Загальні засади відповідальності суб’єктів господарювання при вирішенні господарських спорів

Учасники господарських відносин несуть господарсько-право­ву відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санк­цій на підставах і в порядку, передбачених ГКУ, законами Укра­їни та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати за­хист прав і законних інтересів громадян, організацій та держа­ви, у тому числі відшкодування збитків учасникам господар­ських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забез­печувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 216 ГКУ господарсько-правова відповідаль­ність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків неза­лежно від того, чи є застереження про це в договорі;

передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалеж­но від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а та­кож відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'я­зань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (про­давця) продукції.

29.2. Господарські санкції як правовий засіб

відповідальності у сфері господарювання

Відповідно до ст. 217 ГКУ господарськими санкціями визна­ються заходи впливу на правопорушника у сфері господарюван­ня, у результаті застосування яких для нього настають несприя­тливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господар­ських санкцій:

відшкодування збитків;штрафні санкції;оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених господарських санкцій до суб'єктів госпо­дарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку з ініціативи учасників господарських відносин, а адмі­ністративно-господарські санкції — уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

29.3. Підстави господарсько-правовоївідповідальності

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи пору­шення правил здійснення господарської діяльності, якщо не до­веде, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопу­щення господарського правопорушення. Якщо інше не передба­чено законом або договором, суб'єкт господарювання за пору­шення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобо­в'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійс­нення господарської діяльності. Не вважаються такими обстави­нами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопо­рушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобо­в'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГКУ).

29.4. Межі господарсько-правовоївідповідальності

Зменшення розміру і звільнення від відповідальності У ст. 219 ГКУ зазначається, що за невиконання або ненале­жне виконання господарських зобов'язань чи порушення пра­вил здійснення господарської діяльності правопорушник відпові­дає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено ГКУ та відповідними закона­ми України.

Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зо­бов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених за­коном або установчими документами про створення цього су­б'єкта.

Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір від­повідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Сторони зобов'язання можуть передбачати певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності в разі порушен­ня зобов'язання через такі обставини, а також порядок засвід­чення факту виникнення таких обставин.