Поняття та система місцевих фінансів

У науковій літературі визначення місцевих фінансів трактується по-різному:

як сукупність форм і методів створення фондів фінансових ресурсів для забезпечення органами місцевого самоврядування виконання покладених на них функцій у галузі економічного й соціального розвитку територій;

як сукупність економічних відносин щодо розподілу та перерозподілу доходу та грошових фондів, які використовуються для економічного її соціального розвитку цієї адміністративно-тери- горіліімюї одиниці;

як система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, власних і делегованих повноважень;

як регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів, які циркулюють у національній економіці через створювану на місцевому рівні систему фондів фінансових ресурсів, забезпечують здійснення місцевими органами влади своїх повноважень, надання ними послуг соціального характеру та супроводжуються виникненням економічних відносин між всіма учасниками цих процесів [63].

До складу місцевих фінансових ресурсів входять:

• місцеві бюджети;

• фінансові ресурси підприємств, організацій і установ комунальної форми власності.

Місцеві фінанси включають у себе кілька основних взаємопов’язаних структурних елементів: а) суб’єкти; б) об’єкти; в) видатки; г) доходи; ґ) способи формування доходів; д) інститути системи; е) відносини між суб’єктами системи та іншими ланками фінансової системи держави [63].

Система місцевих фінансів

Елементи системи	Структура елементів системи
Видатки	Поточні, розвитку, на фінансування власних повноважень, обов’язкові, факультативні, на фінансування делегованих повноважень
Доходи	Власні, закріплені, передані, податкові, неподаткові
Способи формування доходів	Місцеві податки і збори; частки загальнодержавних податків; доходи від майна та землі, що належать місцевій владі; доходи комунальних підприємств; кредити; комунальні позики; трансферти
Місцеві фінансові інститути	Місцеві бюджети; комунальна форма власності; місцеві податки і збори; комунальний кредит; фінанси комунальних підприємств; комунальні платежі
Суб’єкти	Територіальні громади; сільські, селищні, міські, районні в містах, обласні, районні ради; сільські, селищні, міські голови; районні, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні в містах Києві і Севастополі державні адміністрації; Рада Міністрів та Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Міністерство фінансів України; Кабінет Міністрів та Верховна Рада України
Об’єкти	Фінансові ресурси у фондовій і нефондовій формах
Взаємовідносини	Між суб'єктами системи місцевих фінансів та іншими ланками фінансової системи держави

Головним суб’єктом місцевих фінансів в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування.

Об’єктами системи місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються та використовуються місцевими органами влади лля виконання покладених на них функцій і завдань. Фінансові ресурси місцевих органів влади формуються у фондовій та не фондовій формах.

Головними фінансовими фондами місцевих органів влади є: місцеві бюджети, фонди грошових ресурсів комунальних підприємств, організацій, установ. Ресурси, що залучаються місцевими органами влади у вигляді банківських кредитів, від розміщення місцевих позик та деякі інші, як правило, перебувають у нефондовій формі.

Видатки є точним відображенням функцій і завдань, що покладаються на органи місцевого самоврядування.

Видатки, залежно від їх призначення, поділяються на декілька функціональних видів:

· обов'язкові: видатки, спрямовані на виконання обов'язкових іавдань, які покладаються на всі органи місцевої влади з метою іаііе інечення певних стандартів послуг у масштабах всієї країни. До ооов'н ікових належать також видатки місцевих органів влади, пов’язані з їхніми борговими зобов’язаннями за кредитами та позиками;

· видатки, що здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також так званих добровільних або факультативних обов’язків;

· видатки дня реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань.

Крім функціонального поділу, є поділ видатків відповідно до їхнього економічного призначення. У зв'язку із цим законодавство більшості країн вирізняє дві великі групи видатків: поточні (адміністративні) та капітальні (інвестиційні).

Доходи місцевих органів влади може бути класифіковано за їхніми джерелами та за економічною природою.

За джерелами доходи місцевих органів влади поділяються на:

1) податкові;

2) неподаткові (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної (муніципальної) форми власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу);

3) доходи за рахунок кредитів і позик;

4) трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня [63].

За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяються на такі:

· власні: доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних (муніципальних) підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик;

· передані: доходи, що передаються місцевій владі центральною владою або органами влади вищого територіального рівня [63].

Основним способом формування доходів місцевих органів влади в більшості розвинутих країн є місцеві податки і збори.

Важливими способами є комунальні платежі, доходи від комунального майна та землі, від діяльності комунальних підприємств, залучення кредитних ресурсів і мобілізація коштів за рахунок комунальних позик.

Велику роль відіграють дотації та інші трансферти, закономірним явищем у практиці надання яких є перехід у більшості країн від спеціальних (цільових) трансфертів до загальних субсидій.

В Україні основним способом формування доходів місцевих органів влади нині є відрахування від регульованих доходів і трансферти. Місцеві податки і збори, кредити та інші способи формування доходів місцевих органів влади, характерні для розвинутих індустріальних країн, в Україні відіграють незначну роль.

