Принципи господарського контролю. 2 страница

7.Перевірка господарської операції в натурі.Спосіб застосовується для перевірки

запасів, придбаних протягом декількох місяців, але не списаних на витрати.

8.Перевірка фактів за кінцевою (заключною) операцією. Цей спосіб полягає в тому, що перевірку документів і бухгалтерських записів, що передують кінцевій операції, ревізори не здійснюють. Натомість ретельно аналізують останню операцію. Спосіб рекомендується широко застосовувати при ревізії діяльності промислових підприємств.

9.Застосування прийомів отримання пояснень при ревізії. Ревізору в ході ревізії та по її завершенні слід отримувати пояснення та роз'яснення від великої кількості осіб, яких умовно можна поділити на дві групи: зацікавлені (посадові та матеріально відповідальні) особи, які безпосередньо зацікавлені в результаті ревізії; інші особи (працівники, службовці), що не беруть участі в ревізії.

Рис.7.Загальна методика вивчення господарських операцій

4.Тактичні прийоми отримання пояснень.

Пояснення в ревізії - це письмовий документ конкретної особи, що складений у підтвердження певного факту. У поясненні повинно бути зазначено, чому особа діяла таким чином, які були причини такого вчинку, за чиєю ініціативою це відбувалось

Отже, у роз'ясненні зазначаються методи, способи, прийоми проведення тих чи інших операцій, а у поясненні - причини їх здійснення.

Оскільки роз'яснення даються в усній формі, а пояснення - в письмовій, ревізору спочатку необхідно отримати роз'яснення з питання, що його цікавить, а потім вирішувати, чи потрібне йому письмове пояснення, чи ні.

Пояснення повинні надаватися на ім'я ревізора, оскільки вони необхідні йому для встановлення істини по виявленому факту порушення. Виняток складає пояснення керівника перевіреного підприємства за всіма матеріалами ревізії в цілому, які слід адресувати керівнику, що призначив ревізію, як з урахуванням цих пояснень буде приймати рішення в цілому по матеріалах ревізії.

Роз'яснення отримують в ході ревізії, а пояснення можна отримати як н ході ревізії, так і після її завершення. Від керівника і головного бухгалтера, як правило, пояснення за всіма матеріалами ревізії слід відбирати н кінці ревізії.

Отримання пояснень розглядається як система, що складається з трьох елементів: а) правових норм, що регулюють проведення ревізії, б) ревізора і в) того, хто пояснює. Всі три елементи слід розглядати у нерозривному функціональному зв'язку.

На практиці існують об'єктивні та суб'єктивні фактори, які впливають на повноту та правильність відтворення фактів: той, хто пояснює не може пригадати окремі деталі явища або невимушено спотворює їх; недобросовісна особа навмисно відмовляється давати пояснення ревізору або повідомляє хибні відомості.

В таких випадках у ревізора виникає необхідність спрямувати на того, хто пояснює, керуючий вплив, що в ревізії називають тактичними прийомами отримання пояснень.

До отримання пояснень ревізор завжди повинен ретельно готуватися, насамперед, сформулювати мету їх отримання, яка визначить його позиції. Сутність отримання пояснень полягає у створенні ревізором впливу, шо направлений на отримання інформації відповідно до поставленої мети.

Отримання пояснень - це не пасивне накопичення ревізором інформації, що має значення для ревізії, а активна ревізорська діяльність

Тактичні прийоми отримання пояснень, їх конкретний перелік та зміст залежать від виявлених ревізією фактів, наявності в розпорядженні ревізора документів. Ревізори в своїй діяльності можуть використовувати наступні тактичні прийоми отримання пояснень:

1 )перефразування факту. Іноді особа, що дає пояснення, відтворивши факти, які їй відомі, може користуватися термінологією, яку десь почула чи підказаною їй самим ревізором. Для переперевірки достовірності наданих свідчень, а головне, правильності їх сприйняття, особа, що дає пояснення, на прохання ревізора, повинна продублювати йому окремі моменти, повторити їх іншими словами, тобто перефразувати вже сказане;

2) застосування наочності. Цей прийом застосовується, коли особа, то дас пояснення, не може виразити словами ті чи інші властивості та ознаки наведеного ним факту. Надані ревізором для наочності документи можуть допомогти йому з'ясувати те, що цікавить ревізора. Можна також попросити особу, що дає пояснення, написати па папері цифри, слова чи поставити свій підпис;

