Показники ліквідності та платоспроможності підприємства
| Назва показника | Формула розрахунку | Рекомендоване значення |
| 1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (ліквідність першого ступеня) = Absolute Liquidity (Cash) Ratio |   | 20 % (0,2) і більше |
| 2. Проміжний коефіцієнт покриття (ліквідність другого ступеня) = Net Quick Ratio, Acid Test |   | 100 % і більше |
| 3. Показник покриття (ліквідність третього ступеня) = Current Ratio |   | близько 150 % |
| 4. Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом |   | більше 1 |
| 5. Робочий капітал = Working Capital | Поточні активи – Поточні зобов’язання  | більше 50 % |
* Відповідні статті активу та пасиву балансу.
Значення показника ліквідності другого ступеня повинно дещо перевищувати 100 %. Відношення монетарних оборотних активів (різниця між загальною сумою оборотних активів і запасів) та короткострокових зобов’язань повинно перевищувати одиницю. Зазначимо, що по підприємствах в європейських країнах середнє значення цього показника загалом є меншим за 100 % і перебуває на рівні 80—90 %. У середньому по вітчизняних підприємствах значення показника ліквідності другого ступеня становить близько 60—70 %. Показник характеризує очікувану платоспроможність підприємства в короткостроковому періоді, тобто періоді, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості за умови її своєчасного погашення.
Відношення короткострокових активів до короткострокових зобов’язань (показник покриття) є одним з тестів, на основі якого можна перевірити рівень дотримання золотого правила фінансування. Він характеризує платоспроможність підприємства в середньостроковому періоді. Значення цього показника має перевищувати 100 %. В економічно розвинутих країнах нормальною вважається ситуація, коли значення цього показника знаходиться в межах 150 %. У Німеччині, наприклад, середнє значення показника ліквідності третього ступеня по промислових підприємствах становить близько 135 %. Однак по деяких галузях він є меншим цього значення: будівництво — 112 %; оптова торгівля — 125 %; харчова промисловість — 115 %. У фондомістких галузях значення показника покриття суттєво перевищує середній рівень: металургія — 170 %; електротехніка — 180—190 %; автомобілебудування — 200—210 %[3]. В Україні в середньому по підприємствах значення цього показника дорівнює 105 %.
Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом показує, наскільки підприємство виконує умови золотого правила фінансування та золотого правила балансу. Він характеризує рівень дотримання фінансової рівноваги підприємства у коротко- та довгостроковому періодах. Значення цього показника повинно бути більшим за одиницю. Нормальною є ситуація, коли значення коефіцієнта знаходиться в межах 1,2 — 1,6. У такому разі підприємство можна вважати потенційно платоспроможним.
При зовнішньому аналізі проблема полягає в тому, що показники балансу не надають повної інформації про строковість окремих активів та пасивів. Отже, як додаткове аналітичне джерело слід використовувати розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості.
Розглянуті до цього показники належать до числа відносних показників. У разі необхідності фінансові аналітики можуть розраховувати абсолютний показник ліквідності — робочий капітал.
Показникробочого капіталу (Working Capital)[4] широко використовується при оцінці рівня ліквідності підприємств в англо-американській практиці фінансового аналізу та планування. Робочий капітал (або чисті оборотні активи) — це різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов’язаннями (зі строком погашення до одного року). Він показує частину оборотних активів, що фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов’язань. Одержані значення робочого капіталу дають змогу зробити висновки щодо:
а) зміни резервів поточної ліквідності;
б) наявного потенціалу довгострокового фінансування та довгострокової ліквідності[5].
За умови достатньої ліквідності запасів і дебіторської заборгованості, яку можна легко рефінансувати, наявність робочого капіталу у підприємства означає не лише його здатність виконати поточні зобов’язання, а й можливості для розширення операційної та інвестиційної діяльності. Прийнято вважати, що величина робочого капіталу повинна перевищувати 30 % загального обсягу оборотних активів підприємства. Від’ємне значення робочого капіталу означає, що показник ліквідності третього ступеня є меншим 100 %, тобто частина довгострокових активів профінансована за рахунок короткострокового капіталу, а отже, підприємство порушує правила фінансування і йому загрожує неплатоспроможність. Інформація про динаміку робочого капіталу підприємств України за останні роки наведена в табл. 6.4.
Наведені статистичні дані показують, що в цілому по підприємствах України величина робочого капіталу є досить низькою. В окремі роки в деяких галузях цей показник був навіть від’ємним, з чого можна дійти висновку, що підприємства цих галузей значну частину своїх необоротних (довгострокових) активів фінансували за рахунок короткострокових джерел, тобто не виконували вимоги горизонтальних правил фінансування.
