Головною метою управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, поліпшення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворювань

Розглянемо служби охорони праці на підприємствах, організаціях, їхні права та обов’язки [50].

Закон України «Про охорону праці» (стаття 13) зобов’язує робо­тодавця створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав пра­цівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забез­печує функціонування системи управління охороною праці, створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують ви­рішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов’язки, правила та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання.

Організація служби охорони праці на підприємстві регламенту­ється Законом України «Про охорону праці» (стаття 15) та НПАОП 0.00-4.21-93 «Типове положення про службу охорони праці».

Відповідно до цього Типового положення, на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50-ти осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20-ти осіб для ви­конання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

На підприємствах (у виробничих або науково-виробничих об’єд­наннях) при чисельності працюючих від 51 до 500 осіб (у невироб­ничій сфері – від 101 до 500) таку службу повинен представляти один спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою.

На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, в такій службі повинно бути два спе­ціалісти.

На підприємствах, в установах, організаціях служби охорони праці повинні комплектуватися, як правило, спеціалістами такого профілю:

– інженерами відповідної спеціальності;

– фахівцями з питань гігієни праці;

– юристами, що спеціалізуються на питаннях законодавства про охорону праці.

При службі охорони праці може створюватись лабораторія, яка здійснює контроль за наявністю шкідливих виробничих факторів на робочих місцях.

На підприємствах виробничої сфери при кількості працюючих до 50-ти осіб (невиробничої сфери – до 100 осіб) функції цієї служби можуть виконувати особи з відповідною професійною підготовкою за сумісництвом.

Якщо на підприємстві немає спеціалістів відповідної кваліфікації, то використовуються послуги асоціації спеціалістів з охорони праці.

Підприємство, яке не має можливості утримувати в службі охорони праці спеціалістів з гігієни праці, використовує послуги місцевих са­нітарно-епідеміологічних станцій на договірних засадах.

За відсутності на підприємстві юридичної служби використову­ються спеціалісти юридичної консультацій (за договором).

За наявності на підприємстві інституту заступників керівника підприємства керівник служби охорони праці, незалежно від чисе­льності працюючих, повинен призначатися на посаду заступника ке­рівника підприємства (заступника генерального директора, директора тощо – залежно від структури підприємства).

Згідно з Типовим положенням про службу охорони праці, служба охорони праці створюється з метою організації виконання правових, організаційно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профі­лактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.

Служба охорони праці вирішує такі завдання:

– забезпечує працівників засобами індивідуального та колектив­но­го захисту;

– здійснює професійну підготовку і підвищення кваліфікації пра­ців­ників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;

– вибирає оптимальні режими праці і відпочинку працівників;

– здійснює професійний добір виконавців для визначених видів робіт.

Служба охорони праці комплектується спеціалістами, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3-х років. Спеціалісти із середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках.

Служба охорони праці підприємства виконує такі основні функції:

– опрацьовує ефективну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямі кожного структур­ного підрозділу і кожної посадової особи;

– проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охо­ро­ни праці;

– складає комплексні заходи щодо досягнення встановлених нор­ма­тивів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища (підвищен­ня існуючого рівня охорони праці, якщо встановлені норми досягнуті), а також складає розділ «Охорона праці» у колективному договорі;

– проводить для працівників вступний інструктаж з питань охо­рони праці.

Організовує:

– забезпечення працюючих правилами, положеннями, інструкція­ми та іншими нормативними актами з охорони праці;

– паспортизацію робочих місць, виробничих підрозділів щодо їх відповідності вимогам охорони праці;

– облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій;

– підготовку статистичних звітів з питань охорони праці;

– розробку планів щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці;

– роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду без­печних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів тощо;

– допомогу комісії з питань охорони праці підприємств у опрацю­ванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій;

– підвищення кваліфікації та перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці.

Бере участь:

– у розслідуванні нещасних випадків та аварій;

– у формуванні фонду охорони праці підприємств і розподілі його коштів;

– у роботі комісії з питань охорони праці підприємства (див. нижче);

– у роботі комісії з уведення в дію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів виробничого та соціального призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування;

– у розробленні положень, інструкцій, інших нормативних актів підприємства про охорону праці;

– в роботі постійно діючої комісії з атестації робочих місць за умовами праці.

Сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, сучасних засобів індивідуального та колективного захисту працівни­ків, захисту населення і довкілля.

Розглядає листи, заяви та скарги працівників з питань охорони праці, а також факти виробничих ситуацій, небезпечних для життя чи здоров’я людей і довкілля (у випадку відмови працівників з цих при­чин від виконання дорученої їм роботи).

