Призначення кошторисів проекту
План витрат за проектом називають кошторисом. Це комплекс документальних розрахунків, необхідних для визначення розміру витрат на проект. Кошторис має подвійне значення: це документ, що визначає вартість проекту; це інструмент для контролю й аналізу витрат коштів і ресурсів на проект.
На основі кошторисів визначають обсяг капіталовкладень, до яких входять витрати на придбання технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного та іншого устаткування, приладів, інструменту та виробничого інвентарю, необхідних для функціонування підприємства; на будівельні роботи; на роботи з монтажу устаткування (монтажні роботи); на здійснення технічного й авторського нагляду; на розробку проектної документації та ін.
Правильне визначення кошторисної вартості проекту має дуже велике значення. Від того, як точно кошторис відображає рівень необхідних витрат, залежать оцінка економічності проекту, планування капіталовкладень і фінансування. Точність кошторису залежить від точності визначення комплексу робіт, пов'язаних з проектом. Кошториси складають у процесі проектування на основі графічних матеріалів, специфікацій до них і пояснювальних записок. Потім визначають витрати, пов'язані з реалізацією проекту. На основі кошторисної вартості проекту визначають договірні ціни і укладають контракти (договори) між замовниками та підрядниками, генеральним підрядником і субпідрядниками.
Показники кошторисної вартості застосовують для оцінки варіантів проектних рішень і вибору з них економічно доцільного, а також для порівняння варіантів організації робіт, вибору конструктивних і планувальних рішень, обладнання та матеріалів.
На основі кошторису й календарного плану складають бюджет проекту і ведуть облік витрат, готують звітність й оцінюють діяльність замовника та підрядника. Тому кошторисна вартість повинна не тільки покривати витрати, а й забезпечувати одержання запланованого прибутку. Порівняння кошторисної вартості робіт і фактичних витрат — основа для виявлення джерел прибутку і причин збитковості робіт. Проте в будь-якому разі кошторис дає тільки прогноз кінцевої вартості проекту, тому що його остаточна вартість стає відомою тільки тоді, коли фінансування проекту буде завершено.
Методи визначення кошторисної вартості. Для визначення кошторисної вартості проекту й окремих його етапів і робіт застосовуютьресурсний, ресурсно-індексний та базисно-компенсаційний методи:
- Базисно-компенсаційний метод зводиться до впорядкування кошторисної документації за допомогою наявних кошторисних норм. Вартість проекту й окремих його етапів при цьому формується з огляду на фактичні витрати і остаточно може бути визначена тільки після завершення проекту. При цьому кошторисна вартість визначається в два етапи:
на стадії проектування визначається базисний рівень кошторисної вартості з орієнтовним прогнозом подорожчання базисної вартості у зв'язку з інфляційними очікуваннями;
у процесі будівництва провадиться розрахунок додаткових витрат, викликаних реальними змінами цін і тарифів у порівнянні з визначеними на першому етапі.
- Ресурсний метод визначення вартості полягає в калькулюванні у поточних або прогнозованих цінах і тарифах елементів витрат (ресурсів), необхідних для реалізації проекту. Собівартість (майбутні витрати виробництва) калькулюють на основі виражених у натуральних вимірниках потреби в обладнанні, матеріалах, виробах і конструкціях, даних про їх місцезнаходження і засоби їх доставки, витрати енергоносіїв на технологічні цілі, час експлуатації обладнання і машин, їх складу, витрат праці робітників. Для інвестора доцільно визначити вартість ресурсів як у поточному, так і у базисному вигляді.
Для визначення потреби в ресурсах використовують відомості потреби в матеріалах, які складають під час проектування; дані про витрати праці робітників і про час використання обладнання, машин і механізмів; виробничі норми витрат матеріалів; збірники ресурсних кошторисних норм.
Ресурси, на основі яких визначають вартість відповідних робіт, обчислюють за проектом загалом або за його частиною. Після цього оцінюють підсумкові (сумарні) ресурсні показники. З цією метою рекомендується попередньо складати локальну ресурсну відомість, де відобразити обсяг ресурсів за кожним видом робіт, пов'язаних з проектом.
- Ресурсно-індексний метод – сполучення ресурсного методу із системою індексів на ресурси (відношення прогнозних або поточних цін до базисних). Інформаційною основою для визначення поточних індексів є дані статистичної звітності, первинного бухгалтерського обліку, а також результати спеціальних статистичних спостережень. Прогнозні індекси розробляються на основі:
математичної обробки показників динаміки індексів цін за попередні періоди;
кількісної оцінки впливу на рівень цін факторів інфляції (цін на енергоносії);
кількісної оцінки впливу на рівень заходів державного регулювання.
Види кошторисів
На кожному етапі розробки проектно-кошторисної документації здійснюється вартісна оцінка проекту. Для великих проектів складається не менше чотирьох видів кошторисів:
- попередній (на етапі дослідження інвестиційних можливостей) – використовується для оцінки життєздатності проекту. Припустима погрішність – 25-40%;
- первинний (на етапі розробки ТЕО) – використовується для порівняння планованих витрат з бюджетними обмеженнями проекту. Припустима погрішність – 15-25%;
- наближений (на початковому етапі проектування) – використовується для складання плану фінансування. Припустима погрішність – 10-15%;
- остаточний (у середині циклу робочого проектування). Припустима погрішність – 5-6%.
Існує також інший підхід до класифікації кошторисів:
1. Попередній розрахунок вартості будівництва здійснюють за укрупненими нормативами у процесі розробки попереднього техніко-економічного обґрунтування (бізнес-плану). Для об'єктів виробничого призначення часто застосовують укрупнені показники базисної вартості будівництва (УПВ), розроблені на основі технологічних моделей галузей і підгалузей економіки. Для визначення вартості об'єктів житлово-соціального призначення в поточних і прогнозованих цінах на ранній стадії проектування, а також для розрахунку капіталовкладень для комплексної забудови житлових кварталів рекомендується використовувати укрупнені показники базисної вартості, розроблені для об'єктів-представників, що характеризують тип житлових будинків масової забудови.
2. Кошторисну вартість проектів, їх частин і видів робіт визначають при проектуванні у складі проектів і робочої документації. Для цього складають зведений кошторисний розрахунок вартості проекту, об'єктні та локальні кошториси, локальні ресурсні кошторисні розрахунки, кошториси на дослідницькі, проектні та розвідувальні роботи.
3. Зведений кошторисний розрахунок є основним документом, за яким визначають вартість проекту. Складають його на основі об'єктних і локальних кошторисів, а також кошторисних розрахунків на додаткові витрати, не розраховані в об'єктних і локальних кошторисах.
4. Об'єктні кошториси розроблюють на основі локальних кошторисів на окремі конструктивні елементи й види робіт. До них включають витрати на устаткування і обладнання, будівельні, монтажні та інші види робіт, на організацію виробництва та інші пов'язані з об'єктом витрати, а також частину резерву коштів на непередбачені роботи й витрати.
5. Локальні кошториси складають за робочими кресленнями на кожний вид робіт. У них визначають кошторисну вартість конструктивних елементів і видів робіт. Обсяги робіт беруть з відповідних відомостей або визначають за робочими кресленнями. Обчислюють їх за схемами, тому легко простежити процес розрахунків, послідовність їх виконання і необхідні формули.