­гою автоматизації та інтеграції інформаційних систем. Ці завдання можна вирішити завдяки використанню спеціалізованих організацій, за рахунок всеосяжних угод і на основі довгострокового партнерства. Матеріальні потоки все більше забезпечуються посередниками, які пропонують повний набір послуг, необхідних для своєчасної до­ставки товарів замовникам у конкретне місце, тобто вони виступають незалежними постачальниками міжнародних логістичних послуг. Електронні ділові операції, які здійснюються на міжнародному рівні, дають можливість скоротити час, необхідний для передавання та оброблення інформації, а також підвищити транспарентність ринкових структур і процесів, які сприяють більш оперативній реакції ринку. Заходи, що рекомендуються:

рамковий договір;

посередник;

організація транспортування;

охорона зовнішнього середовища;

внутрішньофірмове використання стандартних елементів інформації: вико­ристання стандартних форматів; уніфікація внутрішньофірмових документів; включення в замовлення пакувальних інструкцій; об'єднування інструкцій про доставляння із замовленням; специфікації імпортерів щодо розсилання доку­ментів; загальне використання стандартного відвантажувального маркування; своєчасне надходження повідомлень про відправлення та відвантаження; стан­дартні умови продажу та торгівлі.

Група 2. Заходи, що стосуються міжнародних платежів

У цій групі пропонуються рекомендації, які стосуються методів і процедур, що пов'язані з оплатою товарів у міжнародній торгівлі. Хоча охоплюються всі способи платежу, основний наголос робиться на відкритий рахунок, оскільки в міжнародній торгівлі зростає використання саме цього способу. Рекомендації орієнтовані на тор­гові компанії, міжнародні банки, національні уряди, міжнародні організації. Практи­ка свідчить, що компанії, як правило, недооцінюють платіжних аспектів глобального ланцюжка комерційних поставок, які охоплюються «процесом оплати». Для продав­ця виникає ризик неплатежу, прострочення платежу або постачання продукції без одержання прибутку. Деякі заходи орієнтовані на банки, які надають міжнародні по­слуги. Часто удосконалення, які впроваджують банки, стосуються внутрішніх пла­тіжних механізмів, а не міжнародних платіжних послуг. Тому в рекомендаціях перед­бачається використання нових форм розрахунків, крім документарних акредитивів і переказних векселів. Національні уряди повинні укладати міжнародні торгові угоди на добровільній основі в інтересах лібералізації ринку. При неефективному управ­лінні витрати, які пов'язані з платежами, можуть становити 8-10\% вартісного обсягу угоди. Ці витрати лягають на покупця в країні імпорту. Неефективні заходи валют­ного регулювання можуть негативно відбитися на макроекономічному стані імпор­туючої країни, що призведе до збільшення вартості продукції на внутрішньому рин­ку та скорочення експорту. При скороченні використання мит деякі країни можуть вживати інших заходів обмеження торгівлі; наприклад, можуть затримувати оплату, щоб кредитні кошти якнайдовше залишалися у внутрішній банківській системі. Все це суперечить цілям глобалізації. Тому, щоб уникнути такої ситуації, СОТ повинна розробити механізми, які передбачають право регресу.

Заходи, що рекомендуються:

заходи, що стосуються міжнародних торгових компаній: належна підготовка співробітників, які займаються міжнародною торгівлею; розуміння процесу оплати; використання інструктивних матеріалів щодо платежів; стимулювання своєчасної оплати; кредитний контроль; умови платежу; забезпечення своєчас­ної оплати; скорочення витрат з інкасування;

заходи для комерційних банків: надання інформації про кредитний рейтинг покупців; консультування про способи платежу; скорочення витрат з інкасу­вання;

заходи, що стосуються національних урядів: методи валютного контролю; за­побігання простроченню платежу;

заходи, які забезпечуються за допомогою міжнародної угоди та стандартів: ви­користання стандартів щодо добросовісної практики та платіжних операцій; усунення нетарифних бар'єрів, які пов'язані з міжнародними платіжними опе­раціями.

Група 3. Заходи, які пов'язані з офіційним контролем

Лібералізація торгівлі є важливим фактором економічного зростання. Але в багатьох випадках це не знаходить відображення в прагненні прискорити тран­скордонне переміщення товарів. Торговельні та транспортні компанії повинні ви­конувати формальності, які стримують розвиток нових систем торгівлі та тран­спортування, що спричинює зайві трансакційні витрати. Разом з тим багато заходів контролю за транскордонним переміщенням товарів обґрунтовані з точки зору на­ціональних і міжнародних інтересів. Це зумовлено необхідністю одержання доходу, спостереження за пересуванням небезпечних вантажів, шкідливих відходів тощо. Участь різних органів у здійсненні транскордонної торгівлі диктує необхідність координації та забезпечення транспарентності їхньої діяльності з метою сприяння розвитку торгівлі.

