Рівні НС за кваліфікаційними ознаками відповідно до територіального поширення

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями" надзвичайні ситуації класифікуються за рівнями.

Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або
очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, ви­значаються чотири рівні надзвичайної ситуації за класифікаційни­ми ознаками.

1. Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня— це над­звичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету (табл. 1).

Таблиця 1.Критерії визначення рівня надзвичайної ситуації

Рівень НС	Загинуло, осіб	Постраждало, осіб	Порушено умови життєдіяльності населення понад 3 доби, осіб
Державний			50 тис.
3 урахуванням збитків			10 тис.
Територіальне поширення	НС поширилась або може поширитись на територію інших держав НС поширилась на територію двох регіонів, а для її ліквідації необхідні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менше ніж 1 % видатків їх бюджетів
Регіональний			10 тис.
3 урахуванням збитків	3—5	50—100	1—10 тис.
Територіальне поширення	НС поширилась на територію двох регіонів, а для її ліквідації необхідні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менше ніж 1 % видатків їх бюджетів
Місцевий			1 тис.
3 урахуванням збитків	1—2	20—50	100—1 тис.
Територіальне поширення	НС поширилась на територію, загрожує довкіллю, населеним пунктам, спорудам, а для її ліквідації необхідні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цього об'єкта
Об'єктовий	Критерії надзвичайної ситуації не досягають зазначених показників

2. Надзвичайна ситуація регіонального рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адмі­ністративних районів (міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості одного району, але не менше одного
відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

3. Надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна
ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків, які впливають на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До НС місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комуналь­ної сфери та ін., що не входять до затверджених переліків потенцій­но небезпечних об'єктів.

4. Надзвичайна ситуація об’єктового рівня— це надзвичайна ситуація, яка розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті й наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Крім того, класифікація природних і техногенних надзвичайних ситуацій може бути проведена і за такими ознаками: загальна при­чина виникнення, вид, наслідки, терміни та масштаби прояву.

Основними причинами виникнення надзвичайних ситуацій в Україні є:

— надзвичайне техногенне навантаження території;

— значний моральний та фізичний знос основних виробничих
фондів більшості підприємств України;

— погіршення матеріально-технічного забезпечення, зниження
виробничої і технологічної дисципліни;

— незадовільний стан збереження, утилізації та захоронення ви­сокотоксичних, радіоактивних та побутових відходів;

— ігнорування економічних факторів, вимог, стандартів;

— недостатня увага керівників відповідних органів державного
управління до проведення комплексу заходів, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного харак­теру та зниження їх наслідків;

— відсутність сучасних систем управління небезпечними процесами;

— низька професійна підготовка персоналу та населення до дій в
екстремальних умовах;

— дефіцит кваліфікованих кадрів;

— низький рівень застосування прогресивних ресурсозберігаючих і екологобезпечних технологій.