Аналіз ефективності використання основних засобів

Економічна ефективність функціонування основних засобів є складовою частиною результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. Визначаючи економічну ефективність використання основних засобів, використовують систему натуральних і вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу основних засобів; фондоозброєності праці та її продуктивності.

Загальним показником ефективності використання основних виробничих засобів є виробництво товарної (валової) продукції в розрахунку на 1 грн. їх середньої вартості - фондовіддача.

де ТП - обсяг товарної (валової) продукції; 03 - середня вартість основних засобів за період, що аналізується.

Для аналізу ефективності використання основних засобів використовується також показник фондомісткості, який є оберненим показником до показника фондовіддачі. Фондомісткість показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засобів для виробництва продукції вартістю 1 грн.

Часткові показники застосовуються для характеристики використання окремих видів обладнання та площ (середній випуск продукції на одиницю обладнання, шт./зміну, наприклад, випуск продукції на 1 м" виробничої площі тощо).

У процесі дослідження вивчається динаміка перерахованих показників, проводиться порівняльний аналіз за різними напрямами, визначаються фактори зміни їх величини.

Аналіз фондовіддачі проводиться за двома напрямами: вивчення впливу факторів на зміну фондовіддачі, вивчення впливу фондовіддачі на обсяг виробництва.

Аналізуючи ефективність використання основних засобів, фактичний показник фондовіддачі порівнюють з прогнозним, а також з фондовіддачею інших підприємств цієї ж галузі.

На рівень фондовіддачі впливають різні фактори, пов'язані як зі зміною обсягів продукції, так і з ефективністю використання основних виробничих засобів, зокрема їх активної частини. Важливо вибрати такі фактори, які:

1) прямо пов'язані з рівнем фондовіддачі і характеризують її як з точки зору екстенсивного завантаження (завантаження за часом) знарядь праці, так і інтенсивності їх використання, а також з точки зору їх вартості, яка склалася на ринку;

2) набір факторів повинен містити параметри, які мають кількісну визначеність і можуть бути отримані з даних бухгалтерського обліку (або визначені на їх базі).

Використовуючи методики, викладені в працях вітчизняних і зарубіжних фахівців, можна побудувати мультиплікативну модель, за допомогою якої виявляється вплив окремих факторів на фондовіддачу. Робиться це шляхом перетворення формули фондовіддачі способами розширення і подовження факторної системи за рахунок введення в неї параметрів, потрібних для побудови моделі, логічної та зручної для обробки. З цією метою спочатку визначається коло показників, які стосуються функціонування основних виробничих засобів і формування рівня фондовіддачі та інформація про які накопичена засобами управлінського обліку та статистичних спостережень, а саме: ОЗ_АКТ - вартість активної частини основних засобів, грн.; ОЗ_Д - вартість діючих, основних засобів, грн.; К- кількість одиниць діючого обладнання; С - середня вартість одиниці обладнання, грн.; Т_ЗМ - кількість верстато-змін, відпрацьованих усім обладнанням; Т_ГОД - кількість машино-годин, відпрацьованих усім обладнанням.

Перетворення формули фондовіддачі виконується у наступній послідовності:

Відповідно, фондовіддача всієї сукупності виробничих засобів прямо пропорційна питомій вазі їх активної частини, питомій вазі діючих об'єктів у активній частині основних засобів та їх фондовіддачі. Далі, враховуючи, що вартість основних засобів можна подати у вигляді добутку кількості одиниць і середньої вартості одиниці, а також вводячи у модель параметри Т_ЗМ і Т_ГОД , одержуємо:

Таким чином, рівень фондовіддачі прямо пропорційно залежить від питомої ваги активної частини основних засобів, питомої ваги діючого обладнання, середньої тривалості однієї верстато-зміни, середньої кількості відпрацьованих верстато-змін на одиницю обладнання й обернено пропорційна від середньої вартості одиниці обладнання. Так як кількість відпрацьованих верстато-змін на одиницю устаткування (Т_ЗМ / К), можна представити як добуток коефіцієнта змінності роботи обладнання (К_ЗМ) і кількості робочих днів у періоді, що аналізується (Д) отримаємо наступну модель:

Використання персонального комп'ютера робить вирішення подібного аналітичного завдання технічно досить простим.

Проведемо аналіз використання основних засобів за даними таблиці 12.20.

Визначимо вплив факторів на зміну фондовіддачі способом ланцюгових підстановок згідно з методикою, викладеною в темі 4.

В першому ромі фондовіддача розраховується таким чином:

В другому році фондовіддача дорівнює:

Проведемо розрахунок умовних результативних показників, поступово замінюючи значення фактора за 1-рік його значенням на 2-й рік.

Розрахуємо вплив зміни факторних показників:

1) за рахунок збільшення робочих днів фондовіддача збільшилась на:

∆Ф_Д = Ф_У1 - Ф₀ = 1,12-1,10 = +0,02;

2) за рахунок зменшення коефіцієнту змінної роботи обладнання фондовіддача зменшиться:

∆Ф_Кзм = Ф_у2 - Ф_у1 = 1,05 - 1,12 = -0.07;

3) за рахунок зміни середньої тривалості однієї зміни фондовіддача збільшилась:

∆Ф_Тгод= Ф_У3 -Ф_У2= 1,15- 1,05 = + 0,10

4) за рахунок зменшення питомої ваги активної частини основних виробничих засобів відбулося зменшення фондовіддачі на:

∆Ф_ОЗакт = Ф_у4 – Ф_у3 = 1,1З - 1,15 = -0,02

5) за рахунок збільшення питомої ваги діючого обладнання фондовіддача збільшилась на:

∆Ф_Озд = Ф_У5 –Ф_у4 = 1,14 - 1,13=0,01

6) за рахунок зміни середнього випуску продукції за одну машино-годину фондовіддача збільшилась на:

∆Ф_Т =Ф_у6 –Ф_у5 = 1,22 - 1,14= 0,08

7) зміна середньої вартості одиниці обладнання призвела до зміни фондовіддачі на:

∆Ф_С = Ф₁ - Ф_У6 =1,14 - 1,22 = -0,08

Перевіримо баланс відхилень:

Ф₁ - Ф_о = ∆Ф_Д + ∆Ф_Кзм+∆Ф_Тгод + ∆Ф_Тгод+ ∆Ф_ОЗакт + ∆Ф_Т + ∆Ф_С

1,14- 1,10 = 0,02 - 0,07 + 0,10 - 0,02 + 0,01 + 0,08 - 0,08

0,04 = 0,04

Для проведення розрахунку впливу факторів за допомогою способу ланцюгових підставок можна використати допоміжну таблицю 12.21.

Для того, щоб визначити, як зміниться обсяг виробництва продукції, ^при зміні фондовіддачі можна використати спосіб абсолютних різниць. При цьому необхідно зміну фондовіддачі основних виробничих засобів за рахунок кожного фактора помножити на фактичні (за звітний період) середньорічні залишки основних виробничих засобів, а зміну середньорічної вартості основних виробничих засобів - на рівень фондовіддачі основних засобів за минулий період.

На підставі даних табл. 12.21 розрахуємо зміну обсягу виробництва за рахунок зміни:

Ä кількості робочих днів у звітному періоді проти базового (розраховується множенням середньорічної вартості основних виробничих засобів за 2-й рік на зміну фондовіддачі за рахунок збільшення кількості робочих днів):

∆ОВ_Д = ∆Ф_Д х 03₁ = 0,02 х 22800 = 456 тис. грн.

Ä коефіцієнта змінності роботи обладнання:

∆ОВ_Кзм = ∆Ф_Кзм х 03₁ = - 0,07 х 22800 = - 1596 тис. грн.

Ä середньої тривалості однієї зміни:

∆ОВ_Т = ∆Ф_Т х 03₁ = 0,10 х 22800 = 2280 тис. грн.

Ä питомої ваги активної частини основних виробничих засобі»:

∆ОВ_ОЗакт = ∆Ф_ОЗакт х ОЗ_ІІ = - 0,02 х 22800 = - 456 тис. грн.

Ä питомої ваги діючого обладнання у складі активної частини основних засобів:

∆ОВ_ОЗд = ∆Ф_ОЗд х ОЗ_ІІ = 0,01 х 22800 = 228 тис. грн.

Ä середнього випуску продукції за одну машино-годину:

∆ОВ_В = ∆Ф_В х О3_ІІ = 0,08 х 22800 = 1824 тис. грн.

Ä вартості обладнання:

∆ОВ_С = ∆Ф_С х ОЗ_І = - 0,08 х 22800 = - 1824 тис. грн.

Ä вартості основних виробничих засобів:

∆ОВоз = Ф_І х ∆ОЗ =1,1 х (22800 - 20000) = 3080 тис. грн.

Обчислимо баланс відхилень:

∆ = ∆ОВ_Д + ∆ОВ_Кзм + ∆ОВ_Т + ∆ОВоз_акт + ∆ОВ_03д + ∆ОВ_В + ∆ОВ_С + ∆ОВ_ОЗ ≈ 4000¹⁰ тис. грн.

ОВ_ІІ – ОВ_І = 26000 - 22000 = 4000 тис. грн.

Проводячи дослідження, необхідно враховувати, то використання основних засобів визнається ефективним, якщо відносний приріст обсягу продукції або прибутку перевищує відносний приріст вартості основних засобів за аналізований період.

Співвідношення темпів приросту вартості основних засобів і темпів приросту обсягів виробництва дозволяє визначити граничний показник фондомісткості, тобто приріст основних засобів на 1 % приросту продукції. Якщо граничний показник фондомісткості менше 1, мають місце підвищення ефективності використання основних засобів та збільшення коефіцієнта використання виробничої потужності.

Збільшення фондовіддачі призводить до відносної економії виробничих основних засобів і збільшення обсягу продукції, що випускається. Відносна економія основних засобів розраховується як різниця між величиною середньорічної вартості основних засобів звітного періоду і середньорічної вартості основних засобів базового (попереднього) року, скоригованої на збільшення обсягу виробництва продукції.

Запропонована методика факторного аналізу показників фондовіддачі у динаміці може слугувати засобом обґрунтування управлінських рішень у сфері управління ресурсами, вкладеними в основні виробничі засоби підприємства, якщо за період, що аналізується, не спостерігається суттєвої зміни матеріалоємності виробленої продукції. Якщо ж такі зміни мали місце у зв'язку з переходом на випуск іншого асортименту продукції, то формулу для аналізу факторів, що впливають на фондовіддачу, обов'язково необхідно доповнити співмножником К_м (коефіцієнт співвідношення матеріаломісткості), прийнявши його значення у базовому періоді за 1, а у звітному - відповідно К_м < >1. У такому разі ланцюгових підстановок буде на одну більше, що дасть змогу відокремити фактор зміни випуску продукції у розрахунку на одну машино-годину на зміну як таку, що характеризує саме зміну продуктивності використання обладнання, і таку, що викликана збільшенням (зменшенням) матеріаломісткості продукції, що з рівнем їх використання не пов'язано.