Заходи,що рекомендуються:

передреченість;

транспарентність;

аналіз витрат і результатів;

вимоги до інформації;

надання інформації;

попереднє подавання документів;

відстрочка платежу;

координація заходів урядових органів щодо фізичного огляду товарів;

мінімальний вибірковий контроль на основі принципів управління ризиками;

контроль на основі аудиту;

сертифікати походження;

легалізація документів;

небезпечні вантажі, шкідливі відходи та радіоактивні матеріали;

плата за послуги.

Група 4. Заходи, що стосуються транспорту

Для виконання торгової угоди важливе значення має безпечне та надійне пере­міщення товарів від експортера до імпортера. Транспортування продукції передбачає такі процедури: вибір транспортних послуг та укладання контрактів на надання цих послуг, установлення відповідальності за товари, які перебувають на зберіганні, та відповідного страхового покриття, реєстрація вантажів, а також пред'явлення вимог щодо оплати транспортних послуг. Документи, які використовуються під час тран­спортування товарів, поділяються на контрактні вони приймальні, та повинні відпо­відати Формуляру-зразку ООН для зовнішньоторговельних документів. Заходи, що рекомендуються:

спрощення вимог, коли страхування здійснюють експортери;

спрощення вимог, коли страхування здійснюють імпортери;

добровільне використання Правил ЮНКТАД/МТП щодо документів зміша­них перевезень;

сприяння використанню морських накладних і транспортних документів щодо змішаних перевезень;

підготовка транспортних документів у пункті призначення за допомогою мето­дів електронного обміну даними (ЕОД);

ратифікація Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства;

ратифікація Монреальського протоколу № 4 до Варшавської Конвенції та ви­користання переваг, які з цього випливають;

своєчасне надання повідомлень про доставку вантажу;

розроблення зразка попереднього повідомлення про доставку вантажу;

системи спостереження та контролю за рухом вантажів.

3.2. Стандартизація та уніфікація зовнішньоторговельних документів

Велику увагу ЄЕК ООН надає стандартизації та уніфікації зовнішньоторговель­них документів (ЗТД), що дає змогу застосовувати передову технологію виготовлен­ня, оброблення та передавання зовнішньоторговельних даних за каналами зв'язку з використанням ЕВМ. У 2001 р. СЕФАКТ ООН були прийняті «Керівні принципи застосування формуляра-зразка ООН для зовнішньоторговельних документів». Цей документ ґрунтується на формулярі-зразку ООН(ФО ООН) і складений із враху­ванням взаємозв'язку між паперовими документами та їхніми електронними анало­гами. У ньому також наводиться класифікація зовнішньоторговельних документів і система уніфікованих ЗТД ООН.

Формуляр-зразок ООН для зовнішньоторговельних документів

Формуляр-зразок був прийнятий у 1982 р. Він установлює галузь застосування ЗТД, формати бланків, розміри полів, послідовність та межі розміщення реквізитів документів, пояснення щодо заповнення реквізитів.

ФО ООН є основою системи погоджених міжнародних документів і призначений для розроблення всіх груп ЗТД: комерційних, транспортних, митних, банківських, страхових тощо. Рекомендації по ФО ООН призначені для забезпечення міжнарод­ної основи для стандартизації ЗТД. Формуляр-зразок є основою для розроблення уніфікованої серії форм документів з використанням основного документа при одер­жанні документів методом одноразового запису. Його також можна застосовувати як макет для візуального надання інформації на екрані при використанні систем АОД. На підставі ФО ООН розроблено значну кількість міжнародних і національних сис­тем документації.

До реквізитів формуляра-зразка належать: вантажовідправник (експортер); ван­тажоодержувач; адреса для повідомлення або доставки; відомості щодо транспорту­вання; дата, довідковий номер та ін.; покупець (якщо він не є вантажоодержувачем) або інша адреса; відомості щодо країн (походження, відправлення, призначення); умо­ви постачання та платежу; відвантажувальне маркування та номери контейнерів; кіль­кість та вид вантажних місць; опис товару; товарний номер; вага брутто (маса); обсяг (куб. од.); вартість; поле вільного використання; засвідчування справжності (підпис).

Класифікація зовнішньоторговельних документів

Робочою групою по спрощенню процедур міжнародної торгівлі ЄЕК ООН у 1982 р. був затверджений перелік назв торговельних документів з описом їхніх функ­цій. Для включення назв документів у перелік використовувалися такі принципи: до­кументи повинні використовуватися в поточній практиці міжнародної торгівлі; вони повинні використовуватися в торгівлі товарами, а не у сфері послуг; вони повинні на­лежать до окремих партій товарів, а не бути зведеними документами, які охоплюють увесь вантаж повністю або увесь вантаж, який розташований на транспортному засо­бі; використання кодових, а не конкретних назв для уявлення функцій документів, за винятком таких конкретних документів, які широко застосовуються в практиці, що виправдовує визначення їхньої точної назви в переліку.

