Інженерна і містобудівна оцінка територій
Для правильного рішення при виборі території для забудови необхідно виконати містобудівельну оцінку території. Ця оцінка є основою для визначення обов'язкових заходів щодо інженерної підготовки в даних умовах.
На планах виділяють:
* ділянки затоплення;
* території з рівнем ґрунтових вод (РҐВ) на 1 – 2 м від поверхні землі;
* території з РҐВ на 2 – 5 м від поверхні землі;
* напрямок поверхневого стоку з визначенням ухилів;
* вододіли і тальвеги;
* лінію берегового руйнування;
* розміщення геологічних профілів;
* території з ярами;
* території з карстами;
* заболочені території.
При оцінці території розглядають у сукупності всі природні умови, що мають містобудівельне значення:
* рельєф місцевості, напрямок схилів, крутість, перепад вищих і нижчих позначок, ступінь пересіченості;
* геологічні й ґрунтові умови, несучу спроможність ґрунтів;
* гідрогеологічні умови (наявність і режим підземних вод);
* гідрологію водоймищ (морів, рік, озер та ін.);
* атмосферні опади – середньорічні й максимальні, їхню повторність.
Територія населеного місця повинна задовольняти наступним основним умовам:
1. Рельєф території має відповідати вимогам забудови, нормального водовідводу та організації міського транспорту.
2. Територія не повинна бути заболоченою чи затоплюваною паводковими водами.
3. За своєю несучою спроможністю ґрунти мають відповідати наміченому типу забудови.
4. Територія житлових кварталів повинна бути розташована з навітряного боку щодо джерел забруднення повітря, а при наявності ріки – вище стосовно підприємств, що викликають забруднення водоймищ.
5. Територія повинна мати розміри, що забезпечують можливість перспективного розвитку населеного місця.
6. Територія має бути забезпечена гарними джерелами водопостачання і місцями для скидання стічних вод.
7. Територія має бути забезпечена зовнішніми автомобільними дорогами чи залізницями (у випадку їх відсутності давати можливість побудови їх без особливих труднощів).
8. На території, яку відводять під забудову, не повинно бути корисних копалин, що мають промислове значення.
За витратами на інженерну підготовку території поділяють на три категорії:
1. Придатні для капітального будівництва (витрати на інженерну підготовку складають менше 1,5 % від загальної вартості будівництва).
2. Умовно придатні (витрати на інженерну підготовку складають від 1,5 до 3 % від загальної вартості будівництва).
3. Непридатні за інженерно-геологічними і санітарно-гігієнічними умовами, усунення яких склало б більше 3 % від загальної вартості будівництва.
Залежно від ґрунтів території за придатністю також поділяють на три категорії:
1. Придатні, що допускають зведення будинків і споруд без виконання штучних основ, що відповідає ґрунтам з нормативним тиском не нижче 1,5 кг/см2.
2. Обмежено придатні, із слабкими ґрунтами, на яких при спорудженні багатоповерхових будинків необхідно виконувати фундаменти посиленого типу і проводити заходи, що роблять будівництво дорожчим на 5 – 8 %.
3. Непридатні, слабкі ґрунти потужністю більше 2 м і просадні ґрунти 2-го типу, що вимагають особливо складних основ і фундаментів.
Класифікація територій за рельєфом:
1. Придатні (що мають ухили: для житлового будівництва – від 5 до 100 ‰; для промислового будівництва – від 3 до 30 ‰).
2. Обмежено придатні (що мають ухили: для житлового будівництва – менше 5 ‰ і до 200 ‰; для промислового будівництва – менше 3 ‰ і до 50 ‰).
3. Непридатні (що мають ухили: для житлового будівництва – більше 200 ‰; для промислового будівництва – більше 50 ‰ і безухильні).
Залежно від наявності ярів:
1. Придатні – є положисті яри, що не розвиваються, глибиною менше 3 м.
2. Обмежено придатні – є круті яри, що не розвиваються чи слабко розвиваються, глибиною від 3 до 10 м.
3. Непридатні – на території є круті яри, що розвиваються чи стабілізувались, глибиною більше 10 м.
За наявністю заболочених місць:
1. Придатні – заболоченість відсутня.
2. Обмежено придатні – є заболочені місця – торфовища потужністю шарів менше 2 м.
3. Непридатні – є торфовища потужністю шарів більше 2 м.
Залежно від затопленості:
1. Придатні – незатоплювані чи затоплювані не частіше 1 разу в 100 років.
2. Обмежено придатні – затоплювані 1 раз у 100 років і 1 раз у 25 років з найвищим горизонтом високих вод не більше 0,6 м над рівнем землі.
3. Непридатні – затоплювані 1 раз у 25 років і частіше з катастрофічними наслідками.
За наявністю зсувів і зсувних схилів:
1. Придатні – зсувів немає.
2. Обмежено придатні – окремі зсувні схили.
3. Непридатні – численні чи суцільні зсувні схили.
Залежно від наявності карстових явищ:
1. Придатні – карстові явища відсутні.
2. Обмежено придатні – є окремі карстові воронки.
3. Непридатні – є значне число глибоких карстових воронок.