3) усна бесіда. Суть цього прийому полягає в тому, що ревізор, спілкуючись із запрошеним, одночасно проводить і роз'яснювальну роботу. В ході непримусової бесіди ревізор може отримувати необхідну інформацію по фактах, що цікавлять його, з'ясувати позиції та настрій особи, що дає пояснення. Бесіда іноді є засобом

з'ясування та перевірки даних, отриманих із документальних джерел або інших

осіб.Високе відчуття такту, спостережливість, професійна ерудиція часто підказують досвідченому ревізорові у важкі хвилини бесіди переконливі та необхідні слова;

4)створення "пропущених місць". Цей спосіб застосовується в тих випадках, коли ревізор мас дані тільки про окремі випадки порушень чи зловживань, але повна картина факту, що цікавить, йому не відома. Тут ревізор на підставі наявних у нього даних, які не оскаржуються особою, що дає пояснення, разом з нею простежує логіку факту та показує їй окремі "пропущені місця", пропонуючи пояснити їх. Підкреслені ревізором "пропущені місця" та незрозумілості викликають у запрошуваного бажання "заповнити" їх. Намагаючись усунути нелогічності, особа, що дає пояснення, відповідає на питання ревізора та наводить факти у відповідності з логікою та реальною дійсністю;

5)створення протиріч в доказах. Коли ревізор знає або здогадується про те, що

несумлінна особа дає неправдиві пояснення, необхідно надати їй можливість викласти це письмово, щоб вона ввійшла у протиріччя зі своїми ж початковими переконаннями чи документально підтвердженими ревізором фактами. Після представлення ревізором протиріч, що утворилися, нспідготовлсна до конструювання нової легенди особа, що дає пояснення, переходить до викладення дійсності;

6) виклик на відвертість. Цей прийом застосовується тоді, коли особа, що дає пояснення, не бажає вести логічні судження з питання, яке пропонує обговорити ревізор. Щоб особа, яка дає пояснення, прийняла виклик і погодилася на логічну суперечку, ревізор навмисне акцентує увагу на деяких слабких та непідтверджених документально фактах, які особа, що дас пояснення, в змозі спростувати. Коли остання таким шляхом втягується у роздуми, то ревізор викладає їй більш суттєві факти, тобто операції, які підкріплені документально;

7) раптовість. Цей прийом ревізор використовує тоді, коли запрошуваний дас неправдиву інформацію. В цей момент ревізор раптово задає питання або пред'являє документ, про наявність якою особа, що дас пояснення, не знала. Це порушує раніше заготовлену останнім систему неправдивих відповідей, йому складно логічно пояснити раптово наведені йому факти та швидко підготувати чергову продуману відповідь;

8) послідовність. Цей прийом застосовують у ході бесіди із запрошуваним та при

наданні йому документів. Прийом послідовності полягає в тому, що ревізор поступово переходить від з'ясування фактів, які нецікаві запрошеному, до з'ясування ситуації, яка безпосередньо стосується його інтересів. Що ж стосується питань, які задавати, то їх слід ставити в певній послідовності - спочатку загальні, а потім конкретні.

9) відвернення уваги. Щоб дезорієнтувати запрошеного, ревізор не акцентує увагу

на головному питанні, з приводу якого йому необхідно отримати пояснення. Він розсіює його в числі інших питань, які не мають суттєвого значення для ревізії. В цьому випадку особа, що дає пояснення, стає менш уважною у викладенні фактів і всупереч своїм бажанням дає по головному питанню правдиві та обгрунтовані пояснення;

10) темп пояснення. Нерідко особа, що дас пояснення, розмовляє повільно, прагне

продумати та підготувати відповіді на запитання ревізора для того, щоб вони відповідали з'ясованим ревізором обставинам, не суперечили раніше сказаному та не розходились би з відповідями на нові запитання ревізора. В таких випадках доцільний високий темп бесіди. Нав'язуючи особі, що дає пояснення, активність, ревізор бере ініціативу в свої руки, випереджує хід її думок. Відповідаючи у форсованому темпі, особа, що надає пояснення, вимушена пояснити те, що їй відомо відносно факту, яким цікавиться ревізор;

11) створення ревізором уявлення про знання деталей факту, що розглядається.