Надає методичну допомогу структурним підрозділам підприємства у розробках планів з питань охорони праці.

Готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці.

Контролює:

– дотримання чинного законодавства, інших нормативних актів, виконання працівниками інструкцій з питань охорони праці;

– виконання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань профспілок і уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці; використання за призначенням коштів фонду охорони праці;

– відповідність нормативним актам про охорону праці машин, устаткування, технологічних процесів, засобів протиаварійного, ко­лек­тивного та індивідуального захисту працівників; наявність техніч­ної документації на робочих місцях;

– своєчасне проведення навчання та інструктажів працівників, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної безпеки праці, а також дотри­мання вимог безпеки при виконанні цих робіт;

– забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, організацією питного режиму, а також надання пра­цівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов’яза­них з важкими та шкідливими умовами праці;

– використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з діючим законодавством;

– проходження попереднього (при прийнятті на роботу) і періо­дичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах та роботах зі шкідливими чи небез­печними умовами праці або таких, де є необхідність у професійному доборі; проходження щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року;

– виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони пра­ці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені в актах розслідування.

Здійснює зв’язок з медичними закладами, науковими та іншими організаціями з питань охорони праці, організовує впровадження їхніх рекомендацій.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо робото­давцю.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці в разі виявлення порушень охорони праці мають право:

– видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

– вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли перед­бачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не ви­конують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

– зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, ус­таткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які ство­рюють загрозу для життя або здоров’я працюючих;

– надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповіда­льності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише робото­давець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі лік­ві­дації підприємства чи припинення використання найманої праці фі­зичною особою.

Служби охорони праці створюються не тільки на підприємствах, а й у міністерствах, державних комітетах, концернах, корпораціях та інших об’єднаннях підприємств. Служби охорони праці функціонують також у структурі обласних, міських та районних органів державної виконавчої влади.

Відповідно до статті 16 Закону, на підприємстві з кількістю пра­цівників 50 і більше осіб рішенням трудового колективу може ство­рюватися комісія з питань охорони праці. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника і створюється з метою залучення представників власника та трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспі­лок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на під­приємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері.

Рішення про доцільність створення Комісії, її кількісний та персо­нальний склад, термін повноважень ухвалюється трудовим колекти­вом на загальних зборах (конференції) за поданням власника, органу самоврядування трудового колективу та профспілкового комітету (ко­мітетів).

Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та від трудового колективу.

До складу Комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу рекомендуються працівники основних про­фесій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).

Основними завданнями Комісії є:

– захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;

– підготовка на основі аналізу стану безпеки та умов праці на ви­робництві рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, профілактич­ної реалізації принципів державної політики в царині охорони праці на підприємстві;

– узгодження шляхом двосторонніх консультацій позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпе­чення поєднання інтересів держави, власника та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

– вироблення пропозицій щодо включення до колективного до­говору окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду праці підприємства.

Комісія має право:

– звертатися до власника чи уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету (комі­тетів) з пропозиціями щодо регулю­вання відносин у сфері охорони праці;

– створювати робочі групи з членів Комісії для вироблення узгод­жених рішень з конкретних питань охорони праці, із залученням до їхнього складу на договірній основі, за погодженням сторін, відпо­відних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охоро­ною праці;

– одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету (комітетів) інформацію, необхідну для вико­нання функцій і завдань, передбачених Типовим положенням;

– встановлювати міру провини потерпілого в порядку, що визна­чається трудовим колективом за поданням власника та профспілко­вого комітету, при вирішенні питання про розміри одноразової допо­моги, якщо нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпі­лим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його провини встановлено комісією з розслідування нещасних випадків;

– здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, за забезпе­ченням працівників засобами колективного та індивідуального захис­ту, мийними та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактич­ним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, а також за станом використання санітарно-побутових приміщень тощо;

– знайомитися з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання від­повідних програм і колективних договорів;

– вільного доступу на всі дільниці виробництва та обговорення з працівниками питань охорони праці;

– делегувати своїх представників для участі: у розв’язанні разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов’язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мо­тивів небезпечної для здоров’я чи життя виробничої ситуації на під­приємстві (де відсутня профспілкова організація); в обговоренні пи­тань охорони праці з власником або з органом самоврядування тру­дового колективу (за погодженням з цим органом).

Комісія здійснює свою діяльність згідно з планами, що розробля­ються на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею.