Переліки документів згруповані за такими групами: 1) виробництво; 2) закупів­ля; 3) продаж; 4) платежі — банківські операції; 5) страхування; 6) посередницькі по­слуги; 7) транспорт; 8) правила вивезення; 9) правила ввезення та транзиту.

Перелік торгових документів у розрізі груп

Виробництво: доручення на покупку; інструкція з виготовлення; наряд на ви­везення зі складу; таблиці фактурування; інструкції з упакування; пакувальний ар­куш; наряд на внутрішнє транспортування; статистичні та інші внутрішні адміністра­тивні документи.

Закупівля: запит; лист про наміри; замовлення; інструкція з постачання; дозвіл на постачання.

Продаж: пропозиція/оферта; контракт; підтвердження замовлення; рахунок-проформа; запит на інструкції з постачання; заявка на фрахтування; інструкція з від­правлення; доручення на відвантаження; ордер на перевезення; повідомлення про готовність до відправлення; ордер на відправлення; повідомлення про відправлення; повідомлення про розподіл документів; комерційний рахунок.

Платежі, банківські операції: інструкції з банківського переведення; інкасове доручення; платіжне доручення; заявка на товарний акредитив; товарний акредитив.

Страхування: страховий сертифікат; страховий поліс; страхове оголошення (бордеро); рахунок страховика; ковернот.

Посередницькі послуги: транспортно-експедиторські інструкції; повідомлен­ня експедитором агента імпортера; повідомлення експедитором експортера; рахунок експедитора; експедиторський сертифікат про одержання вантажу (ФІАТА); пові­домлення про відправлення; складська розписка експедитора (ФІАТА); розписка про одержання товару; документи на портові збори; ордер на видавання товару; ордер на оброблення вантажів; пропуск на товар.

Транспорт: універсальний (багатоцільовий) транспортний документ;роз-писка про одержання вантажу, доставляння; морська накладна; річкова накладна; коносамент; коносамент (внутрішні водні шляхи); штурманська розписка; гаран­тійний лист; залізнична накладна (загальний термін); дорожна відомість; накладна автодорожнього перевезення; авіавантажна накладна; супровідна адреса (пошто­ві посилки); документ змішаного/комбінованого перевезення (загальний термін); документ змішаного перевезення; коносамент змішаного перевезення; оборотний коносамент змішаного перевезення; необоротна накладна змішаного перевезення; наскрізний коносамент; транспортний сертифікат експедитора (ФІАТА); підтверд­ження на фрахтування тоннажу; заява-вимога про відправлення; фрахтовий раху­нок; повідомлення про прибуття вантажу; повідомлення про виникнення перешкод у перевезенні; повідомлення про виникнення перешкод у постачанні; повідомлення про постачання вантажу; вантажний маніфест; фрахтовий маніфест; бордеро; кон­тейнерний маніфест; ваговий сертифікат вантажовідправника для змішаного пере­везення (ФІАТА).

Правила вивезення: заявка на видавання експортної ліцензії; експортна лі­цензія; декларація валютного контролю, експорт; експортна декларація; вантажна декларація (загальний термін); вантажна декларація; заявка на свідоцтво про конт­роль якості; свідоцтво про контроль товару; заявка на фітосанітарне свідоцтво; фіто-санітарне свідоцтво; санітарне свідоцтво; заявка на свідоцтво про огляд; свідоцтво про огляд; заявка на сертифікат про походження товару; сертифікат про походження товару (загальний термін); сертифікат про походження товару; сертифікат Загальної системи преференцій (ЮНКТАД); декларація про походження товару; свідоцтво про районне найменування; консульська фактура; декларація про небезпечні вантажі; статистичний документ, експорт.

Правила ввезення та транзиту: заявка на видавання імпортної ліцензії; ім­портна ліцензія; заявка на видавання валютної ліцензії; валютна ліцензія; декларація валютного контролю, імпорт; декларація про товари для внутрішнього споживання; декларація про негайне митне звільняння; митне повідомлення про постачання; ван­тажна декларація про прибування (загальний термін); вантажна декларація, прибу­вання; декларація про вартість; митна фактура; митна декларація (поштові посилки); податкова декларація (податок на додану вартість); декларація про товари для мит­ного транзиту; книжка МДП; книжка АТА; транзитне гарантійне свідоцтво; статис­тичний документ, імпорт.

