Підвищення стійкості роботи об'єктів народного господарства в надзвичайних умовах 5 страница

Час після вибуху	Деревина	Кора	Гриби
Стронцій-90	Цезій-137	Стронцій-90	Цезій-137	Стронцій-90
1 місяць	—	—	1—3	2—6	—
1 рік	0,3—1	0,3—3	5—150	80—300	1,5—5
2 роки	1—3	0,6—6	80—300	150—600	5—15
5 років	20—60 у хвойних 40—120 у листяних	1—10	200—600	350—1400	50—150

Примітка. Мінімальні значення належать до зони, яка прилягає до епіцентру вибуху, максимальні — до периферії радіоактивної зони.

чистих кормів рекомендується (одержавши дозвіл на випас худоби і сіножать у даній зоні) у перші місяці перевагу віддавати лісовим пасовищам.

Для визначення можливих строків початку ведення господар­ських робіт на забрудненій території необхідно керуватися гранич­но допустимими рівнями, режимами захисту населення, встановле­ними службами ЦЗ.

У відновний період виникає потреба в раціональній системі веден­ня лісового господарства на забруднених територіях. До першочерго­вих заходів належать вирубки загиблих і сильно уражених наса­джень, а також організація протипожежної охорони забрудненого лісу. Надалі важливого значення набувають відновлення пошкоджених і вирубаних насаджень та боротьба зі шкідниками і хворобами лісу. Але, перш ніж впроваджувати раціональну систему ведення лісового господарства на забрудненій радіоактивними речовинами території лісу, потрібно заміряти рівні радіації на місцевості, визначити дозу можливого опромінення насаджень, скласти дозову карту лісових на­саджень, визначити вміст радіонуклідів у продукції лісового госпо­дарства та можливі пошкодження насаджень, розробити заходи ве­дення лісового господарства в умовах радіоактивного забруднення території (початок відновлення робіт на даній території, режими за­хисту працюючих, рубки лісу і догляд за ним, заготівля і використан­ня деревини, грибів, ягід, соку, лікарської сировини, дьогтю, насіння, лісовідновні роботи, знезаражування території, продукції та ін.).

Рубки лісу і догляд на ним спрямовані на поліпшення викорис­тання деревини, зменшення пожежної небезпеки, знищення шкід-

ників, ліквідацію небезпечних вогнищ хвороб насаджень і збережен­ня насаджень, що залишилися.

При радіаційному ураженні лісу вирубці підлягають всі хвойні дерева, у яких пошкоджено понад 60 % крони, і листяні насадження з пошкодженням більше 95 %. Хвойний ліс вирубують повністю, якщо загинуло понад 50 % стиглих дерев, 60 % достигаючих і більше 75 % молодих. При менших ступенях радіаційного ураження в лісах необхідно проводити часткове вирубування: в стиглих насадженнях

— санітарні рубки, в достигаючих — прохідні рубки і в молодяках

— прорідження з видаленням усіх сильнопошкоджених (85 % пошко­дження крони) дерев.

Рубки лісу доцільно проводити в зимовий період, що дає мож­ливість суттєво знизити дозу опромінення працюючих завдяки ек­ранізуючій дії снігового покриву і зменшенню надходження радіо­активних речовин при інгаляції. Лісозаготівля взимку запобігає руй­нуванню поверхневого шару ґрунту і лісової підстилки, знижує еро­зію ґрунту і рознесення радіоактивних речовин. Крім того, вміст у деревині деяких рухомих радіонуклідів у зимовий період нижчий, ніж влітку в результаті відтоку в коріння.

Деревину можна використовувати для господарських потреб тільки зі знятою корою. З обкорованої деревини листяних порід з території, забрудненої стронцієм-90 до 50 Кі/км², можна виготовляти фанеру, меблі та будувати житлові будинки. На території, забруд­неній 50 Кі/км², з деревини листяних порід не можна виготовляти меблі, фанеру, будувати житло; деревину хвойних порід можна вико­ристовувати, але потрібно зняти кору і річні кільця, які утворилися після радіоактивного забруднення.