Цей прийом полягає в тому, що ревізор під час бесіди навмисно надає окремі факти

чи дані. Здивувавшись інформованості ревізора в таких деталях, особа, що дає пояснення, може дійти до висновку, що ревізору відомо все та почне давати правдиві пояснення;

12) повторність отримання пояснень.

Особа, що дає пояснення, через деякий час забуває певні деталі неправдивого пояснення, і не в змозі повторити їх іншого разу з такою ж точністю. Отримуючи вторинне пояснення, ревізор має можливість, по-перше, перевірити у поясненні ті місця, де є відхилення від первинного варіанту, по-друге, впевнитися у правдоподібності пояснення в цілому і, по-третє, з'ясувати, що та особа, яка надає пояснення, говорить неправду, використовуючи протиріччя у її розповідях.

5.Аналіз та оцінка матеріалів ревізії.

Матеріали ревізії, як правило, надаються інспектором керівнику фінансової інспекції.

Завдання його - проаналізувати і оцінити матеріали ревізії, що надійшли, щодо:

1) виконання інспектором програми ревізії;

2) способів і прийомів, що застосовуються для доведення фактів порушень і зловживань, відображених в акті ревізії;

3) достовірності і доказовості висновків ревізії.

До обов'язків керівника фінансової інспекції входить перевірка повноти виконання поставлених програмою завдань.

Якщо будь-яке завдання з об'єктивних причин не виконане (не було можливості або необхідності в перевірці), то в акті ревізії необхідно зазначити недоцільність перевірки конкретного питання або причини неможливості її виконання.

Вивчення ревізійних матеріалів в фінансовії анспекції полягає в наступному:

- аналіз достатності даних для складання ревізійних висновків за об'єктами

дослідження, що с в матеріалах ревізійної справи;

- економічний аналіз даних, що відносяться до предмету ревізії;

- визначення фактичних показників реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), доходу і прибутку від різних видів діяльності в абсолютних показниках і аналіз відхилень;

- визначення механізму невідповідності первинних документів даним бухгалтерського обліку і звітності, здійсненим операціям і фактичним показникам;

- визначення та обчислення податків, які не сплачені до бюджету, в причинно-наслідковому зв'язку з механізмом невідповідності первинних документів даним бухгалтерського обліку і звітності, здійсненим операціям і фактичним показникам.

При вивченні матеріалів ревізії необхідно дати відповіді на наступні запитання:

1. Які факти порушень і зловживань виявлені ревізією?

2. Як обгрунтувати причини і умови, що сприяли виникненню порушень, і чи всі вони виявлені?

3. Хто з посадових осіб здійснив порушення, чи є дані, які дозволяють підозрювати в порушенні інших осіб?

4. Чи точно з'ясовано причини порушень?

5.Чи визначено розмір матеріальної шкоди, що була спричинена порушеннями, та чи є потреба в уточненні, відшкодуванні шкоди?

6. Чи с дані, які ставлять під сумнів якість ревізійних матеріалів, чи не допущено при ревізії порушення правил поведінки зацікавлених осіб?

7. Чи обґрунтовані висновки ревізора?

8. Чим підтверджуються встановлені факти, які з них можна вважати достовірними, а які потребують додаткової перевірки?

9. Чи всі необхідні документи додані до акту ревізії, яких документів не вистачає, чи зазначено, де вони знаходяться?

Аналізуючи наведені питання, керівник фінансової інспекції одночасно дає їм оцінку. Якщо наведені в акті порушення розглядаються як зловживання, то потрібно з'ясувати обгрунтованість висновків ревізора, для чого слід встановити:

а) на підставі яких даних інспектором зроблено висновки і чи підтверджуються вони документально?

б) якими способами ревізії встановлено факти зловживань, чи правильно вони були застосовані?

в) чи містить акт ревізії суперечності?

г) чи оскаржують зацікавлені особи висновки і чи правильно їх інспектор спростував?

При аналізі та оцінці похідних документів важливо переконатися в тому, що відомості, які в них містяться, підтверджені документально. Відсутність деяких оригіналів документів для пояснення зацікавлених осіб ускладнює розгляд матеріалів ревізії. В цьому випадку потрібно вимагати їх доповнення, а при необхідності повертати матеріали ревізії для дооформлення . Коли в матеріалах ревізії є дані лише про незначні господарські порушення, за якими можуть бути приховані зловживання, і якщо висновки інспектора викликають сумнів, то бажано провести додаткову ревізію, а потім виносити рішення за її матеріалами. При розгляді матеріалів ревізії необхідно встановити, чи залучались в будь-якій формі до участі у ревізії особи, службова діяльність яких ревізувалась: чи володіють інспектори тими чи іншими спеціальними

якостями, чи були використані всі необхідні матеріали, чи не перевищували інспектори своїх повноважень.