Плани підприємства щодо поліпшення стану охорони праці. Регулювання охорони праці у колективних договорах

Однією з функцій охорони праці, управління охороною праці є пла­нування організаційно-технічних заходів з охорони праці. Планування заходів з охорони праці здійснюється з метою визначення і створення для працівників умов праці, які відповідають вимогам нормативних актів з охорони праці.

Планування робіт з охорони праці за терміном дії поділяють на перспективне (на 5 років), поточне (на 1 рік), оперативне (квартальне, щомісячне, подекадне).

За масштабом дії планування розрізняють: на рівні держави – На­ціональна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та ви­робничого середовища; галузеве – у масштабах міністерства, виробни­цтва, об’єднань тощо; регіональні – у межах району, області; плани підприємств.

При плануванні робіт з охорони праці на підприємстві у якості вихідних даних використовують: план економічного та соціального розвитку підприємства; план організаційно-технічних заходів, спря­мо­ва­них на підвищення ефективності виробництва; матеріали з атестації робочих місць щодо умов праці та виробничої санітарії; матеріали розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та ава­рій; приписи органів державного нагляду, служби охорони праці; про­позиції Комісії з питань охорони праці; результати адміністра­тивно-громадського контролю стану охорони праці; постанови профкому, рішення зборів трудового колективу; відповідні накази адміністра­ції тощо.

Істотне значення має розділ «Охорона праці» колективного дого­вору (угоди, трудового договору), що укладається між роботодавцем (уповноваженими ним органами) і трудовим колективом.

Укладенню колективного договору (угоди), як відомо, повинні передувати колективні переговори, які розпочинаються сторонами за три місяці до закінчення терміну дії попередньої угоди.

Цьому підготовчому періоду необхідно приділити особливу увагу, забезпечити збір і вивчення пропозицій працівників, аналіз резуль­татів атестації робочих місць, стану виробничого травматизму, профе­сійної і виробничої обумовленої захворюваності, розробку найакту­альніших заходів з поліпшення умов праці.

Зобов’язання, що їх пропонується включити до колективного до­говору (угоди) за підсумками переговорів, повинні бути всебічно обґрунтованими і реальними, адже після схвалення та підписання до­кумента вони стають обов’язковою для виконання локальною про­грамою, що діє в межах підприємства (галузі).

Колективний договір (угода) повинен обов’язково містити такі заходи:

а) захист прав і соціальних інтересів осіб, які потерпіли на ви­робництві від нещасних випадків (профзахворювань), – одноразова допомога, компенсація витрат на ліки; організація похорону; проход­ження додаткового платного лікування; працевлаштування інвалідів тощо (табл. 2). Законом передбачено можливість зменшення однора­зової допомоги у випадку, коли виробнича травма сталася з повної або часткової вини потерпілого (табл. 3).

Таблиця 2

Шкала одноразової допомоги [23]

Категорія потерпілих від нещасних випадків на виробництві (профзахворювань)	Розмір одноразової допомоги
на сім’ю	додатково на кожного утриманця
1. З тимчасовою непра­цездатністю: – до 10 календарних днів включно: а) від 10 календарних днів до 1 місяця включно б) від 1 місяця до 2 міся­ців включно в) від 2 місяців до 4 мі­сяців	0,2 середньомісячного заробітку 0,5 середньомісячного заробітку 1,5 середньомісячного заробітку 3 середньомісячні заробітки	20 % від суми у графі 2   20 % від суми у графі 2   20 % від суми у графі 2
2. Зі стійкою втратою працездатності (без вста­новлення інвалідності)	Середньомісячний за­робіток за кожен про­цент втрати професій­ної працездатності	10 % від суми у графі 2
3. Зі стійкою втратою працездатності та визнан­ням потерпілого інвалі­дом	1,1 середньомісячно­го заробітку за кожен процент професійної працездатності	10 % від суми у графі 2
4. Зі смертельним наслід­ком	П’ятирічний заробі­ток потерпілого	Річний заробіток (на кож­ного утриманця потерпі­лого, а також на його ди­тину, яка народилася після його смерті)

Таблиця 3

Розмір зменшення одноразової допомоги [48]

Порушення з боку потерпілого, які були однією з причин нещасного випадку	Розмір зменшен­ня одноразової допомоги
Виконання роботи в нетверезому стані, якщо цей стан було визначено причиною нещасного випадку і якщо сп’яніння потерпілого не було обумовлено засновувани­ми у виробництві технічними спиртами, ароматичними, наркотичними та іншими речовинами	50 %
Неодноразове свідоме порушення вимог нормативних актів про охорону праці, за які раніше накладалося дис­циплінарне стягнення, вилучався талон попереджень або документально засвідчувалось офіційне попередження	50 %