Система уніфікованих зовнішньоторговельних документів ООН

Робота щодо стандартизації та уніфікації зовнішньоторговельних документів проводиться на:

міжнародному рівні (в рамках міжнародних економічних організацій);

національному рівні (в рамках кожної окремої країни);

внутрішньогалузевому рівні (з урахуванням специфіки товарів);

рівні зовнішньоторгових підприємств та організацій (на підставі нормативних актів у галузі зовнішньої торгівлі).

Ця робота передбачає застосування єдиних елементів даних на підставі таких джерел, як, наприклад, «Довідник елементів зовнішньоторгових даних ООН», «До­відник елементів зовнішньоторгових даних (національний)» та ін. Відбувається

також упорядкування термінології відносно назв видів, різновидів та конкретних до­кументів на міжнародному, регіональному, національному та галузевому рівнях.

Формуляр-зразок ООН є основою для створення допоміжних міжнародних або національних формулярів-зразків, стандартних форм документів, уніфікованих основних документів або форм документів, які використовуються на рівні підприєм­ства. Такі похідні формуляри-зразки та форми можуть бути уніфіковані лише в разі врахування ієрархічної структури взаємозалежності та відносин на міжнародному, національному рівнях і рівні підприємства (рис. 3.1).

На рис. 3.1 пунктирною лінією зображені формуляри-зразки, які є основою для складання форм документів, але не можуть самі по собі використовуватися як робочі документи для зовнішньоторговельних операцій, а безперервною — національні ос­новні документи, які слугують для одержання документів, і стандартні форми або інші уніфіковані форми документів, які призначені для використання як робочі докумен­ти. При проектуванні форми документа слід враховувати наявність на вищому рівні формуляра-зразка, основного документа або стандартної форми. Однак підприємство може скласти уніфіковану форму документа безпосередньо на основі ФО ООН, якщо на проміжних рівнях немає обов'язкових для застосування формулярів-зразків, осно­вних документів або стандартних форм.

Система уніфікованих ЗТД ООН включає такі документи.

Міжнародні спеціальні та секторні формуляри-зразки. Це — міжурядові або неурядові стандарти (часто факультативні), що передбачають розміщення додатко­вих елементів даних, які є загальними для конкретних видів застосування, або для окремих секторів, для яких призначений формуляр-зразок. Вони є основою для роз­роблення уніфікованих форм документів, які призначені для застосування методу одноразового запису. Наприклад, формуляри-зразки Ради митного співробітництва для митних декларацій.

Уніфіковані міжнародні стандартні форми документів. Це прийняті міжна­родні форми документів (найчастіше обов'язкові), які передбачають розміщення додаткових елементів даних, які вимагаються відповідними договорами, конвенція­ми, протоколами та іншими аналогічними угодами. Ці форми не допускають ніяких відхилень від установленої форми. До цих угод часто додаються зразки стандартних форм документів, і їм дають назву відповідно до документарної функції, яку вони ви­конують. Наприклад, міжнародна залізнична накладна (Конвенція МГК).

Національні формуляри-зразки. Це рекомендовані на національному рівні (обов'язкові або факультативні) стандарти, які з урахуванням відповідних спеціаль­них або секторних формулярів-зразків або стандартних бланків передбачають роз­міщення будь-яких додаткових елементів даних, які вимагаються на національному рівні з метою розробки національних серій уніфікованих торгових документів.

Національні основні документи. Це рекомендовані на національному рівні стандарти (обов'язкові або факультативні), які, з урахуванням застосовуваних спеці­альних або секторних формулярів-зразків та стандартних бланків, містять додаткові необхідні елементи даних. Вони є основою для погодженої серії торговельних доку­ментів. Копії цих основних документів можуть використовуватися безпосередньо для виготовлення документів. Такі копії називають «бланк основного документа».

Уніфіковані національні стандартні форми документів. Це стандартизовані на національному рівні форми документів, адаптовані до потреб країни, в якій вони застосовуються. Вони часто ґрунтуються як на національних формулярах-зразках (основних документах), так і на спеціалізованих або секторних формулярах-зразках і призначені для використання в рамках уніфікованої серії торговельних документів. Наприклад, національні форми митних декларацій.

Уніфіковані основні документи та форми підприємств. Підприємство, яке за­стосовує метод одноразового запису для виготовлення зовнішньоторговельних до­кументів, створює основний документ підприємства для створення всіх відповідних форм документів, необхідних для зовнішньоторговельної операції. У країнах, де іс­нує національний документ, бланк основного документа може використовуватися як основний документ підприємства. Форми документів для зовнішньоторговель­них операцій містять, крім обов'язкових національних та міжнародних стандартних форм, інші форми, які пристосовані до конкретних потреб відповідного підприєм­ства, із заздалегідь надрукованою назвою підприємства та логотипом, і відображають іноді інші характеристики підприємства. Детальне розроблення цих форм підприєм­ства залишається на розсуд самого підприємств.