Тип в’язі | Схема в’язі | Представлення реакції в’язі | Примітки |
1. Гладенька опорна поверхня. | | | Реакція такої в’язі напрямлена по загальній нормалі до поверхонь, що контактують. |
2. Шорстка поверхня. | | | Напрямок реакції такої в’язі наперед невідомий, тому її розкладають на дві складові: нормальну та дотичну (силу тертя ), тобто . |
3. Опора на гладеньке ребро тіла G, або тіло G ребром спирається на гладеньку поверхню. | | | Реакція такої в’язі напрямлена перпендикулярно дотичній до тієї поверхні, яка не має аналітичної особливості у точці контакту. |
4. Нерухомий шарнір A. | | | Якщо знехтувати тертям у шарнірі, тоді реакція в’язі буде проходити крізь вісь шарніру, а її напрямок може бути довільним у площині, перпендикулярній до осі опори. Тому реакція цієї в’язі задається у вигляді двох складових по координатних осях, що лежать у вказаній площині, тобто . |
5. Рухомий шарнір (каток A). | | | Відповідна реакція шарніра напрямлена перпендикулярно до його опорної поверхні. |
6. Невагома нерозтяжна нитка (аналогічні пружні тіла: мотузка, шнур, трос, ланцюг). | | | Вказані тіла як в’язі можуть знаходитись тільки в умовах розтягування. Реакція таких в’язей напрямлена вздовж лінії в’язей AC (CB) від точки кріплення тіла G. |
7. Жорсткі стрижні, на кінцях яких знаходяться ідеально точкові шарніри, розмірами та силами тертя в яких можна знехтувати. | | | Якщо можна знехтувати силами тертя у шарнірах та вагою стрижнів, тоді реакція такої в’язі напрямлена вздовж прямої, яка з’єднує кінцеві шарніри, а саме: від вузла A (B, C), якщо стрижень стиснутий; до вузла A (B, C), якщо він розтягнутий. |
8. Сферичний шарнір або підп’ятник, якщо забезпечується нерухомість точки A тіла G. | Сферичний шарнір Підп’ятник | | Якщо сферична поверхня контакту ідеально гладенька, тоді реакція такої в’язі проходить крізь центр шарніру A, а її напрямок може бути довільним і визначатися з відповідних умов рівноваги тіла G (подібне маємо на разі підп’ятника). Відповідні реакції в’язей задаються у вигляді складових по координатним осям, тобто . |
9. Закладання одного тіла в інше (плоска постановка задачі) | | | Така в’язь заважає не тільки лінійним переміщенням тіла G, але й обертанню його навколо точки закріплення A, створюючи систему реакцій, яка складається з сили та момента , який називається моментом у закладанні. Вказана сукупність сили і момента визначається з відповідних умов рівноваги тіла G; при цьому на разі плоскої постановки задачі реакцію розкладають на дві складові: , а невідомий момент напрямляють перпендикулярно до площини дії пари сил. |
10. Закладання одного тіла в інше (просторова задача) | | | На разі просторової постановки задачі невідому реакцію та момент задают у вигляді таких складових: , . |
Наши рекомендации