На забруднених ґрунтах у межах 50—100 Кі/км² дерева гинуть. Деревину таких насаджень можна використовувати для виготовлен­ня шпал, телефонних та електричних стовпів і нежитлових приміщень.

При радіаційному ураженні лісу важливою стає проблема лісо­розведення. Лісопосадки насамперед необхідно проводити в пройде­них вирубками уражених лісонасадженнях, які належать до кате­горії водоохоронних лісів (уздовж берегів водосховищ річок і озер) для запобігання повторному забрудненню водойм. Ширина водоохо­ронних лісових смуг має бути не менше 50—100 м.

Лісопосадки доцільно проводити також у тих хвойних насаджен­нях, де проведені інтенсивні рубки і де природна памолодь не забез­печує відновлення лісу. Пошкоджені листяні насадження здатні до самовідновлення порослю від коренів на місці засохлих дерев.

Під лісопосадки краще відводити забруднену територію, вилучену
із сільськогосподарського використання. Посаджений на цій території

ліс обмежить вітрову і водну ерозію і на період головних рубок (через 60—100 років) може бути використаний у народному господарстві.

З метою створення більш стійких проти пошкодження лісовими пожежами, шкідниками насаджень на лісосіках суцільної рубки і в місцях нових лісонасаджень необхідно створити штучні хвойно-ли­стяні насадження.

Як лісопосадковий матеріал можна використовувати будь-які породи, рекомендовані для даного району. Більш придатними є со­сна, модрина, які менше нагромаджують радіоактивні речовини в деревині, ніж листяні породи.

Лісопосадки на площах зі значною щільністю радіоактивного за­бруднення доцільно проводити не насінням, а великомірним садив­ним матеріалом, оскільки сіянці віком більше 2 років стійкіші про­ти дії радіації порівняно з молодими сходами.

При щільності забруднення більше 1000 Кі/км² сумішшю про­дуктів поділу річного віку поглинута доза в насінні й паростках становитиме понад 20 рад/доба, що викликає безповоротне пошко­дження сіянців. Щільність опромінення насіння менше 2000 Кі/км² при висіві не викликає серйозної небезпеки для сіянців. Проте не­обхідно враховувати, що в перші роки після забруднення території насіння деревних рослин може бути дефіцитним внаслідок імовір­ного радіаційного ураження значних масивів лісу. Для вирощуван­ня посадкового матеріалу і сівби необхідно використовувати насіння, одержане з менш забруднених, неуражених ділянок лісу.

Забруднення ґрунту стронцієм-90 до 50 кі/км² не впливає на ґрун­тову схожість насіння навіть хвойних дерев (сосна, ялина, модрина). Але за цих умов спостерігається загибель ростучих сіянців. Через це на ґрунтах з високим вмістом стронцію-90 використовують для лісо­посадок великомірний матеріал, одержаний на більш чистих до цього ізотопу ґрунтах. Враховують також, що дерева листяних порід, на­приклад берези, асимілюють із ґрунту стронцію-90 значно більше, ніж хвойні, оскільки вони засвоюють із ґрунту кальцію більше, ніж хвойні.

Ведення лісового господарства в непошкоджених лісах.При експлуатації забруднених лісів, крім одержання продукції, основне завдання полягає у запобіганні природній і господарсько-побутовій міграції радіоактивних речовин на навколишню територію.

Найбільш важливими заходами є обмеження господарського ви­користання продукції із забрудненого лісу, запобігання лісовим по­жежам і зниження інтенсивності вітрової і водної міграції радіоак­тивних речовин.

Жорсткі обмеження, які вводяться на використання лісової про­дукції, залежатимуть від умов забруднення лісу, але в першу чергу

від обстановки (мирна чи воєнна), оскільки допустимі забруднення об'єктів зовнішнього середовища при цьому різні. Введення обме­жень на використання лісової продукції доцільне при такому рівні забруднення, коли допускається звичайна практика ведення сільсько­го господарства і використання сільськогосподарської продукції.

Якщо забруднення місцевості зумовлене випаданням суміші ко-роткоживучих радіонуклідів (з періодом піврозпаду не більше одно­го місяця), то обмеження, які вводяться в умовах мирного і воєнного часу, стосується в основному продуктів, що надходять у раціони лю­дей і тварин (гриби, ягоди, трава, сіно тощо). Вони є тимчасовими і після визначеного строку мають бути зняті.

