Сірі лісові і опідзолені ґрунти лісостепу і їх використання

Зона Лісостепу простягається суцільною смугою від Карпат на заході до кордонів з Росією на сході. Довжина цієї зони 1300 км, а ширина (з півночі на південь) — від 250 до 350 км. За площею вона становить 33,6% території України, сільськогосподарські угіддя займають 35% загальної площі України.

Велика протяжність лісостепової зони визначає і різно­манітність її природних умов. Клімат характеризується теплим літом і помірно холодною зимою. Континентапьність клімату на­ростає з заходу на схід. Середньорічна кількість опадів на заході близько 700 мм, на сході зменшується до 430 мм. Різко змен­шується також тривалість безморозного періоду — до 250 діб на заході і до 180 діб на сході.

Рельєф зони Лісостепу України досить різноманітний. Зде­більшого це водно-ерозійний хвилястий рельєф: поверхня дуже розчленована глибокими ярами, балками, річковими долинами. Такий тип рельєфу добре виражений у районах Волино-Поділь-ської, Придніпровської та на відрогах Середньоросійської висо­чини. На просторах Лівобережної Придніпровської низовини і на широких вододілах, а також в інших районах зони добре вира­жений мікрорельєф у вигляді западин (блюдець) діаметром від 5 до 50-70 м.

Найпоширенішими ґрунтотворними породами у зоні Лісосте­пу є леси та лесовидні суглинки, їх характерна особливість — карбонатність, яка істотно впливає на ґрунтотворний процес. Гранулометричний склад цих порід змінюється від легких до важ­ких у південному і південно-східному напрямах.

В історичному минулому природна рослинність лісостепової зони характеризувалась чергуванням лісових масивів з лучними степами. Значні площі Правобережної України в минулому були покриті широколистяними лісами з переважанням граба і дуба. Лучно-степова рослинність займала низовинні території і ті райо­ни широких вододілів, де відносно близько до поверхні знаходи­лись підґрунтові води. Цей район України є колискою трипіль­ської землеробської культури (VII - III ст. до н.е.).

Сучасний ґрунтовий покрив Лісостепу чітко відображує вплив природної рослинності на процес ґрунтоутворення: в районах, де були і нині є широколистяні ліси, сформувались сірі лісові ґрунти; там, де була поширена лучно-степова рослинність, сфор­мувались чорноземи типові і вилуговані і, нарешті, на тих ділян­ках, де тривалий час відбувалася зміна лісової рослинності на лучно-степову або навпаки, сформувались темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені.

Під покривом широколистяних лісів сірі лісові ґрунти форму­валися при поєднанні двох процесів ґрунтоутворення: опідзолен­ня («м'яка» форма підзолистого процесу) і дернового. Якщо пе­реважав перший процес, то утворювались ясно-сірі і сірі лісові ґрунти, а якщо другий, — то темно-сірі опідзолені ґрунти.

Ясно-сірі і сірі лісові ґрунти не мають ознак ґрунтотворення, характерних для чорноземів. Будова їх профілю більше по­дібна до будови профілю дерново-підзолистих ґрунтів. У них добре виражений процес опідзолення, а тому у профілі чітко спостерігається елювіально-ілювіальний тип розподілу речовин. Вміст гумусу в ясно-сірих і сірих лісових ґрунтах вищий, ніж у дерново-підзолистих. Кількість його залежить від характеру рослинності і надходження в ґрунт органічних решток, а також від гранулометричного складу.

Ясно-сірі лісові ґрунти (рис. 4) більше подібні до ґрунтів підзо­листого типу ґрунтоутворення, їх профіль чітко поділяється на генетичні горизонти.

Но(Ао) – лісова підстилка (0-2 см), в орних ґрунтах її немає;

НЕ(А1) — гумусово-елювіальний горизонт (3-15 см), грудкувато-плитчас-тий; на орних ґрунтах — 0-26-30 см, світло-сірий (білястий), пилувато-груд-кувато-плитчастий, має присипку 3і02, слабкоущіль-нений; перехід ясний;

Еh(А2) — елювіальний горизонт (16-31-45 см), слабко забарвлений гумусом, білястий, має вели­ку кількість присипки 5І02, неміцну грудкувато-горі-хувату структуру; перехід різкий;