Продовж. табл. 3

Порушення з боку потерпілого, які були однією з причин нещасного випадку	Розмір зменшен­ня одноразової допомоги
Первинне свідоме порушення вимог безпеки при об­слу­говуванні об’єктів і виконанні робіт підвищеної небез­пеки	40 %
Первинне свідоме порушення правил поводження з ма­шинами, механізмами, устаткуванням, виконання техно­логічних процесів і робіт, що не є об’єктами підвищеної небезпеки	30 %
Невикористання наданих засобів індивідуального за­хи­сту, передбачених правилами, якщо це порушення було: – первинним – повторним	20 % 40 %

Примітка: порушення потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, з якими він не був обізнаний внаслідок несвоєчасного проведення навчання та інструктажу, незабезпечення необхідними нормативними документами не є підставою для зменшення йому розміру одноразової допомоги або відшкодування шкоди.

б) комплексні інженерно-технічні заходи щодо досягнення норма­тивів безпеки, гігієни праці, підвищення існуючого рівня охорони праці з обмовленням асигнувань із фонду охорони праці, наприклад:

– розробка, вивчення, монтаж і реконструкція наявних вентиля­ційних систем;

– розробка, виготовлення та встановлення більш ефективних ін­женерно-технічних засобів (огороджень, засобів сигналізації, запо­біжних пристроїв тощо);

– реконструкція системи природного та штучного освітлення з ме­тою досягнення нормативних вимог;

– здійснення заходів щодо зниження на устаткуванні рівнів шуму, вібрації шкідливих випромінювань;

– впровадження устаткування, яке забезпечує застосування без­печної напруги до 12 В – у приміщеннях особливо небезпечних, до 42 В – у приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження електрич­ним струмом;

– виконання робіт щодо застосування сигнальних кольорів і знаків безпеки;

– реконструкція опалення з метою доведення температурного ре­жиму до встановлених нормативів;

– впровадження більш безпечних засобів транспортування ван­тажів;

– заходи щодо розширення, реконструкції санітарно-побутових приміщень.

Важливо, щоб цільові кошти на охорону праці не використо­вувались на інше (ремонт покрівель, підлоги, навчання кадрів, спец­одяг, молоко, мийні засоби, озеленення територій, природоохоронні заходи тощо).

За наявності на підприємстві певних економічних можливостей нормативні пільги і компенсації можуть перевищуватись на підставі додаткових зобов’язань згідно з колективним договором (угодою). Наприклад: надання працівнику додаткової відпустки за несприятливі умови праці (понад розміри, визначені відомим Списком), додатко­вого комплексу спецодягу (понад встановлені норми); обладнання додаткових санітарно-побутових приміщень (саун, душових кабін для миття ніг тощо) на тих виробництвах, де нормативами це не перед­бачено; скорочення тривалості робочого часу;

в) принципи економічного стимулювання та матеріальної відпо­відальності: з боку підприємства – готовність відшкодувати збитки від незабезпечення нормативних умов праці, від аварій та нещасних випадків (профзахворювань), а з боку посадових осіб, працівників, з вини яких це сталося, – зобов’язання відшкодувати підприємству пев­ну частину завданих збитків;

г) зобов’язання працівників: щодо безумовного виконання кожним з них норм, правил, стандартів та інструкцій з охорони праці; додер­жання встановлених вимог поводження з машинами, інструментами; обов’язкового захисту; виконання положень колективного догляду.

Термінологічний словник

Управління – сукупність дій, що спрямовуються на підтримання чи поліпшення функціонування об’єкта відповідно до наявної програми, що створюється для досягнення певних цілей.

Функція управління – комплекс взаємопов’язаних видів діяльності, що здійснюються суб’єктом управління під час цілеспрямованого впливу на об’єкт управління.

Суб’єкт управління охороною праці – діяльність функціональних служб та структурних підрозділів підприємств із забезпечення безпеч­них та здорових умов на робочих місцях, цехах, підприємстві в цілому.

Колективний договір – письмова двостороння угода, сторонами якої є, з одного боку, трудовий колектив, з іншого – адміністрація підприємства, установи, організації в особі керівника. Це правовий інструмент, за допомогою якого трудовий колектив забезпечує собі поліпшення умов та охорони праці. Це є гарант виконання чинного законодавства України з дотримання норм умов праці.

Управління охороною праці – підготовка, прийняття та реалізація рішень зі здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки і збереження здоров’я людини в процесі праці.

СУОП – механізм реалізації вимог законодавства і нормативної документації про охорону праці на підприємстві, а Положення про СУОП – це документ, що узагальнює діяльність.