Під інститутами в системі місцевих фінансів, з одного боку, слід розуміти сукупність норм права, звичаїв, традицій, культурних зразків. З другого, - це сукупність організаційних структур, які забезпечують функціонування місцевих фінансових систем. У системі місцевих фінансів з’явились і розвиваються такі інститути, як місцевий бюджет, комунальна власність, місцеві податки і збори, комунальний кредит, комунальні позики, фінансові ресурси комунальних підприємств, комунальні платежі, поточні видатки і видатки розвитку, поточний бюджет і бюджет розвитку та ін. [63].

Важливішою гарантією забезпечення виконання завдань та функцій органів місцевого самоврядування і разом з тим їх дійсної самостійності в межах Конституції і законодавства України є місцеві бюджети.

Місцеві бюджети складають бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань [2].

Місцевий бюджет, відповідно до статті 63 Бюджетного кодексу України, містить у собі надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування [2]. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету. Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні бюджети згідно з чинним законодавством.

Конституцією України також встановлено, що районні та обласні, ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних програм [1].

Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України та правом відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети.

Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, які також коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного та держави.

Згідно із ст. 61 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів[16]. При цьому доходи місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України складаються із податкових, неподаткових надходжень, доходів від операцій із капіталом і трансферти [2].

Податковими надходженнями визнаються передбачені чинним законодавством України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.

До неподаткових надходжень належать доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження.

Трансферти – це кошти, одержані від інших органів публічної влади, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України [2] та законом про Державний бюджет України, які у визначеному чинним законодавством порядку зараховуються до загального або спеціального фонду місцевого бюджету.

Доходи, які формуються за рахунок власних джерел, зараховуються до місцевого бюджету на підставі рішення відповідної ради і не потребують попереднього чи додаткового затвердження органом влади вищого рівня.

Це зокрема, доходи загального фонду місцевих бюджетів, установлені ст. 69 Бюджетного кодексу України, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, до них належать:

1) податкові: а) податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності; б) місцеві податки і збори (крім єдиного податку), що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування, включаючи податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; в) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; г) частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному відповідними місцевими радами, тощо;

2) неподаткові: а) плата за розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів; б) надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності; в) плата за надані в оренду водні об’єкти місцевого значення; г) кошти від реалізації безхазяйного майна (у тому числі такого, від якого відмовився власник або отримувач), знахідок, спадкового майна (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття), майна, одержаного територіальною громадою в порядку спадкування чи дарування, а також валютних цінностей і коштів, власники яких невідомі; ґ) штрафні санкції за порушення законодавства про патентування; д) адміністративні штрафи, що накладаються місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями, і т. ін. [2].

Важливе значення для місцевого самоврядування мають надходження спеціального фонду місцевих бюджетів, зокрема:

а) концесійні платежі щодо об’єктів комунальної власності (які мають цільове спрямування згідно із законом); б) власні надходження бюджетних установ, що тримуються за рахунок відповідного місцевого бюджету; в) цільові та добровільні внески підприємств, усіанов, організацій та громадян до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища; г) надходження до цільових фондів, утворених місцевими радами; ґ) повернення кредитів, наданих із місцевих бюджезів індивідуальним сільським забудовникам; д) повернення кредитів, наданих із місцевих бюджетів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, а також пеня й відсотки за корнезування ними тощо.

У складі надходжень спеціального фонду місцевого бюджету виділяються надходження бюджету розвитку, зокрема, це: а) єдиний податок, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; б) дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є комунальна власність; в) плата за надання місцевих гарантій; г) кошти від відчуження майна, що перебуває в комунальній власності, кошти від продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення або прав на них; ґ) субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних програм (проектів); д) кошти від повернення кредитів, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності цим Кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними; е) місцеві запозичення, здійснені в порядку, визначеному законами України, та ін.

Закріплені доходи за бюджетами місцевого самоврядування, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфернії, визначаються ст. 64 Бюджетного кодексу України. До таких доходів належать: 1) податок на доходи фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу; 2) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад; 3) реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад; 4) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам, тощо [2].

Висновки по темі

Економічна основа місцевого самоврядування включає в себе право самостійно керувати всіма видами муніципальної власності, формувати, стверджувати, користуватися місцевим бюджетом, встановлювати місцеві податки. Без економічної платформи ні про яке місцеве самоврядування не може бути й мови. Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, які є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Право комунальної власності в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначається як право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Об’єкти муніципальної власності: рухоме і нерухоме майно; доходи місцевих бюджетів, інші кошти; земля; природні ресурси; підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування; інше майно і майнові права (рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження).

Суб’єкти муніципальної власності – територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах.

В узагальненому вигляді місцеві фінанси являють систему формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, власних і делегованих повноважень. До складу місцевих фінансових ресурсів входять місцеві бюджети та фінансові ресурси підприємств, організацій і установ комунальної форми власності.