Еі(h) — елювіально-ілювіальний горизонт (45-65 см), білясто-бурий, нерівномірно забарвлений, призматично-горіхуватнй, ущільнений, має багато присипки 5І02; перехід помітний;

І(В) — ілювіальний горизонт (65-110 см), бурий, інколи червонувато-бурий, горіхувато-призматич-ний, агрегати гостроребристі, на гранях червоно-буре колоїдне «лакування», іноді слабка присипка 8І02, ущільнений; перехід помітний;

Рі — слабкоілювійована ґрунтотворна порода (111-140 см) потужністю 2-30 см, буро-палевий, з слабо вираженими натіками колоїдів; перехід різ­кий, добре помітний за забарвленням і закипанням карбонатів;

Рк(Ск) — ґрунтотворна порода — лес (141-150 см) палевого кольору, карбонати у вигляді прожи­лок або псевдоміцелію.

сірі лісові і опідзолені ґрунти лісостепу і їх використання - student2.ru

Рис. 4. Будова профілю ясно-сірого лісового ґрунту

Залягають ясно-сірі лісові ґрунти, як правило, на найбільш під­вищених елементах рельєфу. Вони мають переважно супіщаний та легкосуглинковнй гранулометричний склад. Структурні агре­гати неміцні, а тому під дією атмосферних опадів поверхня ґрунтів запливає, що утруднює їх обробіток. Запас вологи в мет­ровому шарі ґрунту за сприятливих умов досягає 150-190 мм.

Ясно-сірі лісові ґрунти не насичені основами (Са і Мg), мають значну кислотність, бідні на поживні речовини. Особливо мало в них азоту. Завдяки кислій реакції ґрунтового розчину фосфор більш рухомий порівняно з карбонатними ґрунтами. Забезпе­ченість калієм низька або середня. Проте, незважаючи на деякі незадовільні властивості ясно-сірих лісових ґрунтів, вони при регулярному вапнуванні та систематичному внесенні науково обґрунтованих доз мінеральних та органічних добрив, правиль­ному веденні сівозмін дають достатньо високі та стійкі врожаї сільськогосподарських культур.

Сірі лісові ґрунти (рис. 5) займають проміжне положення між ясно-сірими лісовими та темно-сірими опідзоленими ґрун­тами. Порівняно із світло-сірими ґрунтами у них більш послаб­лений підзолистий процес, але розвиток дернового процесу ще такий, що не сприяє значному нагромадженню гумусу.

сірі лісові і опідзолені ґрунти лісостепу і їх використання - student2.ru

Н00) — лісова підстилка (0-2 см), в орних ґрунтах її немає;

НЕ(A2) — гумусово-елювіальний горизонт (З-25-35 см), на цілинних землях темнувато-сірий, неміцноїзернисто-дрібногрудкуватої структури; на орних землях — сірий, порохувато-грудкуватий, збагачений присипкою 5І02, слабкоущільнений; перехід різкий;

Іhе(В1) — ілювіальний горизонт (36-60 см), бруд­но-бурий, плямистий, нерівномірно гумусований, білясті плями і натьоки 5І02, структура горіхувата, добре виражена, на гранях слабке червонувате-буре «лакування», ущільнений; перехід помітний;

І(В2) — ілювіальний горизонт (61-130 см), бурий, грубогоріхуватої структури (до низу переходить у призматичну), ущільнений; перехід поступовий;

Рі — слабкоілювійована ґрунтотворна порода (116-135 см) за потужністю і діагностичними оз­наками аналогічна ясно-сірим ґрунтам;

Рк(Ск) — ґрунтотворна порода — лес (136-150 см) палевого кольору, карбонати у вигляді прожилок.

Рис. 5. Будова профілю сірого лісового ґрунту

Значні площі сірих лісових ґрунтів розорані, тому в них ви­діляється горизонт НЕа. Порівняно з цілинними ґрунтами цей горизонт дещо ущільнений і має грудкувато-пилувату структуру. Гранулометричний склад сірих ґрунтів — від супіщаного до суг-) линкового, вміст продуктивної вологи — від 165 до 200 мм. Вміст гумусу в орному шарі коливається від 1,5 до 3%, а в цілин­них — 4-6%.

