Депозитні операції комерційних банків

Вклад (депозит) – це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк для зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Розрізняють такі види депозитів:

-вклади (депозити) на вимогу (до запитання) – грошові кошти або банківські метали, що розміщені вкладниками в банках на умовах повернення вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника або здійснення платежів за розпорядженням власника рахунку (строк вкладу не визначено);

-строкові вклади (депозити) – грошові кошти або банківські метали, розміщені вкладниками в банку на визначений договором строк;

-умовні вклади (депозити) – внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Якщо строки зберігання умовних депозитів визначено договором, то такі депозити обліковуються як строкові, якщо ні – як депозити на вимогу.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Для банку більш вигідними є строкові депозити, адже вони є стабільними з точки зору прогнозування рівня залишків та визначення термінів повернення коштів, отже банк може розміщувати такі кошти за власними потребами на конкретний термін без ризику їх негайного відкликання. Виходячи з цього, з метою залучення більшого обсягу саме строкових вкладів, ніж вкладів на вимогу, відсотки за ними встановлюються дещо вище.

При нарахуванні процентів за вкладом, банки можуть використовувати дві системи нарахування процентів:

- прості проценти – базою нарахування процентів є одна й та сама сума первісного вкладу;

- складні проценти – базою нарахування процентів є сума первісного вкладу та процентів, нарахованих в попередніх періодах.

Формулою для нарахування простих відсотків виступає наступна:

, (2.3)

де – сума нарахованих процентів (тис. грн.);

– первісна сума вкладу (тис. грн.);

– річна процента ставка (%);

– термін обліку депозиту (в днях);

– кількість днів у році.

Сума депозиту до отримання дорівнює сумі первісного вкладу та нарахованих за період відсотків:

, (2.4)

де – сума депозиту до виплати.

При використанні складного проценту можна використовувати наступні формули.

Для визначення суми процентів за весь період:

, (2.5)

де – кількість періодів нарахування процентів.

Сума процентів, нарахованих за будь-який конкретний період дорівнює:

(2.6)

Проценти на депозит нараховуються від дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштів або банківських металів, до дня, який передує їх поверненню, якщо інше не передбачується в договорі. Тобто, день внесення грошових коштів та день їх видачі не беруться до розрахунку.

Проценти сплачуються банком у розмірі, який установлюється в договорі банківського рахунку. Якщо договором не встановлений розмір процентів, то банк зобов’язаний виплатити їх у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

В світовій практиці існує три способи визначення кількості днів при розрахунку суми процентів:

- метод «факт/факт» - кількість днів в місяці та в році вважається фактичною та розраховується за календарем (наприклад, січень – 31 день, лютий – 28 днів, березень – 31 день і так далі, в році – 365 днів);

- метод «факт/360» - кількість днів в місяці вважається фактичною, а в році приймається за умовне значення 360 днів (наприклад, січень – 31 день, лютий – 28 днів, березень – 31 день і так далі, в році – 360 днів);

- метод «30/360» - в місяці приймається кількість днів умовна, що дорівнює 30, в році – 360 (наприклад, січень – 30 днів, лютий –30 днів, березень – 30 днів, і так далі, в році – 360 днів).

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку, договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки, договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката, договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа.

Договір банківського рахунку укладається для відкриття вкладнику чи визначеній ним особі поточного рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Одностороння зміна (або вкладником, або банком) умов договору банківського рахунку або договору банківського вкладу (депозиту) не допускається, якщо інше не встановлено договором або законодавством України.

Банки можуть укладати з фізичними та юридичними особами договори банківського вкладу (депозиту) на користь третьої особи відповідно до законодавства України. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред’явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

По закінченні дії договору банк повинен виплатити вкладнику первісну суму вкладу та суму нарахованих відсотків. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу (депозиту) із закінченням строку, установленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу (депозиту), унесеного на інших умовах повернення, то після настання визначених договором обставин договір уважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Ощадна книжка - це письмове свідчення (іменне або на пред’явника) про здійснення внеску у формі ощадного вкладу, в якому відображаються поступово усі операції із зарахування та зняття коштів з відповідного вкладного рахунка.

В ощадній книжці вказуються найменування банку (його філії), прізвище, ім`я по батькові та інші реквізити вкладника, номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред’явлення ощадної книжки у банк.

Ощадний (депозитний) сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника сертифіката або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого строку суми вкладу (депозиту) та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Ощадні (депозитні) сертифікати класифікуються за такими ознаками:

а) за формою:

1) процентний ощадний (депозитний) сертифікат - це ощадний (депозитний) сертифікат, який випущений банком з визначеною процентною ставкою;

2) купонний ощадний (депозитний) сертифікат - це ощадний (депозитний) сертифікат, що має окремі купони, на кожному з яких зазначено строк здійснення виплати процентної плати. У разі настання цього строку банк відриває купон і виплачує власнику сертифіката дохід згідно з визначеним процентом;

3) безкупонний ощадний (депозитний) сертифікат - це сертифікат, який не має окремих відривних купонів, проценти сплачуються разом з поверненням суми вкладу (депозиту);

б) за валютою:

1) в національній валюті;

2) в іноземній валюті;

в) за призначенням:

1) іменні - з корінцями (Дод. Г) або без;

2) на пред’явника;

г) за строковістю:

1) строкові;

2) на вимогу.

За умови настання строку вимоги вкладу (депозиту) банк виконує платіж проти пред’явлення ощадного (депозитного) сертифіката. При достроковому поданні ощадного (депозитного) сертифіката до погашення банк сплачує проценти в розмірі як за вкладом (депозитом) на вимогу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмір процентів.

Депозитний сертифікат, який виписаний на користь юридичної особи, отримує в банку керівник підприємства або уповноважена на це особа. Розрахунки за придбані депозитні сертифікати та сплата грошових коштів за ними для юридичних осіб здійснюються лише в безготівковій формі. Нараховані проценти за депозитами юридичних осіб відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) банки можуть перераховувати на поточний рахунок юридичної особи або зараховувати на поповнення депозиту.

Ощадний сертифікат, що виписаний на користь фізичної особи, отримує особа, яка внесла грошові кошти на вклад (депозит), розрахунки можуть здійснюватися як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Залучення банком вкладу (депозиту) може оформлятися договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обігу.

Національним банком України встановлено обмеження щодо залучення вкладів фізичних осіб:

а)забороняється додаткове залучення вкладів при невиконанні хоча б одного з економічних нормативів (Н1-Н12).

б) для знов створених банків встановлено максимальний розмір залучення вкладів:

1) протягом першого року діяльності – співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 50%;

2) протягом другого року діяльності – співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 100%.