У тих випадках, коли до складу забруднення входять довгоживучі радіонукліди і серед них найбільш небезпечні стронцій-90 і цезій-137, може виникнути необхідність введення тривалих обмежень. Обме­ження у використанні продукції la забрудненого лісу в такому разі мають нормуватися за вмістом стронцію-90 і цезію-137.

Радіоактивні речовини, що випали на лісові масиви після аварії на ЧАЕС, в основному затрималися в кронах дерев. Після опадання листя і хвої переважна більшість радіоактивних речовин зосереди­лися у лісовій підстилці.

У лісах затрималося значно більше радіоактивних речовин, ніж на безлісій території. І надалі ліси стали потенційними джерелами додаткового забруднення навколишньої території, особливо під час лісових пожеж. Розподіл радіоактивних речовин на площі лісових масивів нерівномірний. Найбільш забруднені хвойні насадження.

Залежно від щільності забруднення радіоактивними речовинами територія лісових масивів розділена на чотири зони: зона 1 — щільність забруднення до 1,0 Кі/км² (потужність експозиційної дози до 1,25 мР/год); зона 1А — щільність забруднення від 1,0 до 2,0 Кі/км² (потужність експозиційної дози від 1,25 до 2,5 мР/год); зона 1Б — щільність забруднення від 2,0 до 4,0 Кі/км² (потужність експозицій­ної дози від 2,5 до 5,0 мР/год); зона ЇВ — щільність забруднення більше 4,0 Кі/км² (потужність експозиційної дози — 5,0 мР/год і більше).

Права віднесення території до тієї або іншої зони надаються адмі­ністрації підприємства та місцевих органів державного санітарного нагляду, які ґрунтуються на даних дозиметричного контролю, одер­жаних на постійних пробних площах у лісництві з урахуванням гамма-фону ґрунту, насаджень і підстилки.

Залежно від рівня радіоактивного забруднення лісових масивів вводяться обмеження на ведення лісогосподарського виробництва і використання продукції лісу в цих надзвичайних умовах залежно від зони.

У зоні 1 лісове господарство ведеться без обмежень, продукція лісу використовується повністю. Можлива заміна ділянок з метою наближення робіт до просік і доріг для скорочення шляхів транс­портування. Лісогосподарські роботи в цій зоні ведуться відповідно до діючих правил та інструкцій.

У зоні 1А лісове господарство ведеться без обмежень, посилюють­ся протипожежні заходи. Лісова продукція використовується за призначенням, заготівля сіна не обмежена, добування живиці ведуть звичайним способом без застосування хімічних стимуляторів.

У перші три місяці після випадання радіоактивних речовин забо­роняється випасання худоби у лісі й утримання пасіки.

Рубки догляду і санітарні проводять без обмежень у літній пері­од з урахуванням норм радіаційної безпеки. Лісовпорядження у цій зоні має відповідати діючим правилам та інструкціям.

Лісосіки головного користування не мають обмежень.

Головні й лісовідновні рубки найкраще проводити суцільнолісо-січним способом згідно з правилами та інструкціями взимку при мерзлому ґрунті, наявності снігу або у вологу погоду. На ділянках промислової заготівлі харчових продуктів лісу і лікарської сирови­ни у зв'язку з мозаїчним забрудненням радіоактивним пилом і вибір­ковими властивостями рослин і грибів нагромаджувати радіоактивні речовини необхідно вести суворий контроль рівня радіації на місце­вості та ступеня забруднення харчових продуктів і лікарської сиро­вини.

Бригади заготівників із постійних робітників лісогосподарських підприємств забезпечуються спецодягом (гумові рукавички, взуття, штани, куртки або халати і головні убори), протипиловими респіра­торами.

Час роботи визначається з урахуванням норм радіаційної безпе­ки. Під час сильного вітру роботи потрібно припинити і людей виве­сти з лісу. Не допускаються до роботи підлітки, вагітні та матері, що годують немовлят. Після роботи обов'язково проводять санітарну обробку людей, одягу та інвентарю.