Загальний рівень родючості сірих лісових ґрунтів вищий, ніж ясно-сірих, однак рівень забезпеченості ґрунту поживними речови­нами середній або нижче середнього. Це пов'язано з тим, що сірі лісові ґрунти мають кислотність і ступінь насичення ґрунту основа-' ми від 75 до 90%. Тому вони потребують проведення тих самих заходів для підвищення родючості, що й ясно-сірі лісові ґрунти.

Ясно-сірі та сірі лісові ґрунти займають у Лісостепу 1635,6 тис. га, або 12,4% площі орних земель. Зустрічаються вони та­кож на лесових островах Полісся. Загальна кількість балів боні­тету ясно-сірих лісових ґрунтів становить 30-36, а сірих лісових ґрунтів – 34-48.

Темно-сірі опідзолені ґрунти (рис. 6) поширені в Лісостепу нерівномірно, найбільші їх масиви знаходяться південніше обла­стей поширення ясно-сірих і сірих лісових ґрунтів. Загальна їх площа 1192 тис. га.

Вчені вважають, що в своєму розвитку темно-сірі опідзолені ґрунти пройшли дві фази: спочатку степову (дерновий процес ґрунтоутворення), потім лісову (процес опідзолення). Ознаки опідзолення виражені слабко, а процеси нагромадження гуму­су наближаються до чорноземів.

За гранулометричним складом темно-сірі опідзолені ґрунти переважно середні та важкі суглинки. Вони більше оструктурені порівняно із ясно-сірими та сірими лісовими ґрунтами. Кількість продуктивної вологи в метровому шарі становить 150-175 мм. Вміст гумусу в орних ґрунтах досягає 2-4,9, а в цілинних — 6-10%. Для темно-сірих опідзолених ґрунтів характерна досить висока кислотність (рНсол = 4,5...5,0), а ступінь насичення ґрун­ту основами — нижче 80%. Ступінь забезпечення темно-сірих опідзолених ґрунтів на рухомі форми азоту, фосфору і калію — середній або високий.

сірі лісові і опідзолені ґрунти лісостепу і їх використання - student2.ru

Нd(А) — гумусовий дернинний горизонт (0-2-4 см), в орних ґрунтах його немає;

Не(А1) — гумусовий елювійований горизонт (5-7-37 см), темно-сірий, з «сивиною» від присипки SiO2, структура порохувато-грудкувата, перехід помітний;

НІ(А2В) — гумусово-ілюаіальний горизонт (28-38-65 см), темнувато-сірувато-бурий, є окремі плями присипки SiO2, грудкувато-грубогоріхува-тий, ущільнений, окремі червориїни та порожнини від корінців; перехід помітний;

Іh(В) — ілювіальний слабогумусований гори­зонт (66-100 см), червонувато-бурий з натьоками гумусу та слабким червонувато-бурим лакуванням на поверхні призматичних структурних агрегатів; перехід помітний;

І — ілювіальний горизонт (101-120 см), чер­вонувато-бурий, призматичний, натьоки колоїдів, перехід помітний;

Рі — слабко-ілювійована ґрунтотворна порода (121-135), буро-палева;

Рк(Ск) — ґрунтотворна порода — лес (136-150 см) палевий у вигляді прожилок.

Рис. 6. Будова профілю темно-сірого опідзоленого ґрунту

Для підвищення родючості темно-сірих опідзолених ґрунтів потрібно проводити вапнування, особливо в районах західного Лісостепу, та вносити органічні й мінеральні добрива. Практика використання цих ґрунтів свідчить, що при внесенні лише міне­ральних добрив темно-сірі опідзолені ґрунти втрачають обмінний кальцій, внаслідок чого підкислюється ґрунтовий розчин. Суміс­не внесення гною у нормі 9-12 т/га разом з помірними нормами NРК забезпечує сталий урожай сільськогосподарських культур без погіршення властивостей темно-сірих опідзолених ґрунтів.

Чорноземи опідзолені будуть розглянуті нижче.

Контрольні запитання

1. Де знаходиться зона Лісостепу України?

2. Які природні умови утворення сірих лісових ґрунтів?

3. Яка будова профілю сірих лісових і темно-сірих опідзолених ґрунтів?

4. Як використовуються сірі лісові і темно-сірі опідзолені ґрунти?

5. Прийоми підвищення родючості сірих лісових і темно-сірих опід золених ґрунтів.

Наши рекомендации