При аналізі та оцінці висновків і пропозицій інспектора необхідно встановити правильність складання висновків, їх достовірність, об'єктивність і обгрунтованість.

6.Види юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність – це закріплений у законодавстві і забезпечений державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали.

Підставою для виникнення юридичної відповідальності с правопорушення, яке характеризується: протиправністю; карністю; причинно-наслідковим зв'язком між діянням і негативними наслідками, зумовленими ним.

Правопорушення - це особливий прояв (характер) поведінки, що відступає від виконання вимог норм права в умовах, коли вона мала б будуватися на їх основі, і в зв'язку з цим викликає відповідну реакцію з боку держави у вигляді відповідальності, яка застосовується до правопорушника

Важливим і обов'язковим елементом, що характеризує правопорушення є вина, яка проявляється у двох конкретних формах - умисел та необережність.

Ревізор правопорушення не виявляє і в акті ревізії їх не фіксує. Ревізія виявляє відхилення здійснених фактів господарського життя від чинного законодавства (законів, нормативів, положень, інструкцій, стандартів).

Ревізор вини не встановлює, але він зазначає в акті ревізії осіб, причетних до здійснення незаконної операції, а також допущені відхилення при її здійсненні.

Відповідальність підприємств - це зобов'язання юридичних осіб відповідати за свої дії.

Позитивна (перспективна) юридична відповідальність полягає в добросовісному виконанні своїх обов'язків перед суспільством, правовою державою, колективом і окремою особою. Іншими словами, це відповідальне ставлення до виконання обов'язку.

Ретроспективна юридична відповідальність - це специфічні правовідносини між державою і правопорушником, що характеризуються засудженням протиправового діяння і суб'єкта правопорушення, накладанням на правопорушника обов'язку зазнати позбавлення і несприятливих наслідків особистого майнового та організаційного характеру за вчинене правопорушення.

Видами юридичної відповідальності є: цивільна, кримінальна,

адміністративна та дисциплінарна відповідальності.

Рис.8. Види юридичної відповідальності.

Кримінальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, суть якої полягає у застосуванні судом від імені держави до особи, що вчинила злочин, державного примусу у формі покарання.

Адміністративна відповідальність - одна з форм юридичної відповідальності громадян і посадових осіб за здійснення ними адміністративного порушення або адміністративного проступку

До адміністративної відповідальності притягуються особи, віком старші 16 років. За здійснення адміністративного правопорушення застосовуються адміністративні стягнення.

Адміністративне правопорушення - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на суспільні відносини, які охороняються законом і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оподаткування та підприємницьку діяльність, які відповідно до чинного законодавства за своїм характером не призводять до кримінальної відповідальності.

Підставами для притягнення бухгалтера до адміністративної відповідальності є:

1) приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків;

2) відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням

3) встановленого порядку;

4) внесення помилкових даних до фінансової або статистичної звітності;

5) неподання фінансової звітності;

6) несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації грошових коштів і

7) матеріальних цінностей;

8) порушення правил ведення касових операцій;

9) перешкода працівникам ДФІ у проведенні ревізій і перевірок;

10) неприйняття заходів щодо відшкодування винними особами збитку від недостач,

розтрат, крадіжок і безгосподарності;

11) здача готівкової виручки з порушенням термінів, установлених правилами

розрахунків і веденням касових операцій;

12) відсутність податкового обліку або ведення його з порушенням установленого порядку.

Дисциплінарна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні до працівника конкретних заходів стягнення за скоєні ним дисциплінарні провини.

Під дисциплінарною провиною розуміється протиправне навмисне невиконання або неналежне виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

Метою дисциплінарної відповідальності є:

1) забезпечення внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

2) виховання як самих порушників трудової дисципліни, так і інших працівників, щоб запобігти порушенням трудової дисципліни з їх боку.

Застосовують наступні дисциплінарні стягнення: зауваження, догана, звільнення з роботи.