Для всіх людей, які працюють у лісі на території забрудненій радіоактивними речовинами, для відпочинку слід організувати спе­ціально обладнані місця, вагончики або закриті приміщення.

У зоні 1А під час роботи в умовах підвищеної запиленості необ­хідно забезпечити людей засобами захисту органів дихання і шкіри. Постійно вимірювати потужність експозиційної дози випромінювання ґрунту і рослинності.

На ділянках промислової заготівлі ягід, плодів, грибів, лікарської сировини необхідно відбирати зразки для визначення ступеня радіо-

активного забруднення. Зразки відбирають по 250—300 г, в один і той же час — 12 год, у сухому вигляді, на початку масового дости­гання ягід, плодів, появи грибів і строків заготівлі лікарської сиро­вини. У день відбору зразок необхідно направити на аналіз у полі­етиленовому пакеті або в скляній тарі з щільною кришкою й етикет­кою. На етикетці вказати лісгоспзаг, лісництво, номер кварталу, вік і повноту насаджень, тип лісорослинних умов, дату і час взяття зразка, хто взяв зразок і підпис лісівника, відповідального за відбір зразка. У зоні 1Б лісове господарство ведеться з обмеженнями. Вво­диться режим "Пожежонебезпечний стан". Забороняються збір ягід, плодів, грибів, лікарської сировини, мисливство на диких тварин, випас худоби, яка належить приватним особам, заготівля дров.

Випасання худоби лісгоспів, державних і колективних господарств дозволяється за умови наступної переробки молока на масло. Заготівля сіна дозволяється тільки господарствам з наступним використанням його для згодовування робочій худобі та худобі на відгодівлю.

Ділову деревину заготовляють у зимовий період за наявності сні­гу, рештки після рубок і кору складують.

Нижньоскладські роботи з розробки деревини і відвантаження проводять тільки в зимовий період. Переробка деревини дозволяється в закритих приміщеннях, які відповідають вимогам гігієни праці.

Рубки догляду не проводять, а переносять на пізніший строк, до зниження щільності забруднення.

Лісосіки головного користування відводяться з урахуванням за­ходів радіаційної безпеки і проведенням робіт у зимовий період з використанням комплексної механізації.

Головні рубки в цій зоні можна проводити суцільнолісосічним способом тільки в зимовий період за наявності снігу з обов'язковим обкоруванням стовбурів на верхньому складі з наступним похован­ням відходів.

Працівників у цій зоні потрібно забезпечити засобами захисту органів дихання і шкіри. Після змін необхідно провести дезактива­цію одягу, інвентарю і техніки.

У зоні ЇВ лісогосподарське виробництво після аварії на атомній станції припиняється. Вводиться режим підвищеної пожежної небез­пеки і проводяться заходи, які запобігають виникненню пожеж. Забо­роняється використовувати лісові території для господарських потреб. У кожному лісогосподарському об'єкті повинні бути нанесені на лісовпоряджувальні планшети межі встановлених зон.

Проводячи підготовчі роботи з лісовідновлення, головного і проміжного використання, встановлюють ступінь радіоактивності кожної ділянки. Для цього закладаються пробні площі 0,02—

0,05 га в необхідній кількості для віднесення території до встанов­лених зон. Проводять наземне обстеження, валку і вирубку наса­джень, після якої виконують радіометричний контроль і встановлю­ють номер зони. Перед цим потрібно провести дезактивацію лісових доріг, кордонів державної лісової охорони, житлових і виробничих приміщень та споруд.

При лісовирощуванні в районах радіоактивного забруднення по­трібно максимально використовувати здатність лісу до природного відновлення, особливо в сирих і мокрих умовах. Лісові масиви необ­хідно створювати змішані, як найбільш біологічно стійкі й відносно пожежобезпечні.

Враховуючи плямистість радіоактивного забруднення, щільність забруднення лісів і продукції вони поділені на зони і підзони.