Запитання для поточного контролю знань

1. Які органи державного управління України здійснюють управ­ління охороною праці в Україні?

2. Суть концепції Кабінету Міністрів України в галузі охорони пра­ці.

3. З якою метою створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення?

4. Концепція Державного комітету України з промислової безпе­ки, охорони праці та гірничого нагляду.

5. Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці.

6. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі охо­рони праці.

7. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі охо­рони праці.

8. Завдання і функції профспілок у галузі охорони праці.

9. Яка мета функціонування в Україні системи управління охоро­ною праці (СУОП)?

10. Яка структура державної системи управління охороною праці?

11. Яка структура системи управління охороною праці на підпри­ємстві (СУОПП)?

12. Які функції СУОПП?

13. Суб’єкти і об’єкти управління СУОП на підприємстві.

14. Основні завдання СУОП на підприємстві.

15. Який нормативний документ регламентує організацію служби охорони праці на підприємстві?

16. За якої чисельності працюючих на підприємстві які можливі варіанти створення служби охорони праці?

17. Які завдання вирішує служба охорони праці на підприємстві?

18. Які функції і які організаційні питання вирішує служба охорони праці підприємства?

19. Основні контрольні функції служби охорони праці підприєм­ства.

20. Основні права служби охорони праці підприємства.

21. З якою метою на підприємстві створюється комісія з питань охорони праці?

22. Хто входить до складу комісій з питань охорони праці?

23. Основні завдання комісії з питань охорони праці.

24. Основні права комісії з питань охорони праці.

25. Які вихідні дані використовують при плануванні робіт з охо­рони праці на підприємстві?

26. Які заходи з питань охорони праці повинні обов’язково місти­тись у колективному договорі (угоді)?

Практична робота (виконується самостійно)

Завдання 1

1. Роль держави та її інститутів у охороні праці.

2. Назвіть структуру органів державного управління охороною праці в Україні.

3. Які функції і завдання Національної ради з безпечної життєді­яль­ності населення?

Завдання 2

1. Які функції виконує Державний комітет України промислової безпеки, охорони праці та промислової безпеки (Держгірпромнагляд)?

2. Для яких структур є обов’язковими для виконання рішення Держгірпромнагляду?

3. У чому полягає політика профспілок у галузі охорони праці?

Завдання 3

1. Сформулюйте поняття «суб’єкти та об’єкти управління охо­ро­ною праці на підприємстві».

2. Визначте мету і функції управління охороною праці на підпри­ємстві.

3. Яка загальна структура СУОПП на підприємстві?

Завдання 4

1. Охарактеризуйте обов’язки роботодавця щодо забезпечення функ­ціонування СУОПП.

2. Які завдання покладено на управління охороною праці на під­приємстві?

3. Назвіть обов’язки працівників щодо додержання вимог норма­тивно-правових актів з охорони праці.

Завдання 5

1. Сформулюйте завдання служби охорони праці підприємства.

2. Які функції виконують служби охорони праці підприємства?

3. Охарактеризуйте права служби охорони праці підприємства.

Завдання 6

1. Як поділяють планування робіт з охорони праці за терміном і масштабом дії?

2. Охарактеризуйте порядок підготовчих робіт до укладання ко­лективного договору (угоди), що укладається між власником і трудо­вим колективом.

3. Які обов’язкові заходи повинні розроблятися в розділі колек­тивного договору «Охорона праці»?

Завдання 7

Вивчіть Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства і дайте відповіді на такі запитання:

1. За яких умов створюється комісія з питань охорони праці та хто включається до її складу?

2. Назвіть основні завдання комісії з питань охорони праці.

3. Якими правами наділена комісія з охорони праці?

Завдання 8

Вивчіть Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці і дайте відповіді на такі запитання:

1. Який порядок визначення уповноважених трудових колективів з питань охорони праці?

2. Сформулюйте функціональні обов’язки уповноважених трудо­вих колективів з питань охорони праці.

3. Які права уповноважених трудових колективів з питань охорони праці?

Завдання 9

1. Сформулюйте головне завдання профспілок у галузі охорони праці.

2. Вивчіть Типове положення про представників профспілок з пи­тань охорони праці і з’ясуйте, у вирішенні яких питань беруть участь представники профспілок.

3. Назвіть основні права профспілок з питань охорони праці.

Питання для самостійного вивчення

1. Опрацювати Типове положення про службу охорони праці.

2. Опрацювати Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства.

3. Опрацювати Типове положення про роботу уповноважених тру­дових колективів з питань охорони праці.