Таблиця 6.4
Робочий капітал підприємств України за галузями діяльності*
(на кінець року, млрд грн)
| Галузі діяльності | Оборотні кошти | Поточні зобов’язання | Робочий капітал | ||||||
| 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | |
| Всього | 190,4 | 252,5 | 321,7 | 186,3 | 282,6 | 318,2 | 4,1 | –30,1 | 3,5 |
 Промисловість | 81,2 | 105,9 | 109,9 | 81,1 | 103,2 | 107,1 | 0,1 | 2,7 | 2,8 |
| Сільське господарство | 14,9 | 15,3 | 17,4 | 12,8 | 13,3 | 15,3 | 2,1 | 2,0 | 2,1 |
| Будівництво | 8,5 | 8,7 | 12,0 | 7,3 | 9,9 | 11,2 | 1,2 | –1,2 | 0,8 |
| Транспорт і зв’язок | 27,6 | 32,3 | 32,1 | 18,1 | 28,2 | 31,5 | 9,5 | 4,1 | 0,6 |
| Торгівля і громадське харчування | 24,8 | 35,1 | 84,8 | 28,0 | 69,1 | 89,2 | –3,2 | –34,0 | 4,4 |
| Постачання і збут | 3,8 | 4,8 | 8,1 | 2,7 | 6,4 | 7,7 | 1,1 | –1,6 | 0,4 |
| Інші галузі | 27,9 | 48,7 | 55,9 | 28,0 | 48,0 | 55,0 | –0,1 | 0,7 | 0,9 |
* Власні розрахунки з використанням статистичних щорічників України за 1998—2000 рр.
| |
З метою об’єктивного прогнозування та забезпечення стабільної платоспроможності фінансові служби підприємства повинні застосовувати весь арсенал аналітичних засобів і вибирати найприйнятніші показники ліквідності для конкретних економічних умов.
Показники, які характеризують структуру капіталу та майна позичальника,наведені в табл. 6.5. Структура капіталу підприємства досить докладно характеризується під час розгляду вертикального правила фінансування. Висновки щодо задовільності показників структури капіталу та майна робляться на основі їх зіставлення із середньогалузевими значеннями.
Таблиця 6.5
ПОКАЗНИКИ, ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ
СТРУКТУРУ КАПІТАЛУ ТА МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА
| Назва показника | Формула розрахунку |
| 1. Коефіцієнт заборгованості |  |
| 2. Коефіцієнт незалежності (автономії) |  |
| 3. Чиста заборгованість (нетто) | Позичковий капітал – монетарні поточні активи |
| 4. Частка необоротних активів (%) |  |
| 5. Частка основних засобів у структурі активів (%) |  |
Якщо коефіцієнти заборгованості та фінансової незалежності є відносно стабільними і перебувають на рівні дещо вищому, ніж у середньому по галузі, то прийнято вважати, що ризики структури капіталу є низькими, а отже, за цим критерієм позичальник є кредитоспроможним. Якщо ж відповідні показники є суттєво нижчими за середньогалузеві або власний капітал характеризується від’ємним значенням, то структура капіталу такого позичальника вважається надто ризиковою. Кредит такому позичальнику або взагалі не видається або видається (за достатності інших параметрів кредитоспроможності) під завищені проценти.
У деяких методичних рекомендаціях можна зустріти аргументацію, згідно з якою випереджальне зростання кредиторської заборгованості порівняно з дебіторською свідчить про погіршення фінансового стану підприємства. На практиці цей висновок не завжди підтверджується, що слід враховувати при прийнятті відповідних рішень.
Висновки щодо раціональності формування структури майна підприємства слід робити, враховуючи рівень дотримання правил фінансування, а також середньогалузевий рівень відповідних показників. Зважаючи на викривлену структуру формування активів вітчизняних підприємств, а також невідповідність балансової та реальної вартості майна, за орієнтир доцільно брати показники відповідних галузей в економічно розвинутих країнах. Наприклад, середньогалузеве значення показника, який характеризує частку основних засобів у структурі активів західноєвропейських підприємств, становить: по хімічній промисловості — близько 20 %; харчовій — 35; текстильній — 25; оптовій торгівлі — 15; роздрібній торгівлі — 20 %.
Показники прибутковості та самофінансування.Здатність підприємства виконувати свої зобов’язання значною мірою залежить від рівня його прибутковості та самофінансування. Саме тому в процесі оцінки кредитоспроможності (особливо при наданні довгострокових кредитів) аналізують фактично досягнуті та прогнозні показники рентабельності, прибутку, Cash-flow. Ці показники дають змогу дати відповідь на два запитання:
· яку частку інвестицій, інших грошових видатків підприємство може фінансувати за рахунок результатів своєї діяльності;
· чи зможе підприємство виконати свої зобов’язання у майбутньому за рахунок внутрішніх фінансових джерел.
Окрім звітних даних у процесі аналізу вивчаються планові показники фінансових результатів, прогноз руху грошових коштів, фінансовий план тощо.
У теорії і практиці можна зустріти велику кількість абсолютних і відносних показників прибутковості та самофінансування. До абсолютних належать: чистий прибуток; прибуток до оподаткування; прибуток від операційної діяльності; операційний Cash-flow; вільний Cash-flow (FCF). Більшість з відносних показників ґрунтується на концепції рентабельності: рентабельність власного капіталу; рентабельність інвестицій; рентабельність активів; рентабельність основних засобів; рентабельність виробництва певного виду продукції тощо. Підкреслимо, що залежно від потреб фінансового аналітика показники рентабельності розраховуються з використанням різної бази: прибуток від операційної діяльності; прибуток до оподаткування; чистий прибуток; Cash-flow тощо.
Зрозуміло, що, оцінюючи кредитоспроможність позичальника, кредитні експерти підбирають свій каталог показників, які, на їхню думку, дозволяють дійти найоб’єктивніших висновків про потенційну здатність підприємства виконувати свої зобов’язання за рахунок внутрішніх фінансових джерел. У табл. 6.6 наведено найпоширеніші із згаданих показників.
Таблиця 6.6