За один і той же проступок може бути накладено тільки одне дисциплінарне стягнення. Накладене дисциплінарне стягнення відображається в наказі, що виданий органом (посадовою особою), яка його застосувала, або усно (наприклад, зауваження) та оголошується винній особі під розписку.

Цивільна відповідальність - це встановлені нормами цивільного права юридичні наслідки невиконання або неналежного виконання особою передбачених цивільним правом обов'язків, що пов'язано з порушенням суб'єктивних цивільних прав іншої особи

Цивільна відповідальність полягає у застосуванні до правопорушника (боржника) в інтересах іншої особи (кредитора) або держави встановлених законом або договором заходів впливу, що тягнуть для нього негативні, економічно невигідні наслідки майнового характеру - відшкодування збитків, сплату неустойки (штрафів, пені), покриття шкоди.

Принцип	Визначення
(1) Раптовості	А. Забезпечує такий порядок використання доказів, при якому в основі висновків про розглянуті за сутністю факти лежать дані про них, які особисто сприймаються ревізором і документально встановлюються ним в межах існуючих норм
(2) Активності	Б. Дає можливість ревізору вільно висловлювати свою думку щодо причин виявлених недоліків і, незалежно від мотивів зацікавлених осіб, самостійно оцінювати ті чи інші факти, законність та обгрунтованість дій зацікавлених осіб
(3) Безперервності	В. Полягає в прагненні знайти кращі методи і способи виконання поставлених перед ревізією завдань, готовності ревізора взяти на себе відповідальність за прийняте рішення (застосування ревізором наукових прийомів, завдяки яким можливе прийняття оптимальних рішень та впровадження їх в життя)
(4) Повноти	Г. Розпочаті ревізійні дії повинні вестись активно і безперервно до повного виявлення фактів порушень, відшкодування матеріальної шкоди, притягнення винних осіб до відповідальності
(5)Об'єктивно-сті та всебічності	Д. Кожна наступна ревізія починається з моменту закінчення попередньої
6) Послідовності	Е. Полягає в тому, що про проведення ревізії надається спеціальне оголошення
(7) Гласності	Є. Полягає в тому, що матеріали ревізії вивчаються з погляду об'єктивності та повноти відображення в них фактів
(8) Оцінки факторів, виявлених ревізією	Ж. Застосування засобів і способів перевірки в момент, коли підконтрольні особи цього не чекають
9) Ревізійної безпосере­дності	3. Передбачає одержання виховного ефекту від проведення ревізії
(10) Виховної дії	І.Полягає у виявленні і детальному вивченні всіх фактів, що мають значення для ревізії

Вправи для виконання

Вправа1.

Вихідні дані:

Завдання: пов'язати принципи ревізії з їх визначеннями (поставити ліворуч від принципу відповідну літеру)

Вправа 2.

Вихідні дані:

На виплату заробітної плати за другу половину лютого в касі було дві відомості: №252 на загальну суму 178000грн, за якою було виплачено 175000грн, і №255 на суму 75000; за якою було виплачено 70400грн. На відомостях немає дозволяючого надпису керівника і головного бухгалтера про те, в якій строк касир повинен здійснити виплату зарплати. На титульних листах відомостей касиром не зроблено надписів, скільки виплачено грошей і яка сума зарплати депонована.

Під час інвентиризації в касі виявлено розписку експедитора Колтунюк М.В. від 20.12 поточного року отримано коштів з каси 300грн. На строк до 20 березня цього року. Дозволяючий надпис керівника і головного бухгалтера відсутній.

Завдання:

1) виявити які допущено порушення;

2) вказати нормативні акти, що порушено.

Вправа 3

Вихідні дані:

Правоохоронними органами було підготовлене звернення щодо проведення ревізії, в якому була наведена така інфор­мація:

1) повна назва підприємства, його розташування (адреса, зазначена в статутних документах і фактична), дані про організаційно-правову форму;

2) короткий зміст фінансових порушень;

3) період, за який необхідно перевірити діяльність підприємства по зазначених питаннях.

Звертання було повернуто через недостатність даних.

Завдання: пояснити, яка інформація не наведена в звер­ненні правоохоронних органів.