До першої зони належать лісові насадження з щільністю забруд­нення за цезієм-137 від 15 Кі/км² і більше. На цих територіях лісо­господарська діяльність припинена. Заборонені заготівля грибів, ягід, лікарської сировини, березового соку, полювання. Ведуться роботи, пов'язані зі збереженням насаджень.

До другої зони належать ліси із забрудненням ґрунту цезієм-137 від 5,1 до 15 Кі/км². Ця зона має ще три підзони радіаційного змен­шення навантаження. Тут запроваджене диференційоване викорис­тання деревини. Деревина з цієї зони не використовується для ви­робів культурно-побутового призначення. Заборонено побічне кори­стування лісом, у тому числі і полювання.

Третя зона включає лісові насадження із забрудненням цезієм-137 від 1,0 до 5 Кі/км². Тут проводяться певні лісогосподарські роботи.

Заготовляти їстівні гриби, ягоди, плоди, сіно, випасати худобу можна лише при жорсткому радіаційному контролі при щільності забруднення не більше 1,0 Кі/км².

Необхідно проявляти обережність, навіть за низьких рівнів за­бруднення лісових насаджень від 0,5 до 1,0 Кі/км² радіоактивність грибів, ягід перевищує допустимі рівні й така сировина не придатна для переробки і вживання.

Таким чином, важливим у забезпеченні стійкості роботи лісогос­подарських об'єктів у надзвичайних ситуаціях є:

— захист працюючих і членів їх сімей;

— підтримка і підвищення стійкості лісового господарства має мету забезпечення збереження високої продуктивності лісу;

— планомірна рубка і відновлення лісу як джерела сировини для промисловості, палива, біомаси;

— попередження лісових пожеж, хвороб та шкідників і боротьба з ними;

— навчання персоналу основам поведінки в надзвичайних ситуа­ціях.

Періодично (влітку — один раз за зміну, взимку — у разі забруднення) потрібно заміряти рівень забруднення техніки, спецодя­гу і рук працюючих, керуючись допустимими рівнями радіоактивного забруднення.

6.8. Захист сировини, продовольства, фуражу і води

Найбільш надійній спосіб захисту сільськогосподарської продукції в умовах надзвичайної ситуації — це зберігання в герметизованих приміщеннях, погребах, підвалах. Для цього необхідно провести ре­монтні роботи, ліквідувати щілини у вікнах, дверях, стелях, стінах. Вікна можна закласти цеглою, закрити щитами з дощок чи обтягну­ти поліетиленовою плівкою, руберойдом, толем. Двері необхідно об­бити одним із цих матеріалів, для ущільнення набити прокладки з гуми, повсті або прогумованої тканини на стикуванні дверей з ко­робкою. Труби і повітряні проводи обладнати засувами або клапана­ми, у вентиляційні труби встановити фільтри з підручного матеріа­лу (мішки, набиті тирсою та ін.).

Для запобігання зараженню газо- і пароподібними хімічними речовинами і бактеріальними аерозолями доцільно продукти в скла­дах, коморах, овочесховищах вкрити поліетиленовою плівкою. Надій­но захищені продукти в діжках із щільно закритими кришками та в герметичних скляних і металевих банках й пляшках.

Якщо урожай залишився на току або в полі, його необхідно вкри­ти синтетичною плівкою, брезентом, толем або руберойдом. Під бре­зент потрібно покласти шар соломи товщиною 20—30 см.

Картоплю, коренеплоди можна також накрити шаром соломи 20— 30 см, а потім засипати шаром землі 40—60 см.

Перевозити продукти харчування слід у закритому транспорті, а в разі його відсутності щільно закрити вантаж плівкою, брезентом. Сіно можна накрити шаром некормової соломи, очеретом, плівкою.

Воду, яка зберігається для господарських потреб у місткостях, треба також накрити. Над шахтними колодязями обладнати навіси і щільні кришки або тимчасово можна накрити поліетиленовою плівкою й обв'язати. Навколо колодязя потрібно обсипати глиною товщиною 20 см і шириною 1,5—2 м, зверху засипати 15 см піском або землею і зробити схил для стікання води.

При загрозі забруднення або зараження сільськогосподарської продукції необхідно оповістити населення і повідомити способи й засоби укриття продукції.

Розділ 7