Пунктів на території міст і промислових площадок
Пункти інженерно-геодезичних мереж на території міст і промислових об'єктів закріплюють постійними геодезичними знаками, що мають ряд особливостей у конструкціях, місцях розташування й способах їхнього використання. Ці особливості визначаються виробничою й господарською діяльністю міста і промислового комплексу; вимогами різних служб, спрямованих на дотримання архітектурних й естетичних норм, а також правил техніки безпеки; наявністю перешкод для проходження візирного променя; фізико-географічними умовами району й т.д.
На незабудованій території, як правило, закладають ґрунтові знаки. Однак закладка ґрунтових знаків, особливо у великих містах, значно ускладнюється підземним господарством, що розширюється, а швидкий ріст міст, реконструкція проїздів і кварталів, удосконалення дорожніх покриттів приводять до знищення значного числа ґрунтових знаків. Крім того, у зимовий час сніжний покрив утрудняє їхній пошук.
Стінні знаки в порівнянні із ґрунтовими мають ряд істотних переваг й їм, по можливості, віддають перевагу. Стінні знаки більше стійкі, вартість їхнього виготовлення й закладки значно менше, ними зручніше користуватися в будь-який час року. Стінні знаки закладають у міцні кам'яні, цегельні, залізобетонні будинки й споруди на висоті від 0,3 до 1,2 м від поверхні землі.
При закріпленні пунктів стінними знаками виникає необхідність прив'язки до них. Центри знаків розташовуються на відстані 4 - 5 см від стіни або цоколя будинку, і це виключає можливість центрування над ними геодезичних приладів.
Найбільш проста схема прив'язки для полігонометричного ходу полягає в наступному. Теодоліт установлюють над точкою а (рис. 13.8, а) полігонометричного ходу. Ця точка вибирається поблизу знака А с дотриманням умови видимості на знак В. Якщо виміряти відстань S і кут φ, то з рішення трикутника за відомими сторонами АВ й S можна обчислити будь-який його елемент. Передача дирекційного кута лінії АВ на сторони полігонометричного ходу проводиться через обчислений кут в й обмірюваний кут γ передача координат - через сторону Ψ й обчислений кут при точці А. Така ж схема може бути застосована при передачі координат з робочого центра на стінний знак.
Рис. 13.8. Схеми прив'язки полігонометричного ходу до стінних знаків
Якщо не можна вибрати для установки приладу таке місце, з якого були б видні одночасно два суміжних знаки, то надходять у такий спосіб. Напроти двох суміжних стінних знаків вибирають дві тимчасові точки Рг і Р2 (рис. 13.8, 6) з таким розрахунком, щоб кути β1 і β2 були в межах 88 — 92°, а довжини ліній l1 й l2 не перевищували 20 м.
На цих точках вимірюють відстані l1 й l2 і кути β1 і β2. Координати тимчасової точки Р2 і дирекційний кут лінії Р1 я Р2 які будуть служити в якості вихідних для ходу, що прив'язує, можна визначити за формулами:
(13.31)
Прив'язку ходу до трьох-чотирьох одинарних суміжних знаків, розташованих на протилежних кутах кварталів на перехресті вулиць, можна здійснити методом зворотної засічки.
Іноді закріплюють центри системою з подвійних або потрійних суміжних знаків. Прив'язка до них полігонометричного ходу здійснюється так само шляхом геометричних побудов з виміром відповідних кутових і лінійних елементів і наступних обчислень.
Глава 14