Вправа 4

Вихідні дані:

У ДФІ надійшло звернення правоохоронних органів що­до встановлення законності, доцільності, правильності гос­подарських фактів, документів на ПАТ «Машбуд». У звер­танні наведені такі положення:

- встановити доцільність складання господарських договорів;

- перевірити стан розрахунків;

- провести судово-бухгалтерську експертизу;

- перевірити, на які цілі були використані позики і кредити.

Завдання:

дати відповідь на звернення правоохоронних органів.

Модуль 2

Тема 03. Контроль і ревізія грошових коштів та

банківських операцій.

План

1. Дотримання умов збереження готівки.

2. Ревізія коштів в дорозі.

Мета: вивчитипорядок дотримання умов збереження готівки, завдання, джерела інформації та послідовність ревізії коштів в дорозі.

Рекомендовані джерела інформації

Постанова НБУ № 637 від 15.12.2004р.˝ Положення про ведення касових операцій

в національній валюті в Україні˝;

Л-9,с.66-68

Методи виконання і форми самостійної роботи

1.Ознайомитись з навчальним матеріалом та розробити

конспект відповідно до плану.

2. Виконати усно вправи № 1, 2.

3.Дати відповіді на питання для самоконтролю (усно);

Після опрацювання теми студент повинен:

знати: порядок дотримання умов збереження готівки, завдання, джерела

інформації та послідовність ревізії коштів в дорозі;

вміти:знаходити головне в прочитаному тексті, працювати з нормативними

документами, характеризувати послідовність ревізії коштів в дорозі,

аналізувати господарські операції, зазначати суть виявлених порушень.

Форми контролю:

· Усне опитування.

· Заслуховування доповідей на семінарському занятті.

· Включення питань до самостійної і модульної контрольної роботи.

· Перевірка конспектів в кінці модуля.

Завдання і питання для самоконтролю

1.Які умови збереження готівки в касі?

2.На основі яких документів проводиться ревізіякоштів в дорозі?

3.Яка послідовність ревізіїкоштів в дорозі?

4.Які порушення виявляють при ревізіїкоштів в дорозі?

Основні теоретичні відомості

1.Дотримання умов збереження готівки

Опрацюйте Постанову НБУ № 637 « Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» і законспектуйте основні вимоги щодо належного обладнання каси і збереження готівки.

2.Ревізія коштів в дорозі.

До коштів, що рахуються в дорозі (рахунок 33, субрахунок 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті»), належать: виручка, одержана підприємствами за послуги, реалізовану продукцію й виконані роботи, внесена до банку, відділку Ощадбанку, каси, поштового відділення зв'язку для зарахування на рахунки в банках. Основою запису зазначених операцій на дебет субрахунку 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» є квитанції установ банку, Ощадбанку, поштового відділка зв'язку, копії супровідних відомостей про здачу виторгу інкасаторам банку, а у кредит – виписки банку. Ревізор перевіряє своєчасність і повноту зарахування на рахунки в банках кожної окремо зданої суми.

Для встановлення можливих крадіжок кожну суму на рахунку 33, субрахунку 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» (з минулим строком перерахування)

за дебетом цього рахунка зіставляють з документами, що підтверджують відправлення грошей, а за кредитом – з випискою банку або прибутковим касовим ордером.

У випадку виявлення сум, зарахованих на рахунки в банках не повністю або з великим запізненням, негайно повідомляють начальнику відділення зв'язку і разом з ним встановлюють причини і винних осіб.

Ревізор перевіряє також, чи здійснюється щомісячна інвентаризація сум, зданих у відділення зв'язку, але не зарахованих у банку до кінця місяця. На основі книги (журналу) обліку коштів у дорозі, а також суми нестач і лишків грошей, виявлених у інкасаторських сумках, слід перевірити відображення їх у звітах касира або звітах матеріально відповідальних осіб підприємств. Якщо виторг здавав касир, то проводять інвентаризацію каси, результати виводять з урахуванням виявлених у інкасаторській сумці розходжень сум виторгу.

Однак дебетові чи кредитові залишки на рахунку 33, субрахунку 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» щодо кожної суми, зданої через інкасаторів, свідчать про те, що виправлення не зроблені й ревізор повинен такий факт врахувати при виведенні результатів інвентаризації каси. Таку ж ревізію проводять відносно сум, зданих у вечірню касу банку в останній день місяця й не зарахованих у перший день наступного місяця. Ревізори в акті ревізії зазначають поправлені записи за відповідний період і виявляють результат.